Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №194/1916/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Кримінальне провадження № 194/1916/25

Номер провадження № 1-кп/194/85/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 вересня 2025 року за № 12025046400000086 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тернівка, Дніпропетровської області, громадянина України, з загальною середньою освітою, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , згідно із судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області по справі № 194/862/19 від 16.05.2019, зобов?язаний виплачувати на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.05.2019 і до досягнення дітьми повноліття.

Однак, ОСОБА_4 , який проінформований та достовірно знаючий про необхідність виплати аліментів, грубо порушуючи обов?язки щодо необхідності утримання дітей, які покладені на нього як на батька згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, ігноруючи загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров?я дітей, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своєї поведінки, шляхом бездіяльності, не виконував покладені на нього судом зобов?язання по виплаті аліментів.

Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своєї поведінки, шляхом бездіяльності, аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_7 не виплачував, іншої матеріальної допомоги дитині не надавав, до центру зайнятості з метою постановки на облік по безробіттю не звертався, хоча об?єктивно мав таку змогу, на попередження та повідомлення державного виконавця про необхідність сплати аліментів не реагував.

В результаті своїх умисних, протиправних дій ОСОБА_4 злісно ухилявся від сплати аліментів, встановлених рішенням суду, ігнорував вимоги державного виконавця з приводу сплати аліментів, внаслідок чого у нього в період часу з жовтня 2024 року по 05.09.2025 утворилась заборгованість по сплаті аліментів в сумі 71 113,67 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

В судове засідання законний представник потерпілих ОСОБА_9 не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій просила кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_4 розглянути без її участі. Покарання просила призначити суворе, не заперечувала проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та не заперечував проти застосування судом положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Суду показав, що дійсно, йому достеменно відомо про його обов`язок, покладений судом, сплачувати аліменти на утримання своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , але не сплачував, у зв`язку із відсутністю коштів. Пояснив, що на даний час намагається працевлаштуватися на шахту та зобов`язався виплачувати аліменти на утримання дітей.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, у суду не виникають сумніви щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, правильно розуміє обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним.

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 доведена, його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 скоїв кримінальний проступок.

Дослідженням особи обвинуваченого встановлено, що він громадянин України, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Має двох неповнолітніх дітей, 2011 та 2013 року народження, за фактичним місцем проживання характеризується посередньо, громадський порядок не порушує.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обставини вчиненого кримінального проступку, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, щиро розкаявся, згідно з характеристикою правила добросусідства не порушує, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за пред`явленим обвинуваченням в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України у виді обмеження волі на певний строк із звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Зобов`язати ОСОБА_4 у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази: копії свідоцтв про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія судового наказу від 16.05.2019 та копія свідоцтва про шлюб, які містяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1