Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №177/335/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/335/26

Провадження № 2/177/635/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 квітня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

секретаря судового засідання Андрійчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, адвокат Борисенко А.В. (а.с.33-40), звернувся до суду 03.02.2026 із указаним позовом та просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь 6944,00 грн недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період 2017-2021 роки, включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач із 06.11.2014 працює на підприємстві відповідача на різних посадах, із 19.09.2023 переведений електромеханіком дільниці І групи бригади електричної централізації перегону Незалежна-Новоблочна Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця». За період із 2017 по 2021 роки перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалася відповідачем не у повному обсязі. Так, позивач вважає, що за 2017 рік сума недоплаченої матеріальної допомоги складає 877,00 грн, за 2018 рік – 804,00 грн, за 2019 рік – 962,00 грн, за 2020 рік – 1512,00 грн, за 2021 рік – 2789,00 грн. При цьому, на думку позивача, відповідач свідомо порушив умови щодо виплат працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення, встановлені п. 3.1.11 колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між Відокремленим структурним підрозділом «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку» та головою первинної профспілкової організації Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку, схваленого на конференції трудового колективу 24.03.2011, дія якого продовжена у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках до укладення колективного договору АТ «Укрзалізниця». Даним пунктом встановлено, що при кожному наданні працівникам дистанції щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою згодою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Надалі, спільною постановою адміністрації Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку та Первинною профспілковою організацією Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку від 10.04.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі дистанції замість величини «мінімальна заробітна плата», розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом». Окрім того, спільною постановою керівництва СП «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку» РФ «Придніпровської залізниці» та Первинною профспілковою організацією ВСП «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку» від 14.06.2021 № П-17 постановлено внести зміни до колективного договору ВСП «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку», а саме абз. 1 п. 3.1.11 викласти в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу її на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням, за письмовою згодою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року». Однак, застосування виплати в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб все одно є нижчим, ніж розмір мінімальної заробітної плати, як це вимагає п. 3.1.11 діючого колективного договору, тобто погіршує становище працівників підприємства та прийнята не в порядку чинного законодавства, отже не підлягає застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення. Оскільки, відповідач безпідставно недоплачує суму матеріальної допомоги та допускає тривале порушення прав працівників, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача Соломатіної О.О. 11.03.2026 надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача, у зв`язку з чим їй 12.03.2026 надано доступ до електронної справи № 177/335/26, та до її електронного кабінету системи «Електронний суд» 12.03.2026 о 22 год. 18 хв. автоматично надійшли всі документи в справі в електронній формі.

Як визначено у ч. 6 ст. 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, зважаючи на вимоги ст. 178 ЦПК України, строк для подання відзиву на позовну заяву, зазначений в ухвалі від 06.02.2026, слід рахувати з 13.03.2026 та спливає 30.03.2026 (із урахуванням того, що п`ятнадцятиденний строк спливає 28.03.2026, який припадає на вихідний день).

Представником відповідача Соломатіною О.О. через систему «Електронний суд» 31.03.2026 подано відзив на позовну заяву з пропуском встановленого ухвалою суду від 06.02.2026 строку, без надання доказів надсилання відзиву іншим учасникам справи, клопотання про поновлення строку перед судом не заявлялося, із огляду на що, судом вказаний відзив до уваги не приймається.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази в справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 із 06.11.2014 працював на підприємстві відповідача на різних посадах, із 19.09.2023 переведений електромеханіком дільниці І групи бригади електричної централізації перегону Незалежна-Новоблочна Регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.14-15).

У періоди з 10.07.2017 по 23.07.2017, із 18.06.2018 по 15.07.2018, із 22.7.2019 по 17.08.2019, із 10.08.2020 по 29.08.2020, із 24.05.2021 по 19.06.2021 позивачу надавалася відпустка, та у 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роках йому виплачувалася матеріальна допомога до відпустки (а.с.16-20).

Відповідно до приведених позивачем розрахунків заробітної плати, ОСОБА_1 у червні 2017 року виплачувалася матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 2323,00 грн, у червні 2018 року в розмірі 2919,00 грн, у липні 2019 року в розмірі 3211,00 грн, у грудні 2020 року в розмірі 3211,00 грн та у квітні 2021 року в розмірі 3211,00 грн (а.с.16-20).

Як слідує з матеріалів справи, між адміністрацією та трудовим колективом Відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку» у 2011 році укладено колективний договір на 2011-2012 роки, який набрав чинності з дня його схвалення конференцією трудового колективу 24.03.2011. За відсутності інформації про існування іншого колективного договору, суд приходить до висновку, що вказаний договір є діючим, що перед судом не спростовано (а.с.21-23).

Пунктом 3.1.11 вказаного колективного договору передбачено, що при кожному наданні працівникам дистанції щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати згідно з положенням за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.

Постановами від 22.03.2017 № 1, від 23.03.2018 № 1, від 23.01.2019 № 1, від 17.01.2020 № 1, від 23.12.2020 № 1 начальника Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку та головою профспілкового комітету Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку продовжено дію колективного договору структурного підрозділу на 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, відповідно (а.с.24, 26, 27, 28, 29).

Спільною постановою начальника Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку та головою профспілкового комітету Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку від 10.04.2017 постановлено застосувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі дистанції замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с.25).

Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Статтею 18 КЗпП України визначено, що положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Згідно з ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Окрім того, прийнято постанову від 14.06.2021 №П-7, підписану начальником СП «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку», відповідно до якої прийнято рішення про внесення змін до колективного договору ВСП «Криворізька дистанція сигналізації та зв`язку», а саме пункт 3.1.11 викласти в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу її на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням, за письмовою згодою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року» (а.с.30).

Як слідує зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлювався на рівні 1600,00 грн із 01.01.2017, 1684,00 грн із 01.05.2017 та 1762,00 грн із 01.12.2017, у той час як мінімальна заробітна плата на 2017 рік встановлювалася на рівні 3200,00 грн 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб складало в грошовому еквіваленті 2000,00 грн, 2105,00 грн та 2202,50 грн, відповідно.

Тобто, при прийнятті спільної постанови начальника Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку та головою профспілкового комітету від 10.04.2017 про запровадження розрахункової величини в розмірі 125% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, замість мінімальної заробітної плати, фактично запроваджено зміни до колективного договору, які погіршують становище працівників, порівняно з тим, яке існувало до таких змін, оскільки в даному випадку значно зменшується розмір матеріальної допомоги, яка підлягала до виплати при отриманні відпустки.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, у розрахунку на місяць, із 01.01.2018 встановлений на рівні 1762,00 грн, із 01.07.2018 – на рівні 1841,00 грн, а в грудні – 1921,00 грн, тому 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн, 2301,25 грн та 2401,25 грн відповідно, а мінімальна заробітна плата по Україні встановлена на рівні 3723,00 грн.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, у розрахунку на місяць, із 01.01.2019 встановлений на рівні 1921,00 грн, із 01.07.2019 - 2007,00 грн, а з 01.12.2019 – 2102,00 грн, тому 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом становив 2401,25 грн, 2508,75 грн, 2627,50 грн, відповідно, а мінімальна заробітна плата по Україні встановлена на рівні 4173,00 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, у розрахунку на місяць, із 01.01.2020 встановлений на рівні 2102,00 грн, із 01.07.2020 на рівні 2197,00 грн, із 01.12.2020 на рівні 2270,00 грн, тому 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн, 2746,25 грн та 2837,50 грн, відповідно, а мінімальна заробітна плата по Україні з 01.01.2020 встановлена на рівні 4723,00 грн, а з 01.12.2020 на рівні 5000,00 грн.

Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, у розрахунку на місяць, із 01.01.2021 встановлений на рівні 2270,00 грн, із 01.07.2021 – 2379,00 грн, із 01.12.2021 – 2481,00 грн, тому 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на період отримання відпустки позивачем, становив 2973,75 грн, а мінімальна заробітна плата по Україні з 01.01.2021 встановлена на рівні 6000,00 грн.

Пунктом 1.3 колективного договору визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників дистанції, вноситься протягом строку його дії за погодженням сторін і затверджується на спільному засіданні адміністрації дистанції і профспілкового комітету, а всі інші – на конференції трудового колективу.

Таким чином, прийняття 10.04.2017 спільної постанови начальника Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку і голови профспілкового комітету Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників, порівняно з законодавством та колективним договором, а тому, указана постанова повинна прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкового комітету, а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови мінімальна заробітна плата по Україні є більшою за 125 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом.

Тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна постанова начальника Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку і голови профспілкового комітету Криворізької дистанції сигналізації та зв`язку від 10.04.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.11 Колективного договору.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

При цьому, ст. 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.14 колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017, 2018, 2019, 2020 та 2021 роки, відповідно, а тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Тому з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в загальному розмірі 6944,00 грн, що складається з: 877,00 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2017 рік (3200,00 грн – 2323,00 грн), 804,00 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2018 рік (3723,00 грн – 2919,00 грн), 962,00 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2019 рік (4173,00 грн – 3211,00 грн), 1512,00 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2020 рік (4723,00 грн – 3211,00 грн), 2789,00 грн недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2021 рік (6000,00 грн – 3211,00 грн).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову – на відповідача.

Суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси позивача в справі за вищевказаним позовом представляв адвокат Борисенко А.В. на підставі договору про надання правової допомоги від 14.01.2026 № 14/01, посвідчення адвоката України, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1468119 (а.с.33-37, 40).

Розмір витрат підтверджується актом № 1 про надання правової допомоги від 14.01.2026, в якому погоджено види правової допомоги та договірної ціни, зокрема, вартість усної консультації скала 500,00 грн та складення позовної заяви 2000,00 грн, а також квитанцією серії 03 ААВ № 3333626 від 14.01.2026 про сплату Сухомліним В.В. адвокату 2500,00 грн (а.с.38, 39).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування та підтверджена належними доказами сума витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, такою що відповідає складності справи, обсягу наданої правової допомоги, не є завищеною, не призводить до надмірного збагачення, а тому підстав у відмові в стягнення вказаних витрат, як і в їх зменшенні, суд не вбачає.

Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, ним понесено витрати на правничу допомогу, які є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, підстав для зменшення розміру витрат судом не встановлено, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 275, 279, 354, 355ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, – задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце поживання: АДРЕСА_1 ) суму недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за період із 2017 по 2021 роки в розмірі 6944 (шість тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 00 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.04.2026.

Суддя: