Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №146/633/25 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/633/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2026 р. селище Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12025020200000023 від 04 лютого 2025 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахни-Лісові Шаргородського району Вінницької області, громадянина України, освіта середня-спеціальна, розлученого, має на утриманні одну малолітню дитину, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, учасником бойових дій не являється, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

В порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги , ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 стрілець-зенітник 1 відділення зенітно-ракетного взводу солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_4 умисно систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство по відношенню до своєї дружини ОСОБА_6 , з якою спільно проживає у будинку по АДРЕСА_1 , так як він неодноразово, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не маючи підґрунтя вчиняв по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_6 дії виражені в словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її адресу словами нецензурної лайки, принижував та вчиняв фізичне насильство, тим самим викликав у останньої морально-психологічні страждання.

Так, 29.11.2023 біля 21 год 20 хв в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами в її адресу.

За вказані дії ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до постанови Томашпільського районного суду №146/1930/23 від 11.12.2023 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 170 грн.

Крім того, 03.04.2024 біля 14 год 30 хв в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 повторно протягом року, а саме виражався нецензурною лайкою, вчинив суперечку, чим завдав психологічної шкоди потерпілій.

За вказані дії ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до постанови Томашпільського районного суду №146/585/24 від 18.04.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Крім того, 07.05.2024 близько 13:00 год солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_8 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами, ображав, вів себе зухвало, на прохання заспокоїтись не реагував та кулаком своєї правої руки завдав удар в область грудної клітки останній.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв тілесне ушкодження ОСОБА_6 у вигляді синця передньої поверхні грудної клітки, яке належить до легкого ступеня тяжкості.

Також, 08.01.2025 біля 23 год 00 хв в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 повторно протягом року, а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував, виганяв з будинку, чим завдав їй моральних страждань.

За вказані дії ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно до постанови Томашпільського районного суду №146/178/24 від 25.01.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного адміністративного правопорушення та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1020 грн.

Крім того, 03.02.2025 близько 21 год 00 хв на вулиці Криворучка с-ще Томашпіль, поряд із приміщенням «ПриватБанк», що розташоване за адресою: вул. Криворучка, 1 с-ще Томашпіль, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами, ображав, вів себе зухвало, на прохання заспокоїтися не реагував, штовхнув ОСОБА_6 на землю, після чого завдав один удар ногою в область спини останньої.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_6 у вигляді синців поперека справа і передній поверхні лівого коліна, які належать до легкого ступеня тяжкості.

Систематичні протиправні дії ОСОБА_4 призвели до психологічних та фізичних страждань ОСОБА_6 і погіршення якості її життя , вона перебуває у пригніченому тривожному стані та хоче захиститись від насильства.

За вказане суспільно небезпечне винне діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних та психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 суду підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, зокрема підтвердив, що 29.11.2023 біля 21 год 20 хв в АДРЕСА_1 , він вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами в її адресу, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 підтвердив, що 03.04.2024 біля 14 год 30 хв в АДРЕСА_1 він вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 а саме виражався нецензурною лайкою, вчинив суперечку, чим завдав психологічної шкоди потерпілій, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 підтвердив, що 07.05.2024 близько 13:00 год він перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_8 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами, ображав, вів себе зухвало, на прохання заспокоїтись не реагував та кулаком своєї правої руки завдав удар в область грудної клітки останній, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Обвинувачений вказав, що вся ця колотнеча пішла через хату по АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 понаписувала на нього купу заяв в поліцію. Він купив цю хатину коли був на війні, а вона вкрала у нього документи. ОСОБА_4 підтвердив, що 08.01.2025 біля 23 год 00 хв в АДРЕСА_1 він вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_6 повторно протягом року, а саме висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, погрожував, виганяв з будинку, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 підтвердив, що 03.02.2025 близько 21 год 00 хв на вулиці Криворучка с-ще Томашпіль, поряд із приміщенням «ПриватБанк», що розташоване за адресою: вул. Криворучка, 1 с-ще Томашпіль, він вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_6 , а саме виражався нецензурними словами, ображав, вів себе зухвало, на прохання заспокоїтися не реагував, штовхнув ОСОБА_6 на землю, після чого завдав один удар ногою в область спини останньої, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Про вчинене шкодує, кається, зобов`язується в майбутньому не вчиняти подібного, а наявні суперечності з потерпілою вирішити в законному порядку. Зазначив, що планує повернутися на військову службу.

Цивільний позов потерпілої визнає частково в розмірі п`яти тисяч гривень. Витрати на адвоката визнає повністю.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила суду обставини вчинення кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті, пояснила, що під час проживання з ОСОБА_4 , коли він повернувся з війни в них тільки сварки були, які вона пов`язує з вживанням обвинуваченим алкоголю. Вона була одружена з ОСОБА_4 з 03.03.2023 по березень 2025 року. В 2024 році ОСОБА_4 повернувся з війни і після цього почав часто кричати на неї. Одного разу коли вона працювала в «Зеленій долині» він подзвонив до неї та почав погрожувати фізичною розправою сокирою. Після цього вона звернулася в поліцію. Подібні епізоди в ОСОБА_4 траплялися після вживання алкоголю. Вона втекла з дітьми до своєї матері та там він її також знайшов та вдарив. До ОСОБА_4 був застосований обмежувальний припис, однак він його не виконав, та вчиняв домашнє насильство вже після винесення.

Внаслідок цих подій вона втратила сон, схудла. На даний час обвинувачений телефонує їй та, коли вип`є, погрожує. Вона його блокує. За будинок спір йшов у них. Будинок належить її матері. Вона з дітьми проживала у кризовій кімнаті, до неї приїздив психолог, її возили у Вінницю. Потім вона їздила за кордон.

У хаті по вул. Виноградна, 14 обвинувачений неодноразово ламав замки та робив переверти.

Цивільний позов підтримує в повному обсязі, вказує, що моральної шкоди зазнала, оскільки ОСОБА_4 розбив вікно, бігову доріжку забрав та оскільки вона внаслідок його дій лікувалася, зазнала страждань та її діти зазнали страждань.

Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_6 суд приходить до висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення мало місце за встановлених обставин, останній винен у його вчиненні та підлягає покаранню в межах санкції відповідної статті.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, ступеню їх тяжкості та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які пом`якшують та обтяжують його.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст.8 ч.1 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Пом`якшуючими обставинами, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно висновку досудової доповіді про ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, який планує повернутися на військову службу, старостинський округ щодо обвинуваченого компрометуючими матеріалами не володіє, а також беручи до уваги досудову доповідь про особу обвинуваченого, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування призначеного покарання з випробовуванням протягом іспитового строку.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Також суд, за клопотанням прокурора в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи у вигляді заборони наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин на підставі п. 3 ч.1 ст. 91-1 КК України.

При вирішенні судом заявленого потерпілою цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 гривень та судових витрат, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

В обґрунтування своїх вимог потерпіла ОСОБА_6 вказала, що внаслідок протиправних дій з боку обвинуваченого їй було завдано моральної шкоди на суму 60000 гривень.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Суд вважає доведеним наявність моральної шкоди завданої потерпілій, оскільки вона зазнала моральних страждань, однак розмір моральної шкоди, яку просить стягнути потерпіла з обвинуваченого є завищеним.

Так, судом встановлено, що систематичне вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства заподіяло цілком природні моральні страждання, що негативно вплинули на фізичний та психічний стан потерпілої, вимагали додаткових зусиль для організації її життя.

При цьому, суд приходить до висновку, що незважаючи на те, що моральна шкода заподіяна потерпілій має місце, але її розмір повинен бути істотно зменшений. При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує ступінь моральних страждань та переживань ОСОБА_6 , яких вона зазнала внаслідок протиправних дій з боку ОСОБА_4 , а саме те, що потерпіла, була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, втратила душевну рівновагу і спокій, у потерпілої наступили вимушені зміни у її життєвих стосунках оскільки вона вимушена приховувати адресу свого проживання, боїться зустрітися із обвинуваченим і, що необхідний час та зусилля на відновлення попереднього стану, а тому, виходячи із вимог розумності, справедливості та співмірності, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає до відшкодування обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 слід визначити в сумі 10000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільного позову про стягнення моральної шкоди.

При вирішенні цивільного позову судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену в постанові по справі № 344/10730/15-ц від 14.02.2018 р., відповідно до якої право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, суд не вправі відмовити в такому позові з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

В п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). З п. 22 вказаної постанови вбачається, що у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи вищевказане, дослідивши надані представником потерпілої докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, беручи до уваги, що обвинувачений визнав заявлений розмір щодо понесених потерпілою витрат на правову допомогу та не заперечував проти їх стягнення, з урахуванням фактичних обставин справи та наданих доказів, враховуючи складність справи, значення її для сторін, виходячи з принципу співрозмірності, а також доведеного обсягу та характеру виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, а саме щодо підготування позовної заяви до долучених до неї доказів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), суд приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 підлягають стягненню 9000,00 грн. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Інші витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік

Відповідно до ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме заборони наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця, де потерпіла ОСОБА_6 може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин на строк 2 (два) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 10000 гривень (десять тисяч гривень) моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. (дев`ять тисяч гривень).

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1