Вирок від 05 квітня 2026 р. у справі №636/1497/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1497/26 Провадження 1-кп/636/1192/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши обвинувальний акт по кримінальному провадженню (ЄРДР № 12025221250000522 від 11 серпня 2025 року), за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, маючого задовільний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю, який проходив військову службу на посаді стрільця 3 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) в/ч НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

-за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 січня 2023 року за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 років, звільнений на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 травня 2024 року, умовно-достроково строком на 4 роки 05 місяців 09 днів, для проходження військової служби за контрактом,

-за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 10 лютого 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 гривень, вирішено питання щодо самостійного виконання вказаних вироків,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 153 від 01.06.2024 солдата ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 01 червня 2024 року № 132-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 мотопіхотного спеціалізованого відділення 3 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 01 червня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 14.09.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 14.09.2024 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу (місця розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 в період з 14.09.2024 до 15.11.2024, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 15.11.2024, після чого повернувся до місця дислокації мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов`язків.

Крім цього, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 17.11.2024 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 17.11.2024 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу (місця розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 в період з 17.11.2024 до 17.01.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 17.01.2025, після чого повернувся до місця дислокації мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов`язків.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 22 від 22.01.2025 солдата ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 січня 2025 року № 19-РС на посаду стрільця 3 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 22 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_6 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-ХІУ, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжено.

Однак, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.

Солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548- XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 22.03.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 22.03.2025 не повернувся до місця дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 з Комунального некомерційного підприємства «Харківської міської клінічної лікарні № 2 імені професора О.О. Шалімова» Харківської міської ради, тим самим самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу (місця розташування в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 в період з 22.03.2025 до 27.03.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування в/ч НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 27.03.2025, після чого повернувся до місця дислокації мотопіхотного спеціалізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов`язків.

Крім цього, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 08.07.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 08.07.2025 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу (місця розташування військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 в період з 08.07.2025 до 02.08.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування в/ч НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 02.08.2025, після чого повернувся до місця дислокації мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов`язків.

Крім цього, солдат ОСОБА_6 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів 16.09.2025 вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану без дозволу командування та поважних причин тимчасово, вирішив незаконно ухилитися від проходження військової служби та провести час на власний розсуд.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_6 , в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, за відсутності законних підстав та поважних причин 16.09.2025 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу (місця розташування в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_2 ).

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_6 в період з 16.09.2025 до 19.12.2025, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, а саме місця розташування в/ч НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин.

За час відсутності на службі солдат ОСОБА_6 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 19.12.2025, а саме до моменту затримання солдата ОСОБА_6 на підставі ухвали слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області за вчинення кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Крім цього, наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 22 від 22.01.2025 солдата ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 січня 2025 року № 19-РС на посаду стрільця 3 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 22 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

На підставі ст. 68 Конституції України ОСОБА_6 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1,4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_6 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах:

ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, та незаконний збут наркотичних засобів, у невстановлений в ході досудового розслідування час та у невстановленому в ході досудового розслідування місці, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, але не пізніше 05.11.2025, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ №589 від 03.06.2009, придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, з метою подальшого збуту, та який став зберігати за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

05.11.2025 о 08:00 год. ОСОБА_6 , реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів, перебуваючи у нежитловому приміщенні на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив пакування вище вказаного наркотичного засобу, обіг якого обмежений - метадону, в паперовий згорток.

ОСОБА_6 продовжуючи свої протиправні дії, реалізуючи свій протиправний корисливий умисел, спрямований на незаконний збут наркотичних засобів запропонував ОСОБА_7 (анкетні дані змінено), який надав свою добровільну згоду на конфіденційне співробітництво з правоохоронними органами, придбати наркотичний засіб.

Діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_7 з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_6 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, 05.11.2025 приблизно о 08:20 годині з метою придбання наркотичних засобів у ОСОБА_6 , зустрівся з ним на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 паперовий згорток, а ОСОБА_7 , в свою чергу, в якості оплати за отримані наркотичні засоби, передав ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 1000,00 (одна тисяча) гривень, якими ОСОБА_6 розпорядився на власний розсуд.

У подальшому, 05.11.2025 у період часу з 09:10 по 09:20, перебуваючи на АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 добровільно видав працівникам поліції паперовий згорток, в якому знаходився наркотичний засіб.

Придбана ОСОБА_7 у ОСОБА_6 речовина відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової експертизи масою: 0,0731 г, містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон. Маса метадону становить 0,0582 г.

Крім цього, згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 22 від 22.01.2025 солдата ОСОБА_6 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 січня 2025 року № 19-РС на посаду стрільця 3 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 вважати таким, що з 22 січня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

На підставі ст. 68 Конституції України ОСОБА_6 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_6 зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, став на шлях злочинної діяльності при наступних обставинах:

ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, у невстановлений час та у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, але не пізніше 18.12.2025, в порушення «Порядку провадження діяльності, пов`язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого Постановою КМУ №589 від 03.06.2009, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з метою подальшого збуту, та яку став зберігати за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Злочинна діяльність ОСОБА_6 була припинена співробітниками поліції, які 18.12.2025 в період часу з 11:29 до 12:19 під час обшуку, що проводився за адресою: АДРЕСА_2 , в особистих речах ОСОБА_6 виявили та в подальшому вилучили поліетиленовий прозорий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі, згідно з висновком експерта особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений - «PVP». Маса PVP становить 0,4161 г.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, всупереч ст. 14 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» №863 від 08.07.1999 (зі змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» №62/95-ВР від 15.02.1995 (зі змінами), незаконно придбав та зберігав з метою збуту, особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,4161 г.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, добровільно розказав про обставини їх вчинення, як вони викладені вище.

ОСОБА_6 пояснив, що в період з 14.09.2024 до 15.11.2024, з 17.11.2024 до 17.01.2025, з 22.03.2025 до 27.03.2025, з 08.07.2025 до 02.08.2025, з 16.09.2025 до 19.12.2025, в умовах воєнного стану, перебував поза межами місця несення військової служби, а саме місця розташування військової частини НОМЕР_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин. Також зазначив, що 05.11.2025 перебуваючи у нежитловому приміщенні на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , здійснив пакування вище вказаного наркотичного засобу - метадону, в паперовий згорток, після чого запропонував ОСОБА_7 , придбати наркотичний засіб. В подальшому, приблизно 18.12.2025, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, з метою подальшого збуту, та яку став зберігати за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Ставлення ОСОБА_6 до вчинених злочинів не викликає у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин справи, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували обвинувачений та інші учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Коробов проти України»).

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений у ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Мюррей проти Сполученого Королівства» та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що ОСОБА_6 своїми діями вчинив кримінальні правопорушення, його дії слід кваліфікувати наступним чином:

-за ч. 2 ст. 307 КК України – придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, вчинене повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 цього Кодексу.

-за ч. 5 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, його вік і стан здоров`я та міцність його соціальних зв`язків, а саме: що він є громадянином України, має задовільний стан здоров`я, не є особою з інвалідністю, неодружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні не має, має середню освіту, проходив військову службу на посаді стрільця 3 мотопіхотного спеціалізованого відділення 1 мотопіхотного спеціалізованого взводу 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) в/ч НОМЕР_2 , на обліку у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, раніше неодноразово судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_6 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6 згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України є - вчинення злочину повторно та рецидив злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

З урахуванням зазначеного суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, та за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання слід визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.01.2023.

Призначене покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 , в порядку ст. 124 КПК України, в дохід держави судові витрати за проведення судових експертиз:

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/28035-НЗПРАП від 12.11.2025, вартість якої складає 2674, 20 гривень,

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/85-НЗПРАП від 05.01.2026, вартість якої складає 2674, 20 гривень,

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/86-НЗПРАП від вартість якої складає 3119, 90 гривень, що в загальному розмірі складає 8468,03 гривень.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.

Арешт майна не накладався.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд визначає відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити покарання:

-за ч. 2 ст. 307 КК України – позбавлення волі строком 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна;

-за ч. 5 ст. 407 КК України – позбавлення волі строком 7 (сім) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31.01.2023 та остаточно призначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 19 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу – з 19 грудня 2025 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за день.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 10 лютого 2025 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень – виконувати самостійно.

Речові докази:

-полімерний пакет, опечатаний паперовою биркою з відбитком печатки Харківського НДЕКЦ МВС України № 50, з пояснювальним написом «Висновок № CЕ-19/121-26/85-НЗПРАП від 05.01.2026» з об`єктам дослідження, у якому знаходиться речовина, масою 1,3443 г, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса PVP становить 0,4161 г. – знищити;

-спеціальний пакет Експертної служби MBC України № 6637676 з об`єктами дослідження, у якому знаходиться речовина масою 0,0731 г, містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежений – метадон, мaca метадону становить 0,0582 г. – знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави, процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз:

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-25/28035-НЗПРАП від 12.11.2025, вартість якої складає 2674, 20 гривень,

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/85-НЗПРАП від 05.01.2026, вартість якої складає 2674, 20 гривень,

-матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/86-НЗПРАП від вартість якої складає 3119, 90 гривень, на загальну суму 8468,03 (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 03 (три) копійки.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1