Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №132/3195/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3195/25

Провадження № 2/132/142/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"25" березня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Павленко І.В.

за участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Калинівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що згідно виконавчого листа, виданого Калинівським районним судом від 26.11.2012 року з нього утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно виконавчого листа, виданого Калинівським районним судом від 03.07.2020 року з нього утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

31.05.2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 . Від цього шлюбу у них народилась донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином в даний час з нього утримуються аліменти в розмірі 50% від його доходу на утримання двох старших дітей. Після стягнення з нього всіх призначених судом аліментів в нього залишається маленька сума коштів. Вважає законним та можливим зменшення стягнутих з нього аліментів на утримання дітей до 1/6 частини доходу щомісячно. Тому звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2025 року по справі відкрито загальне позовне провадження. Призначено підготовче засідання на 9:25 год. 15.10.2025 року Відповідачам визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

16.10.2025 року відповідачкою ОСОБА_2 було подано відзив на позовну заяву у якому остання просила у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовити, мотивуючи тим, що дитина потребує додаткових витрат, пов`язаних із розвитком, навчанням, лікуванням та соціальними потребами (заняття з логопедом, репетитором, спортивна секція, мобільний зв`язок, кишенькові кошти) та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його сімейного або майнового стану.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

18.10.2025 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_2 надала суду додаткові пояснення у справі (Додаток до відзиву позову про зменшення розміру аліментів) відповідно до яких просила відмовити позивачу у зменшенні розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_6 . Просила врахувати наведені додаткові обставини, які свідчать про реальні матеріальні можливості позивача та його поведінку щодо виконання батьківських обов`язків. Застосувати норми ст. ст. 60, 61, 142 180 та 181 СУ України при оцінці аліментних зобов`язань та визначенні інтересів дитини.

Відповідачка ОСОБА_3 правом на подання відзиву по справі не скористалась.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 28.01.2026 року було закрито підготовче судове засідання у вищевказаній цивільні справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10:45 год. 24.02.2026 року.

23.02.2026 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_2 надала додаткові пояснення щодо планового оперативного втручання (видалення аденоїдів) у дитини та щодо розрахунку фактичних витрат на дитину на місяць.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи у його відсутність в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, однак звернулась до суду із заявою (Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.03.2026), в якій просила справу слухати у її відсутність на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась,хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце судового засідання шляхом оголошення про виклик особи до суду на офіційному веб-порталі судової влади України. Проте, про причини неявки відповідач суд не повідомила, заперечень з приводу поданого позову не надала.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Судом встановлено, що згідно виконавчого листа, виданого Калинівським районним судом від 26.11.2012 року з позивача утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також згідно виконавчого листа, виданого Калинівським районним судом від 03.07.2020 року з позивача утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітної плати, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд України в Постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Вимогами ст. ст.13, 81 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач вказує лише на те, що 31.05.2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 . Від цього шлюбу у них народилась донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . А тому в даний час з нього утримуються аліменти в розмірі 50% від його доходу на утримання двох старших дітей. Після стягнення з нього всіх призначених судом аліментів в нього залишається маленька сума коштів. Вважає законним та можливим зменшення стягнутих з нього аліментів на утримання дітей до 1/6 частини доходу щомісячно.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд України в Постанові від 16.09.2020 року в справі № 565/2071/19 дійшов висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з його одруженням та народженням дитини.

Позивач не надав суду будь-яких доказів про зміну його матеріального стану. Наявність на утриманні позивача іншої дитини аж ніяк не свідчить, що у нього на час подання даного позову відсутні кошти, що він має скрутне матеріальне становище.

Як вбачається з довідки про доходи №649, виданої в/ч НОМЕР_1 13.09.2025 року, позивач ОСОБА_8 займає посаду військовослужбовця та його заробітна плата з березня 2025 по серпень 2025 становить 198067, 98 грн., в тому числі матеріальна допомога в розмірі 51823,96 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що позивач не надає жодної додаткової матеріальної допомоги понад аліменти: не купує речей, не дарує подарунків на день народження чи інші свята. Дитина постійно відвідує Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу№2 м. Олександрії (футбольна секція), що тягне за собою додаткові фінансові витрати: оплата занять, форма, спортивне взуття, участь у змаганнях тощо. Крім того, дитина займається з логопедом через дислексію, а також із репетитором з математики, що потребує регулярних витрат і спрямоване на підтримку навчального процесу. Син позивача потребує постійного носіння окулярів, що також потребує додаткових витрат у вигляді обстежень в приватних лікарнях та виготовлення самих окулярів, що підтверджується долученими до відзиву квитанціями, платіжними інструкціями та довідками. Також відповідачка зазначає, що усі витрати на забезпечення, навчання дозвілля, розвиток та лікування дитини несе вона разом із чоловіком (вітчимом дитини).

Тому відповідачка ОСОБА_2 вважає, що позов ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів є безпідставним, суперечить принципам добросовісності та порушує права дитини на належне утримання та виховання, закріплені у статтях 3, 8, 27 Конвенції про права дитини та статтях 150, 182, 183 СК України.

Також суд вважає необхідним звернути увагу на ту обставину, що судова практика містить висновки щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

За таких обставин, суд вважає, що зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на утримання двох дітей: неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1/6 частини від доходів позивача, може призвести до порушення права дітей на гідний рівень життя та не буде відповідати принципу якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Окремо слід звернути увагу на те, що згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не може, крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Додатково суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що у разі виникнення обставин передбачених ст. 192 СК України, які можуть бути підтверджені достовірними доказами, платник аліментів може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 180, 182, 192 СК України, ст. ст. 12, 80, 81, 82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 03.04.2026 року.

Суддя: