Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №641/1414/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/581/2026 Справа №641/1414/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м.Харків

Суддя Слобідського районного суду м. Харкова Чайка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 127512 від 12.02.2026 вбачається, що 12.02.2026 о 20 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї тещі ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного та економічного характеру, які полягали у образах потерпілої нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, чим завдав фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , а також виганяв останню з помешкання.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, просив закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що він вчинив будь-яке домашнє насильство щодо потерпілої, яка приходиться йому тещою. Будь-яких конфліктів з потерпілою у нього не було. Сварка відбулась у нього з його дружиною, яка виражалась у вирішенні побутових питань та при цьому будь-яких недозволених дій він не скоював, а просто розмовляв із дружиною на підвищених тонах. Потерпіла ОСОБА_2 , яка мешкає разом із ними, не розібравшись із ситуацією, не правильно сприйняла суть конфлікту, викликала поліцію. Просив допитати в якості свідка його дружину ОСОБА_3 .

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні просила не притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та пояснила, що вона мешкає разом із донькою та її чоловіком ОСОБА_1 . У вечірній час доби 12.02.2026 між донькою та її чоловіком сталася сварка, вони гучно розмовляли, у зв`язку з чим, не правильно сприймаючи ситуацію та побоюючись продовження конфлікту з подальшими негативними наслідками вона викликала поліцію. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 вона не має.

Заслухавши доводи особи, що притягається до адміністративної відповідальності, пояснення потерпілої, допитавши свідка та вивчивши матеріали справи , суд приходить до наступного.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності є її чоловік, а потерпіла її мати. 12.02.2026 між нею та її чоловіком сталося сварка, в ході якої вони розмовляли на підвищених тонах. Однак, з приводу цього конфлікту, її мати, яка є потерпілою по справі, не розібравшись з ситуацією ,викликала поліцію. Будь-яких дій домашнього насильства а ні до неї , а ні до її матері , ОСОБА_1 не застосовувались.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п.3 ч.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство (п.14 ч.1 ст.1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання).

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Виходячи зі змісту ст.7,245,279,280 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст.256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище фактично є обвинуваченням.

Втім, жодних відомостей про те, в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Втім, встановлення та зазначення таких даних є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, так як правова норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а обвинувачення слід визнавати неконкретним, таким, що порушує право особи на захист.

Крім того, саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст.3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст.62 Конституції України.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки матеріали справи, не містять безперечних доказів того, що ОСОБА_1 здійснив домашнє насильство щодо ОСОБА_2 , зокрема потерпіла в судовому засідання заперечила факт домашнього насильства відносно неї, що також підтвердила свідок ОСОБА_3 ,у зв`язку з чим суд вважає що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст.173-2, 247, 280,283, 294 КУпАП , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її оголошення, через суд першої інстанції.

Суддя - І. В. Чайка