Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №334/2115/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 06.04.2026

Справа № 334/2115/26

Провадження № 2/334/2250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кучерявої Вікторії Федорівни, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кучерявої В.Ф., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.10.2006 між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 896.

Від цього шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем мають спільну дитину – сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.07.2010 шлюб між батьками позивача розірвано.

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.03.2011 по справі № 2-1765/11 з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.11.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

До досягнення позивачем повноліття, відповідач частково сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 28.01.2026, виданою виконавчою службою у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції.

16.08.2025 згідно наказу 1047-с позивача зараховано до Запорізького національного університету, де він здобуває освіту на денній формі навчання за контрактною формою фінансування, з вартістю річного навчання 41184,00 грн.

У зв`язку з навчанням на денній формі здобуття освіти, у позивача відсутня фінансова можливість самостійно себе забезпечувати. Наразі позивач несе постійні витрати на забезпечення свого життя: сплата комунальних послуг, харчування, придбання літератури для навчання, проїзд до навчального закладу, придбання одягу, навчального інвентарю, лікування, оплата за навчання. Вказані витрати після настання повноліття повністю лягають на матір позивача, яка самостійно не здатна його забезпечити.

Відповідач є працездатного віку, працевлаштований та забезпечений необхідним рівнем доходу, тому він є таким, що може надавати допомогу на навчання позивача.

Просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів платника до досягнення дитиною двадцяти трьох річного віку, за умови продовження навчання.

В судовому засіданні позивач, представник позивача на позовних вимогах наполягали.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Не заперечував сплачувати аліменти на утримання сина, але при визначення розміру аліментів просив суд врахувати його майновий стан і те, що з нього стягується заборгованість по аліментам і неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання позивача як неповнолітньої дитини.

Вислухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції.

Згідно виконавчого листа, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя по справі № 2-1765/11, з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця у розмірі частини від його заробітку (доходів), але не меншу ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.11.2010 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки № ФІМВ.2026.718 від 16.02.2026, ОСОБА_1 навчається на 1 курсі Запорізького національного університету на факультеті історії та міжнародних відносин за спеціальністю міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії/Міжнародні відносини, на денній формі навчання за контрактом. Термін навчання: з 01.09.2025 по 30.06.2028. Вартість навчання, згідно договору про надання платної освітньої послуги Запорізького національного університету, складає 41184,00грн. на рік.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 досяг повноліття та продовжує навчання.

Правовідносини між сторонами в даній справі виникли з обов`язку батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та його виконання.

Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно дост.198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У постанові Верховного Суду від 23.01.2019 в справі №346/103/17, суд касаційної інстанції, зокрема, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дитина сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі офіційно працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання.

Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинен довести факт навчання, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач, у разі заперечень проти позову - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

Враховуючи, що ОСОБА_1 досяг 18 років, продовжує навчання, у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги.

Наявність витрат на харчування, одяг, проїзд, навчання суд не ставить під сумнів, оскільки вони покликані забезпечити нормальну життєдіяльність і щоденні фізіологічні потреби дитини, а отже суд дійшов висновку, що позивач дійсно потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, що є підставою для стягнення з відповідача аліментів на його утримання на період навчання.

Суд також не ставить під сумнів, що мати позивача на виконання своїх батьківських обов`язків надає матеріальну допомогу сину, оплачує його навчання.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує, те, що відповідач інших утриманців не має, офіційно працевлаштований, отримує заробітну плату, його середньомісячний дохід становить близько 20000,00 грн. Також матеріальний стан відповідача характеризується тим, що наразі з його заробітної плати стягується заборгованість зі сплати аліментів на утримання позивача ОСОБА_1 як на неповнолітню дитину за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя по справі № 2-1765/11, і пеня за прострочення сплати аліментів цих у сумі 75294,43 грн. на підставі рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2026.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги матеріальний стан відповідача і можливість сплачувати аліменти, суд вважає, що стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача буде розумним, достатнім, справедливим, відповідатиме інтересам сторін.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому враховуючи вимоги ч. 1, ч. 6 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , поданий в особі представника – адвоката Кучерявої Вікторії Федорівни, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.03.2026 і до закінчення позивачем навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.