Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №183/1508/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/1508/25

Провадження № 2/183/1743/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання Федорової Є. П.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка замовляє самостійна вимоги – ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період його навчання,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом до ОСОБА_3 , в обґрунтування якого позивач посилається на те, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області 28 липня 2017 року розірвано. Від цього шлюбу вони мають сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем та перебуває на його утриманні. З 08 серпня 2024 року син ОСОБА_5 розпочав навчання у вищому навчальному закладі – Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті прикладної математики та інформатики. Кінцевим строком навчання є 30 червня 2028 року. До досягнення сином повноліття відповідач сплачував аліменти на утримання сина, згідно з рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 0427/5217/2012 від 11 січня 2013 року, однак після його повноліття нарахування аліментів за судовим рішенням припинилось. Самостійно домовитись та досягти згоди щодо розміру аліментів, які відповідач має сплачувати на утримання сина не можливо. На підставі того, що син навчається, він не працює, джерел доходу не має.

Таким чином, ураховуючи те, що угоди про добровільну сплату аліментів між позивачем та відповідачем не досягнуто, позивач вимушена звернутися до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходів (заробітку) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову і до досягнення ним 23 років, за умови його навчання.

Не погоджуючись з пред`явленим позовом відповідачем 03 квітня 2025 року через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги про стягнення аліментів на навчання є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач та син проживають окремо, а тому немає підстав для утримання нею аліментів відповідно до положень СК України, також позивачем не надано жодного доказу того, що вона понесла будь-які матеріальні витрати на утримання сина на час його навчання. Крім того зазначив про те, що на його утриманні перебуває друга дитина – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та непрацездатні батьки: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також стверджує, що саме завдяки йому ОСОБА_4 вступив до ВНЗ на бюджет, навчається, проживає у гуртожитку, отримує харчування та інші пільги безкоштовно, як дитина учасника бойових дій. Також, у відзиві відповідач, окрім викладення заперечень по суті спору, фактично веде полеміку з позивачем, виходячи за межі предмета розгляду справи, з посиланням на обставини особистого характеру.

Позивач ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, у якому зазначила про те, що їх син ОСОБА_5 проживає з нею та перебуває на повному її утриманні, у той час, як з батьком останній бачиться не частіше 2-х разів на рік і не підтримує теплих стосунків. Також зазначає про те, що безкоштовного харчування, проживання чи державного забезпечення ОСОБА_5 не отримує, а доказів зворотного, на підтвердження свої тверджень, відповідачем не подано. У відповіді на відзив позивач, окрім надання пояснень по суті спору, також вступає у полеміку з відповідачем, виходячи за межі предмета розгляду справи, з посиланням на обставини особистого характеру.

Відповідачем ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Токарєв В. В., подано заперечення на відповідь відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про те, що позивач намагається ввести суд в оману, не надає докази понесених витрат на утримання сина, пов`язаних з його навчанням. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач, поряд із викладенням аргументів по суті спору, фактично вступає у дискусію з позивачем, виходячи за межі предмета розгляду справи, та посилається на обставини особистого характеру.

Крім того, 04 листопада 2025 року третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 подано позов до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_2 , який в подальшому уточнено, в обґрунтування якого зазначає про те, що він є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Подаючи позов третьої особи з самостійними вимогами і визнаючи право своєї матері ОСОБА_2 на звернення до суду в порядку ч. 3 ст. 199 СК України, він не заперечує її вимогу на стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з 12 лютого 2025 року до 31 жовтня 2025 року, проте переслідує мету вирішити спір на його користь з 01 листопада 2025 року до закінчення навчання або досягнення ним 23 річного віку. У зв`язку з чим просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь аліменти на його утримання, у розмірі від усіх видів заробітку (доходу) до закінчення навчання або до досягнення ним 23 років.

