Рішення від 29 березня 2026 р. у справі №146/1573/25 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1573/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2026 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Томашпіль цивільну справу

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування

представник позивача: адвокат Щетніцький В.С.

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну дiлянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташовану в АДРЕСА_1 , держаний акт на право власностi на земельну дiлянку серiя ЯИ № 986859.

Даний позов обґрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Липівка Тульчинського району померла ОСОБА_4 – дружина позивача.

Після її смерті залишилося спадкове майно, серед якого земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташована в АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчено держаним актом на право власностi на земельну делянку серія ЯИ № 986859.

Єдиними спадкоємцями всього майна після смерті дружини за законом залишилися позивач, i його дочка ОСОБА_2 , інших спадкоємців передбачених законом не має.

В даний час позивач переїхав проживати до дочки i продав свій будинок у с.Липівка, але коли він звернувся до нотаріуса, щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку, йому було відмовлено i роз`яснено, що договір купівлі-продажу будинку неможливо оформити без купівлі-продажу земельноi дiлянки на якiй він розташований, а державний акт на дану земельну ділянку був оформлений на ім`я покійної дружини, а не на його - власника будинку розташованого на земельній ділянці, тому тому позивачу необхідно успадкувати даму земельну ділянку i оформити своє право власності на спадкове майно за законом , але так як ним не була подана заява про прийняття спадщини після смерті дружини відповiдно пропущено встановлений строк подачі заяви про прийняття спадщини, тому позивач вимушений звернутися до суду.

18 грудня 2025 року позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог та позовну заяву зі зміненими позовними вимогами, в якій просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташована в АДРЕСА_1 , держаний акт на право власностi на земельну дiлянку серiї ЯИ № 986859, на 1/4 частину земельної ділянки площею 1,7350 га, кадастровий номер 0523982600:04:000:0100, розташовану на території Липівської сілької ради Тульчинського району, державний акт на право власності на земельну ділянку серiї ВН № 151495.

Позов обгрунтовано наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Липівка Тульчинського району померла ОСОБА_4 – дружина позивача.

Після її смерті залишилося спадкове майно, серед якого земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташована в АДРЕСА_1 , право власності на яку посвідчено держаним актом на право власностi на земельну ділянку серія ЯИ № 986859, земельна ділянка площею 1,7350 га, кадастровий номер 0523982600:04:000:0100, розташована на території Липівської сілької ради Тульчинського району, державний акт на право власності на земельну ділянку серiї ВН № 151495.

Єдиними спадкоємцями всього майна після смерті дружини за законом залишилися позивач, i його дочка ОСОБА_2 , інших спадкоємців передбачених законом немає.

Ще за життя 25 жовтня 2012 року дружина склала заповіт, яким все майно заповіла відповідачці.

На протязі встановленого законом строку позивач спадщину прийняв оскільки залишився проживати у спадковому будинку.

Відповідачка оформила право власності на заповітом на земельну ділянку, площею 1,7350 га, кадастровий номер: 0523982600:04:000:0100.

Позивач має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на день смерті дружини йому було 82 роки.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 05 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 04 грудня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 04 грудня 2025 року підготовче засідання у справі відкладено на 22 грудня 2025 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 грудня 2025 року підготовче засідання у справі відкладено на 22 січня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 22 січня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 05 березня 2026 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 05 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 30 березня 2026 року.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Щетніцький В.С. змінені позовні вимоги підтримав, та просив їх задовольнити за обставин викладених у позові та зміненому позові.

Відповідач, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши заяву відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність доказів, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Липівка, Томашпільського району Вінницької області померла ОСОБА_5 .

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

В цей час діяв ЦК України (2003 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст. 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Прийняття спадщини – це акт, який поширюється на всі об`єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно копії паспорта НОМЕР_1 , виданого Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином на час смерті ОСОБА_5 останній набув віку більше 80 років.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_5 та спадкоємцем ОСОБА_1 підтверджується витягом з актового запису про шлюб.

