Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №645/1777/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/1777/26

Провадження № 2-а/645/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань – Півінська С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Філатов П.А., звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом та просить суд скасувати постанову про адміністративні правопорушення № 102 від 25.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову № 102, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення № 102 від 20.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив норми абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.абз. 2, 4 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП. ОСОБА_1 направлення на ВЛК не отримував та має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В зв`язку із чим постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.

Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 05.03.2026 року.

13.03.2026 року до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначив, що він не є належним відповідачем у справі та послався на позицію Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові від 19.10.2022 у справі № 522/22225/21, згідно з якою незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою суду від 24.03.2026 року задоволене клопотання представника позивача та залучено до участі по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

31.03.2026 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , у якому представник просила в позові відмовити та зазначила, що 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_6 працівниками Національної поліції України, як порушника правил військового обліку для складання адміністративного протоколу. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 є порушником військового обліку, оскільки не пройшов військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів №1487 та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Так, в його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення, роз`яснено ст. 63 Конституції України та ознайомлено з матеріалами справи, з його правами та обов`язками, передбаченими ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про дату, місце та час розгляду справи. Позивач підписав протокол та отримав другий примірник, що підтверджується його особистим підписом. 25.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову № 102, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанова вручена позивачеві. громадянин ОСОБА_1 не уточнив свої дані вчасно, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а зробив це 22.02.2026р.. Дане твердження підтверджується витягом Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та витягом з «Резерв +», який додано позивачем. У тексті Постанови КМУ 560 вказано можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення повісток, а не виключно повісткою, в умовах воєнного стану громадяни мають знати про свій обов`язок та виконувати його, в даній справі йдеться про не проходження військово-лікарської комісії взагалі, дане твердження підтверджується витягом з реєстру, п.34. питання проходження військово-лікарської комісії регламентується «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 N 402. Пункт 22.10. визначає, що постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду, тобто кожні 12 місяців потрібно проходити ВЛК –позивач взагалі немає жодної пройденої військово-лікарської комісії. ОСОБА_1 викликався повісткою №2053052, яка відправлена на адресу його постійного проживання: АДРЕСА_2 , дата виклику на 22.01.2025 року для проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 у АДРЕСА_3 . Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про визнання протиправним рішення про накладення адміністративного стягнення та скасування постанови є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник позивача – адвокат Філатов П.А. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з`явилися, повідомлялися своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було винесено постанову № 102, якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Зі змісту оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення № 102 від 20.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 порушив норми абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.абз. 2, 4 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також інтими документами.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години ЗО хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Згідно з ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України" ,Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Згідно з абз. 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абз. 2 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до абз. 4 п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Відповідно до пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у розвідувальних органах - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії розвідувальних органів.

За змістом вказаних норм для проходження ВЛК передбачено наявність рішення ТЦК та СП та направлення військовозобов`язаного на медичний огляд, без чого сам військовозобов`язаний не має обов`язку за власною ініціативою з`являтись до ВЛК та відслідковувати строк довідки про придатність.

Доказів того, що ОСОБА_1 отримав відповідне направлення на ВЛК та відмовився від його проходження, матеріали справи не містять.

Так, до відзиву долучено копію Повістки № 2053052 про виклик ОСОБА_1 на 22.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 для проходження медичного огляду, проте в цьому документі відсутній підпис ОСОБА_1 про його отримання. Доказів направлення повістки на адресу ОСОБА_1 відповідачем також не надано.

На думку суду, сам факт формування повістки без належного її направлення (вручення) особі не може свідчити про обізнаність цієї особи щодо необхідності явки до відповідного ТЦК та СП.

Окрім того, відповідно до відомостей із застосунку «Резерв +», долученого позивачем до позову, ОСОБА_1 має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років).

Відповідно до абз. 3 п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом, або були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не уточнив свої дані вчасно, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, то слід наголосити, предметом розгляду справи є постанова про адміністративні правопорушення складена за зовсім інше порушення.

До інших доводів представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладених у відзиві суд відноситься критично, оскільки доказів того, що ОСОБА_1 отримав відповідне направлення на ВЛК та відмовився від його проходження, матеріали справи не містять.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не надано доказів, на спростування доводів позивача.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 25.02.2026 року № 102, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було

Суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування постанови підлягають задоволенню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення в діях позивача.

Також суд відмовляє у задоволенні позову до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , як неналежного відповідача, оскільки незважаючи на те, що районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, він є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у цьому спорі, пов`язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, яка прийнята військовим комісаром цього районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (див. позицію ВС у справі № 522/22225/21, постанова від 19.10.2022).

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 120/5485/21-а дійшов висновку, що зі змісту наведених положень процесуального законодавства слідує, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Згідно зі ст.139 КАС України, в зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у виді судового збору.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1064,96 грн.

У постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно, за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення, належить сплачувати судовий збір у розмірі 665,60 грн. (0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб). А враховуючи те, що позов подано через систему «Електронний суд», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору. Таким чином позивач при зверненні до суду з цим позовом мав сплатити 532,48 грн (665,60 грн х 0,8).

Порядок повернення судового збору врегульовано наказом Мінфіну «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» від 03.09.2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку № 787 передбачено, зокрема, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, надміру сплачений судовий збір в сумі 532,48 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 241-246, 271-272, 286, 297 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 102 від 25.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – закрити.

У задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 532 грн. 48 коп.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 532,48 грн, надміру сплачений відповідно до квитанції ID: 8407-9777-5884-5130 від 03.03.2026.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення складено 07.04.2026 року.

Суддя О.Ю.Алтухова