Представником відповідача, адвокатом Токарєвим В. В. подано письмові пояснення на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, у яких просить відмовити у задоволенні позову третьої особи, оскільки позовні вимоги про стягнення аліментів на навчання є безпідставними та необґрунтованими. Крім іншого, посилається на те, що як позивачем так і третьою особою не надано жодного доказу того, що вони понесли будь-які матеріальні витрати, пов`язані з навчанням ОСОБА_5 . Також звернув увагу суду на те, що відповідач добровільно щомісяця сплачує аліменти на утримання сина, про що надає до суду копії квитанцій про перерахування грошових коштів на рахунок сина.

Ухвалою судді від 10 березня 2025 року було постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду і відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою суду сторонам було установлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових пояснень. Копію ухвали суду було направлено на адреси учасників справи.

Ухвалою суду від 26 березня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Токарєва Валентина Васильовича у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, щодо проведення розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відмовлено.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката Токарєва Валентина Васильовича про поновлення строку - задоволено. Поновлено ОСОБА_3 строк на подання клопотання про витребування доказів. Зобов`язано Львівський національний університет імені Івана Франка надати суду витребувану інформацію.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року вирішено цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання - розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання. Цією ж ухвалою залучено у якості третьої особи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_4 . Також визнано явку позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , третьої особи - ОСОБА_4 , у судове засідання, призначене на 06 листопада 2025 року о 10 год. 40 хв., обов`язковою.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року «зустрічну» позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недолків.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Балашова Сергія Володимировича, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – повернено заявникові без розгляду.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Балашов С. В. у судове засідання не з`явились, через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі, у якій останній, керуючись вимогами ст. 182 ЦПК України просив розглянути справу без участі позивача та представника. Також позов просив задовольнити у повному обсязі, стягнувши із ОСОБА_3 на користь позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, з моменту звернення до суду, а саме з 12 лютого 2025 року.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, засобами поштового зв`язку направив до суду заяву, у якій просив проводити судові засідання без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Токарєв В. В., підтримав раніше подані відзив на позовну заяву, заперечення та письмові пояснення, посилаючись на обставини, викладених у них просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до таких висновків.

Суд установив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про його народження, наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 12). Також установлено, що ОСОБА_4 досяг повнолітнього віку.

Відповідно до ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних сина, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Установлено, що ОСОБА_4 є студентом денної форми здобуття освіти (бюджет навчання) факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка. Закінчує навчання 30 червня 2028 року (Т. 1 а.с. 13).

З листа ректора Львівського національного університету імені Івана Франка Гладишевського Романа №2986-У від 30 вересня 2025 року, наданого на виконання ухвали суду від 03.06.2025 убачається, що ОСОБА_4 є студентом 2 курсу денної бюджетної форми навчання за спеціальністю 122 «Комп`ютерні науки» факультету прикладної математики та інформатики Львівського національного університету імені Івана Франка. Зарахований на навчання з 01 вересня 2024 року, планова дата завершення навчання - 30 червня 2028 року. ОСОБА_4 був зарахований до університету на загальних підставах за результатами конкурсного відбору (на підставі результатів НМТ). Вступ до Львівського національного університету імені Івана Франка і навчання студента ОСОБА_4 за рахунок коштів державного бюджету ніяк не пов?язані із статусом учасника бойових дій його батька ОСОБА_3 . Студент ОСОБА_4 : на час навчання забезпечений пільговим житлом у гуртожитку Львівського національного університету імені Івана Франка; не забезпечений безкоштовним (за рахунок держави) харчуванням на час навчання; отримує соціальну стипендію у розмірі 1180 гривень; не зареєстрований та не звертався за реєстрацією проживання за місцем свого навчання (Т. 1 а.с. 153-154).

Згідно з Витягами з реєстру територіальної громади № 2025/001961708, №2025/001964830 від 10 лютого 2025 року ОСОБА_4 зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 8, 9).

Оскільки повнолітній син сторін продовжує навчання, у зв`язку із навчанням не може працювати, суд приходить до переконання, що він потребує матеріальної допомоги. Обставин, які свідчать про те, що відповідач не має можливості надавати допомогу повнолітньому сину, судом не встановлено.

На підставі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх сина, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Суд установив, що відповідач є фізично здоровою та працездатною особою, а тому може надавати матеріальну допомогу його повнолітньому сину на час його навчання. Разом з тим, відповідачем надано докази наявності у нього малолітньої дитини – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У той же час, відповідач у своїх доводах посилається на наявність у нього на утриманні непрацездатної матері. Водночас, на підтвердження зазначених обставин ним не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного. Зокрема, відсутні докази її перебування саме на утриманні відповідача (відомості про спільне проживання, фінансове забезпечення тощо). За таких обставин, посилання відповідача на зазначені факти не підтверджені належними та допустимими доказами.

Одночасно з цим, відповідачем ОСОБА_3 на підтвердження добровільного перерахування коштів на утримання сина надав копії платіжних інструкцій (Т. 1 а.с. 60-65, 118, 133, 140, 144, 148, 152, 236, 237, Т. 2 а.с. 28, 55, 56).

Однак суд звертає увагу, що надані відповідачем платіжні інструкції не містять призначення платежу, із зазначенням, що ці кошти сплачено ОСОБА_4 саме у якості аліментів.Факт здійснення боржником грошових переказів на користь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, без конкретизації їх призначення, не може автоматично вважатися сплатою аліментних зобов`язань, навіть за відсутності інших боргових зобов`язань між сторонами. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.08.2025 у справі №390/2379/24.

Крім того, деякі квитанції не містять ПІБ отримувача, у той же час, суд звертає увагу, що аркуш з надрукованим текстом, що містить лише номер банківської картки та прізвище, ім`я, по батькові ОСОБА_4 , сам по собі не є належним та допустимим доказом у розумінні процесуального законодавства та не може вважатися документом, який підтверджує належність відповідного карткового рахунку зазначеній особі. Такий текст не містить обов`язкових реквізитів офіційного документа, не підтверджений уповноваженою фінансовою установою, не засвідчений належним чином та не дозволяє ідентифікувати джерело його походження, що виключає можливість суду дійти обґрунтованого висновку про належність карткового рахунку саме ОСОБА_4 . Відтак, зазначені відомості мають виключно інформаційний характер та не можуть бути покладені в основу судового рішення як належний доказ.

Разом з тим, суд вважає безпідставними посилання представника відповідача на те, що повнолітній син сторін ОСОБА_4 проживає в гуртожитку, у зв`язку з чим ОСОБА_2 не несе будь-яких матеріальних витрат на сина, оскільки відповідачем не спростовано тієї обставини, що до проживання у гуртожитку ОСОБА_4 проживав разом із матір`ю та перебував на її утриманні. Разом з цим, проживання у гуртожитку на час навчання носить тимчасовий характер та не виключає право позивача на подачу цього позову в інтересах її повнолітнього сина.

Наведені висновки суду підтверджуються висновком Верховного Суд, який у своїй постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 172/1423/15-ц, відхиляючи доводи заявника про те, що позивач не має права на подання позову, оскільки їхня дочка проживає окремо від матері, зазначив, що, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що мати та дочка зареєстровані за однією адресою, а проживання дочки за іншою адресою зумовлено навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер, у позивача наявне право на позов в інтересах її повнолітньої дочки.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 346/103/17 зазначено, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Також Верховний Суд зазначає, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

У зв`язку з наведеним, приймаючи до уваги матеріальне становище сина сторін, який навчається, стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, наявність у нього на перебування іншої малолітньої дитини, суд приходить до висновку, що: позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, та з відповідача належить стягнути на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходів) за період з 14 лютого 2025 року до 03 листопада 2025 року включно; позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, та з відповідача належить стягнути на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів його доходів (заробітку), щомісяця на його утримання на період навчання, починаючи з дня пред`явлення ним позову до суду, тобто з 04 листопада 2025 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги – ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – задовольнити частково.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа – ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період його навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісяця, починаючи стягнення з 14 лютого 2025 року і до 03 листопада 2025 року включно.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на час його навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходів (заробітку), щомісяця, починаючи стягнення з 04 листопада 2025 року і до досягнення ним 23 років, за умови його навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 );

- ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 .

Рішення суду складено і підписано 07 квітня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна