Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №642/7365/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

06 квітня 2026 року

Справа № 642/7365/25

Провадження № 2/642/231/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

20.11.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №AG6541302 від 06.03.2020 у сумі 17 561,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 500,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 7 061,21 грн.

В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 06.03.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № AG6541302 з Відповідачем. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу, позичальник не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. 03 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»укладений Договір факторингу №571/ФК-25. Згідно даного Договору факторингу 03.04.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № AG6541302 від 06.03.2020. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ФК "УКРФІНСТАНДАРТ") є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 17561,21грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10500грн.; заборгованість за відсотками становить 7061,21грн. Додатково позивач зазначив, що кредитний договір № AG6541302 укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до положень статей 3, 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 5, 6, 7 та 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», статей 639, 652 та 1054 Цивільного кодексу України.

На веб-сайті первісного кредитора розміщено публічний договір кредитної лінії, до якого приєднався відповідач, уклавши спеціальні умови договору кредитної лінії в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Таким чином, відповідачем було укладено договір у порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме Законом України «Про електронну комерцію». Окрім того, представник позивача просить суд стягнути на свою користь з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 25.11.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді від 05.12.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

02.02.2026 надійшли додаткові пояснення від представника відповідача.

Ухвалою суду від 02.02.2026 додаткові пояснення представника відповідача повернуті відповідачу без розгляду.

Ухвалою суду від 02.02.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

02.03.2026 представником відповідача подані додаткові пояснення, в яких представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову та зазначила, що з копії Договору кредитної лінії, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підписів сторін. Договір укладено нібито в режимі онлайн шляхом заповнення відповідачем в електронній формі анкети-згоди клієнта на сайті позивача. Разом з тим, доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано. Матеріали справи не містять навіть розрахунку кредитної заборгованості відповідача, виписки з його рахунків, відсутній також графік погашення кредитної заборгованості. Також представник відповідача просила суд зменшити витрати на правничу допомогу.

Представник позивача правом на подання пояснень не скористався.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи подання відповідачем відзиву.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.03.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія "Дінеро" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № AG6541302 в електронному вигляді.

Оскільки ТОВ "ФК "Дінеро" (Dinero.ua) направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору № AG6541302 від 06.03.2020, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Згідно із спеціальними умовами для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG6541302 ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 10500 гривень, з потенційним лімітом кредитної лінії 20 000,00 грн, орієнтовна реальна річна відсоткова ставка 558,45 %; відсоткова ставка в день - 1,53 %; строк оплати – 14 днів/місяців; штраф, якщо є - 50 %; дата повного погашення - 20.03.2020.

Відповідно до пунктів 1.2, 2, 3 та 4 спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії останні створені у тому випадку, коли позичальник прочитав, оцінив та прийняв правила, регламентують порядок надання фінансових послуг ТОВ «Дінеро», паспорт споживчого кредиту, загальні умови договору кредитної лінії та пропозицію кредитора щодо спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії, що були надані позичальнику через особистий кабінет на порталі; включають терміни, які визначаються та регулюються загальними умовами договору кредитної лінії; є невід`ємною частиною договору кредитної лінії та виконуватимуться сторонами відповідно до загальних умов договору кредитної лінії; укладаються дистанційно та мають юридичну силу без будь-якого підпису на папері.

Аналогічні умови договору кредитної лінії зазначені у копії паспорта споживчого кредиту інформації, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів суду надана писка за рахунком відповідача

03 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»укладений Договір факторингу №571/ФК-25. Згідно даного Договору факторингу 03.04.2025 відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № AG6541302 від 06.03.2020. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ФК "УКРФІНСТАНДАРТ") становить 17561,21грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10500грн.; заборгованість за відсотками становить 7061,21грн.

Відповідно до Витягу з додатку № 1 до Договору факторингу №571/ФК-25 від 03.04.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № AG6541302 від 06.03.2020 в розмірі 17561,21грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 10500грн.; заборгованість за відсотками становить 7061,21грн.

Також суд звертає увагу, що представником відповідача взагалі не наданий розрахунок заборгованості.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № AG6541302 від 06.03.2020, обґрунтував право вимоги до відповідача тим, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією "Дінеро», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія», та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Судом встановлено, що загальні умови договору кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), спеціальні умови для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG6541302 від 06.03.2020, не містять підпису відповідача, у графі «Позичальник (електронний підпис)" відсутній одноразовий ідентифікатор, натомість вказано лише «(електронний підпис)» без його фактичного відображення.

Наведені обставини в своїй сукупності не можуть свідчити про волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що відповідач, відповідно до приписів Закону України «Про електронну комерцію», засвідчив/підписав як вищезазначений договір кредитної лінії шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису).

Відсутність вказаних доказів позбавляє суд можливості встановити факт ознайомлення із вказаними саме такими умовами надання кредитних послуг та їх підписання, що є обов`язковим у разі пред`явлення позивачем вимог щодо стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання.

Окрім того, додані до позовної заяви загальні умови договору кредитної лінії не міститять дати та часу їх складення, будь-яких відомостей про їх редакцію, ким та в якому порядку вони видані або затверджені.

Зазначений документ містить посилання на сторінку www.dinero.com.ua в мережі інтернет, а також в його тексті зазначається, що договір кредитної лінії, який укладається між сторонами у разі видачі кредиту, складається із спеціальних умов договору кредитної лінії (надалі спеціальні умови кредиту) та загальних умов договору кредитної лінії (далі загальні умови кредиту), а також змін та доповнень до них. Кредитодавцем є ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро», код ЄДРПОУ 41350844.

Відповідно до пункту 2.1.1.2 загальних умов, позичальник створює особистий кабінет на порталі (веб-сайті кредитодавця www.dinero.com.ua), куди в подальшому отримує пропозицію кредитодавця спеціальних умов кредиту.

Відповідно до пункту 2.1.1.3 загальних умов, натискаючи кнопку «Прийняти», позичальник підтверджує, зокрема, встановлення договірних відносин із кредитодавцем та складення договору.

Однак, зазначений документ не містить жодних даних щодо позичальника, в ньому не згадується імені будь-якої фізичної особи, графи для підписів кредитодавця та позичальника, що, згідно з згальними умовами, мають бути підписані електронним цифровим підписом, порожні.

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано паспорт споживчого кредиту інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит», які за своїм змістом є формуляром зі стандартизованою формою.

Судом встановлено, що зазначений документ містить суттєві умови кредитування, зокрема, розмір кредитного ліміту, відсоткової ставки, мети кредитування, однак, як убачається з його змісту, є лише інформуванням клієнта про основні характеристики кредиту.

Вказані обставини підтверджуються змістом документу, в якому біля графи, призначеної для підпису сторін, зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням наданої ним інформації про сімейний стан, майновий стан, розмір доходів.

Підписуючи даний документ, клієнт підтверджує лише отримання та ознайомлення із інформацією про умови кредитування. В графі для підпису споживача міститься в дужках « ОСОБА_1 », але відомості про накладення електронного підпису як кредитодавця, так і споживача відсутні.

З огляду на порядок укладення кредитного договору, передбачений загальними умовами (пункти 2.1.1-2.1.1.2) зазначений документ підтверджує лише формування кредитодавцем пропозиції укласти договір та не може свідчити про доведення її до споживача і, тим більше, прийняття її умов останнім.

Надані представником позивача документи на підтвердження факут укладення договору не містят електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а також аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів відповідача.

Суд констатує, що саме по собі зазначення у наданих позивачем документах особистих даних відповідачки, зокрема РНОКПП та дати народження, за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі не є належними і достатніми доказами цих обставин.

Таким чином, саме лише зазначення персональних даних відповідачки у письмових доказах, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідачки для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Разом з тим, із наданих суду позивачем доказів не вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій спрямовану на отримання кредиту від позивача, а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора.

Ураховуючи наведене вище, суд критично ставиться до наведених позивачем обставин підписання короткострокового кредиту договору кредитної лінії та інших документів, що є його невід`ємними частинами.

Зі змісту наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити, що вони були підписані сторонами, які зазначені у договорі в електронній формі. Відповідно, відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли зобов`язання за Договором кредиту.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачем докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність права вимагати у відповідача заборгованість за кредитним договором, наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню, тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, сплачені позивачем судові витрати по справі залишаються за ним.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., який покладається на нього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.526, 536, ч. 1 ст.546, 612, 625, 629, 638, ч. 1, ч. 2 ст.1050, ст.1054 ЦК України, ст. ст. 12,13,141,259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06.04.2026.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (код ЄДРПОУ 41153878, юридична адреса: 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Б, офіс 503).

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий Суддя: В.Г. Пашнєв