Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №305/680/26 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/680/26

Номер провадження 1-кп/305/42/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2026 Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 21.01.2026 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120260711400000029 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сорокине (Краснодон) Луганської області та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

20 січня 2026 року близько 16:00 год. гр. ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора», розташованому за адресою: смт Великий Бичків, вул. Грушевського, №113, залишила у незамкнутій комірці для зберігання особистих речей коробку з косметичними виробами та відійшла від місця зберігання.

У подальшому, 20.01.2026 року приблизно о 16:08 год., ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна та особистого незаконного збагачення, у період дії правового режиму воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 (із подальшими продовженнями), перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора», шляхом вільного доступу з незамкнутої комірки №3 таємно викрав частину косметичних виробів, що належали ОСОБА_6 .

Своїми умисними діями ОСОБА_4 таємно викрав косметичні вироби на загальну суму 11 034 (одинадцять тисяч тридцять чотири) гривні, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав у повному обсязі, фактичні обставини кримінального правопорушення (дата, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та правову кваліфікацію злочину не оспорює. Пояснень, чому він вчинив крадіжку велосипеда, не має, так склалися обставини. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою провину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено, що у такому випадку учасники позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

За встановлених органом досудового розслідування обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд зазначає таке.

Частина 2 статті 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й іншими особами. Виходячи зі вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на спеціальному обліку у лікаря психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває, не має на утриманні непрацездатних чи неповнолітніх осіб, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 не встановлено.

Таким чином, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, ступінь його вини, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, той факт, що обвинувачений заподіяну потерпілому шкоду відшкодував, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Крім того, суд зважає і на критичне ставлення ОСОБА_4 до скоєного, усвідомлення своєї провини й засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_4 повинен нести покарання у виді позбавлення волі, але відповідно до вимог ст. 75 КК України вважає можливим звільнити його від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом визначеного судом випробувального строку не скоїть нового правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, зобов`язавши засудженого періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цьому органу про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, оскільки, на думку суду, саме таке покарання, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення, що можливо без ізоляції останнього від суспільства.

Також, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде своєю чергою достатньою превентивною мірою, відповідатиме тяжкості вчиненого правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

У цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.02.2026 року (справа 305/601/26, провадження 1-кс/305/62/26) обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання до 26.03.2026. Враховуючи, що клопотань про продовження запобіжного заходу прокурор не подавав, тому суд запобіжний захід не продовжував.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/107-26/942-Д від 04.02.2026 у сумі 3565,60 гривень та витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи від 23.01.2026 №132/26 у сумі 560 гривень слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/107-26/942-Д від 04.02.2026 у сумі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи від 23.01.2026 №132/26 у сумі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень на користь держави.

Речові докази відповідно до ст.100 КПК України – після набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки: АДРЕСА_1 , як власниці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку в канцелярії суду.

Суддя: ОСОБА_1