Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №201/503/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/503/26

Провадження № 3/201/121/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Гончаренко В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП НП України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ст. 124 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

Інспектором патрульної поліції складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого останній 18 грудня 2025 року о 15 годині 24 хвилин, керуючи автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1 , під час руху в районі буд. № 9 по вул. Ливарна в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виїхав на зустрічну частину дороги, здійснюючи об`їзд припаркованого понад правим краєм проїзної частини автомобіля «Лексус», д/н НОМЕР_3 , що був залишений на місці стоянки водієм ОСОБА_3 . Водночас внаслідок зіткнення між собою автомобілів «Фольксваген» та «Тойота», останній продовжив некерований рух, здійснивши наїзд на вищевказаний припаркований автомобіль «Лексус». Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам.

ОСОБА_1 під час судового розгляду свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що він не порушував правил дорожнього руху, оскільки не міг своєчасно загальмувати перед автомобілем «Тойота», д/н НОМЕР_2 , водій якого несподівано виїхав на зустрічну частину дороги, чим створив для нього непередбачувану аварійну обстановку у безпосередній близькості від нього, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості зупинитись або уникнути зіткнення, шляхом об`їзду, оскільки проїзна частина у тому місці досить вузька та дозволяє здійснити зустрічний роз`їзд лише двом автомобілям між собою. Водночас під час виникнення цієї аварійної ситуації він все одно застосував екстрене гальмування та намагався вивернути в іншу від удару сторону, однак все відбулося настільки несподівано, що він не мав об`єктивної можливості впливати на дорожню обстановку, після чого відбулось зіткнення з автомобілем «Тойота», який продовжив некерований рух, здійснивши наїзд на припаркований автомобіль «Лексус», який намагався об`їхати водій ОСОБА_2 ..

Водій ОСОБА_2 був неодноразово належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Водій ОСОБА_3 , з`явившись до суду, повідомив, що він не був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, оскільки в той момент не знаходився за кермом, а залишив свій припаркований автомобіль на дорозі, дізнавшись про цю пригоду лише згодом.

Дослідивши під час судового розгляду позиції учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення, а також надані останніми докази, ознайомившись з матеріалами справи, суд доходить висновку про те, що дана адміністративна справа підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки доказів зібраних в дану справу не достатньо для того щоб зробити однозначний висновок щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в якому обвинувачується остання.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому обов`язок щодо збирання таких доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З метою збирання доказів на співробітників поліції покладається обов`язок, відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, долучати до протоколу про адміністративне правопорушення: схему місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; пояснення учасників пригоди та свідків; показання технічних приладів; показання засобів фото- та/або відеоспостереження; інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 544490 від 18 грудня 2025 року дорожньо-транспортна пригода між вищевказаними учасниками дорожнього руху відбулась в результаті порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Однак, з огляду на сукупність зібраних доказів, суд вважає їх недостатніми та не взаємопов`язаними між собою для того щоб прийти до однозначного висновку, за критерієм поза розумним сумнівом, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, що ставиться йому у провину складеним стосовно нього протоколом, зокрема будь-яких доказів, які безпосередньо вказують на обставини, що підлягають доказування у даній справі та у своїй сукупності вказують на причинно-наслідковий зв`язок дій останнього з наслідками, що настали, немає. Так, наявними доказами у цій справі не спростовується позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до якої саме інший водій ОСОБА_2 спричинив для нього створення аварійної обстановки, оскільки несподівано та різко виїхав перед ним на зустрічну частину дороги, чим перетнув його напрямок руху, що призвело до їх зіткнення між собою, після чого автомобіль «Тойота» продовжив некерований рух та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Лексус».

За таких обставин з упевненістю неможливо стверджувати, що водій ОСОБА_1 спроможний був об`єктивно виявити небезпеку або перешкоду для руху та негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, а тому наявність сумніву про цей факт повинно трактуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, так як протилежного не доведено матеріалами, зібраними патрульними поліції.

Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється в рамках пред`явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин, викладених у відповідному протоколі, а також виходячи з матеріалів наданих для розгляду, які були попередньо зібрані та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості самостійно усунути недоліки, що виникли через суперечливість самого протоколу та відсутність відповідних матеріалів адміністративної справи, оскільки до повноважень суду не входить збирання доказів, їх вилучення або долучення іншим чином за власною ініціативою, при цьому перекладання на себе повноважень посадової особи уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення, в противному випадку, призведе до порушення судом принципу рівності сторін процесу.

В світлі даної ситуації, слід вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходить висновку про відсутність поставленого у вину патрульною поліцією в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідальність за яке встановлюється за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , притягнутого за ст. 124 КУпАП – закрити за відсутністю складу правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набрала чинності:

Суддя: В.М. Гончаренко