Згідно довідки виданої 15.08.2025 № 14-18-09/404 Липівським старостинським округом Томашпільської селищної ради, після смерті гр. ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка постiйно проживала в с. Липівка Тульчинського району Вінницької області, спадкоємцями за законом залишився чоловік - ОСОБА_1 . Даними про iнших спадкоємців старостат не володіє.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України - перша черга спадкоємців за законом - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги спадкування на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Згідно довідки виданої 03.10.2022 № 713 Липівським старостинським округом Томашпільської селищної ради, про те, що в зв`язку із перереєстрацією вулиць та житлових будинків в с.Липівка відповідно рішення виконавчого комітету Липівської сільської ради вiд 14.05.2019 року № 19, будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , знаходиться під №48 (раніше №49).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 311759569 від 06.10.2022, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до копії державного акта серiї ЯИ № 986859, земельна дiлянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташована в с.Липівка Тульчинського району на праві власності належить ОСОБА_5 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-7100626792025 від 15.08.2025, земельна дiлянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 0523982600:03:002:0198, розташована в АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_5 .

Відповідно до копії державного акта серiї ВН № 151495, земельна дiлянка площею 1,7350 га, кадастровий номер 0523982600:04:000:0100, розташована на території Липівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області на праві власності належить ОСОБА_5 .

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори від 11.09.2025 року на заяву ОСОБА_1 , заява про оформлення договору купівлі-продажу будинку розташованого в АДРЕСА_1 не може бути оформлена без купівлі-продажу земельної ділянки на якій розташований будинок, право власностi на яку на даний час, відповiдно до держаного акту на право власностi на земельну ділянку серія ЯИ № 986859 належить ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому власнику будинку необхiдно оформити своє право на неї як на спадкове майно після смерті дружини.

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Суд зауважує, що позивачем не додано доказів звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Спадкова справа заводиться нотаріусом на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення стосовно спадкового та/або спільного майна. 2.4. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її/його подачі за місцем заведення спадкової справи, крім випадків, передбачених підпунктом 2.11 цього пункту. (п. п. 2.1, 2.4 п. 2 Глави 10 РозділуII Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, серед іншого, видають свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 4.9. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 , визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270 ЦК України, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Суди ж розглядають спори з приводу захисту спадкових прав в разі їх порушення, оспорення чи/та невизнання (частина перша статті 4 ЦПК України) або в разі оскарження особою відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії (статті 49, 50 Закону України "Про нотаріат").

Отже свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством.

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.05.2021 у справі N 339/369/18, постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі N 376/2660/17, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за наявності умов для оформлення спадкових прав нотаріусом і відсутності відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, а позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури, що має своїм наслідком відмову в позові. Такі висновки відповідають судовій практиці Верховного Суду (постанови від 16.01.2019 у справі N 2-390/2006, від 26.08.2020 у справі N 636/4329/16-ц).

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як встановлено із відповіді державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори на запит суду, спадкова справа після померлої ОСОБА_5 заведена за № 299/2018 від 06.04.2018 за заявою ОСОБА_2 , відповідача по справі.

Згідно копії свідоцтва про право на спадшину за заповітом від 18 жовтня 2018 року, на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадшину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523982600:04:000:0100.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За наведених обставин, враховуючи, що позивачем не доведено, що він у встановленому законом поряку звертався до нотаріальної контори для оформлення спадщини, суд доходить висновку, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно за відсутності відмови у вчиненні відповідної нотаріальної дії, зокрема, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно є передчасним, а позов фактично спрямований на визнання права власності на спадкове майно без додержання встановленої законом процедури. Окрім того як видно з копії спадкової справи № 299/2018 від 06.04.2018 ОСОБА_2 оформлено право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523982600:04:000:0100 в порядку спадкування за заповітом, про що видано відповідне свідоцтво. Питання про скасування свідоцтва позивачем не ставиться. За таких підстав суд вважає необхідним вімовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, що складаються з 1211,20 гривень, сплаченого судового збору.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати позивача залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування – відмовити.

Судові витрати понесені позивачем залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 15 квітня 1997 року Томашпільським РВУМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 26 березня 1998 року Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено: 06 квітня 2026 року

Суддя: О. В. Пилипчук