Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №214/11498/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/11498/25

2/214/1265/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 квітня 2026 року м.Кривий Ріг

Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сіденко С.І.

за участі секретаря судового засідання Розстальної К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Саксаганського відділу ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту накладений : реєстраційний номер обтяження 3710917, зареєстровано 09.09.2006 о 19:47:42 за № 3710917 реєстратором Перша Криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження :постанова б/н від 15.06.2001 Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Об`єкт обтяження невизначене майно, все майно Власник ОСОБА_1 , Причина відсутності коду : архівний запис Додаткові дані: Архівний запис №80320-166 від 13.07.2001 р.Позов мотивує тим, звернувшись до нотаріуса, щодо розпорядження своїм майном, дізнався що існує арешт, щодо мого нерухомого майна. Звернувшись до Саксаганського ВДВС з заявою, про зняття арешту з майна, виконавча служба не надала детальну інформацію, оскільки зазначене вище виконавче провадження уже завершене, при цьому матеріали останнього з огляду на час, що минув після його відкриття ще в 2021 році, є фактично знищеними, відповідно на сьогодні належно ідентифікувати підстави накладення цього арешту вже неможливо, а жодна з умов, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону № 1404-VIII, відсутня, тому єдиним органом, уповноваженим зняти арешт, є суд.

Ухвалою суду від 30.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання.

Представник позивача, позивачка, до суду не з`явилися, про місце, дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином. 17 березня 2026 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача, підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач явки свого представника не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Від Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що станом на день звернення надати належним чином завірену копію постанови б/н 15.06.2001 не представляється можливим, у зв`язку з вимогами чинного законодавства, які полягають в тому, що після за звершення виконавчі провадження в архіві відділу зберігаються три роки, після чого всі матеріали виконавчих проваджень знищуються відповідно до вимог п.9.9 Поряду роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженої наказом Міністерства юстиції України ;2274/5від 25.12.2008 (на теперішній час знищено всі виконавчі провадження, які завершені до 2021 року включно). Підстав для скасування арешту по завершим виконавчим провадженням чітко зазначено нормами ч.16 VIII «інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України№ 512/5 від 02.04.2012. Таким чином, ідентифікувати виконавче провадження відносно якого винесено арешт не можливо. Таким чином, у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника, згідно запису в Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідача про судове засідання, однак відповідач до суду не з`являвся, про причини неявки до суду не повідомляли, враховуючи, що розгляд справи відкладався неодноразово, враховуючи наявність у справі заяви позивача про розгляд справи у найкоротший строк, що свідчить про підтримання позивачем позовних вимог попри його неявку у судове засідання, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.11.1993 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Також реєстраційний номер обтяження 3710917, зареєстровано 09.09.2006 о 19:47:42 за № 3710917 реєстратором Перша Криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження :постанова б/н від 15.06.2001 Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Об`єкт обтяження невизначене майно, все майно Власник ОСОБА_1 , Причина відсутності коду : архівний запис Додаткові дані: Архівний запис №80320-166 від 13.07.2001 р.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-яке втручання органів державної влади у володіння майном відбувалося згідно із законом: відповідно до другого речення першого абзацу цієї статті будь-яке позбавлення власності має здійснюватися «на умовах, передбачених законом»; другий абзац надає державам право здійснювати контроль за користуванням, вводячи в дію «закони». До того ж, верховенство права, як один із основоположних принципів демократичного суспільства, є невід`ємною частиною всіх статей Конвенції.

У рішенні у справа «Свіргунець проти України» (Заява № 38262/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що оскільки другий абзац статті 1 Першого протоколу до Конвенції повинен тлумачитися у контексті загального принципу, закріпленого в першому реченні цієї статті, має існувати розумна пропорційність між застосованими засобами та переслідуваною метою: Суд повинен визначити, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу щодо цього та інтересами відповідної окремої компанії (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Г.І.Е.М.С.Р.Л. та інші проти Італії» [ВП] (G.I.E.M.S.R.L. and Others v. Italy) [GC], заява № 1828/06 та 2 інші заяви, пункт 293, від 28 червня 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 2/0301/806/11 дійшов висновку, що враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, висновок суду апеляційної інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Враховуючи, що виконавче провадження, в межах якого 09.09.2006 було зареєстроване обтяження на нерухоме майно, завершене, матеріали виконавчого провадження знищені, встановити хто був стягувачем у виконавчому провадженні не вбачається за можливе, відповідач не подав відзив на позовну заяву та не заперечував проти задоволення позову, не повідомив суду про наявність невиконаного боржником зобов`язання зі сплати виконавчого збору в межах виконавчого провадження, суд вважає, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна- задовольнити.

Скасувати обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3710917, зареєстровано 09.09.2006 о 19:47:42 за № 3710917 реєстратором Перша Криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження :постанова б/н від 15.06.2001 Саксаганського ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Об`єкт обтяження невизначене майно, все майно Власником якого є ОСОБА_1 , Причина відсутності коду : архівний запис Додаткові дані: Архівний запис №80320-166 від 13.07.2001 р.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І.Сіденко