Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №181/2241/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 181/2241/25

Провадження № 2-а/185/14/26

07 квітня 2026 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 МЖ №38 від 03 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказано, що 03 квітня 2025 року відносно позивача винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за неявку за повісткою №2552631 на 05.03.2025 для уточнення персональних даних. Зазначає, що постанова винесена за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення МЖ №33 містить відомості про правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , а не позивачем. Повістка не була вручена позивачу особисто. З березня 2025 року позивач перебував на лікуванні. Водночас позивач неодноразово відвідував ІНФОРМАЦІЯ_2 у березні 2025 року, подавав заяву на надання відстрочки від призову під час мобілізації та отримував відповідне рішення. Позивач оновлював свої персональні дані через офіційний застосунок «Резерв+».

Оскаржувана постанова не містить конкретних відомостей про те, які саме персональні дані підлягали уточненню.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений шляхом направлення процесуальних документів до зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС. Своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався. У зв`язку з цим суд, керуючись положеннями ч. 5 ст. 77 КАС України, приймає рішення на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

03 квітня 2025 року постановою МЖ №38 начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для її винесення став протокол про адміністративне правопорушення МЖ №33 від 28.03.2025 року. Однак судом встановлено, що зазначений протокол містить відомості про правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується на протоколі, який не стосується позивача.

Позивачем при зверненні до суду надано докази перебування на лікуванні у березні 2025 року.

При вирішенні справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ідповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення правил військового обліку в особливий період.

Частина 3 вказаної статті передбачає накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в особливий період.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період — період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобовязаних регламентовано Законом України «Про військовий обовязок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Відповідно до ст. 65 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обовязком громадян України. Військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку. Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Додатком 2 до Порядку № 1487 затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів. Підпунктом 2 п. 1 вказаних Правил передбачено обов`язок призовників, військовозобовязаних та резервістів прибувати за викликом територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних визначена Порядком № 560. Належним підтвердженням оповіщення є день отримання поштового відправлення або день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою.

Слід зазначити, що норма Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта. Якщо норма закону суперечить нормі постанови, застосовується норма закону.

Імперативною нормою Закону, а саме ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений обов`язок громадянина з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці місце та строк, саме у разі отримання такої повістки.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про вручення позивачу повістки №2552631 на 05.03.2025 для уточнення персональних даних або ознайомлення позивача з її змістом. Крім того, оскаржувана постанова ґрунтується на протоколі МЖ №33, який стосується іншої особи ОСОБА_2 .

Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

За вказаних вище обставин заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про відсутність належних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, тобто відсутнє підтвердження прямого умислу останнього (винна особа усвідомлює протиправність своїх дій, передбачає їх шкідливі наслідки та бажає їх настання або байдуже до них ставиться), що полягала у свідомому ігноруванні вимог військового обліку в частині неявки 05.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а в оскаржуваній постанові не містяться конкретні дані на підставі яких суб`єкт владних повноважень застосував до позивача стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП докавами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин справи відповідачем не доведено правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тому суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 77, 139, 159, 229, 241-246, 250, 255, 262, 286, 293, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 МЖ №38 від 03 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення — закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. О. Бабій