Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №210/1196/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/1196/26

Провадження № 3/210/409/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 квітня 2026 року

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Чайкіна О.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Полку патрульної поліції в місті Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до обставин викладених у протоколі, дії ОСОБА_1 які полягали в порушенні вимоги п. 2.9 а ПДР України, кваліфіковані за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів.

Позиція особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, надав показання відповідно до яких 11 січня 2026 року керував транспортним засобом Citroen C3 д.н.з. НОМЕР_1 на вулиці Святогеоргіївська приблизно о 20 годині вечора. В подальшому машину понесло в бік електроопори, з якою і трапилося зіткнення. Після ДТП ні працівників поліції, ні швидку медичну допомогу не викликав. ДТП трапилося приблизно о 20 годині та вже о 23 годині сестра його забрала й відвезла до лікарні, оскільки він отримав тілесні ушкодження внаслідок ДТП. В проміжку часу між ДТП та приїздом у лікарню він випив пляшку пива. До цього алкоголь не вживав та керував транспортним засобом у тверезому стані.

Фактичні обставини, встановлені судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення:

ОСОБА_1 ставиться у провину те, що 11.01.2026 року о 20:40 год. в м. Кривий Ріг, на проїзній частині вул. Святогеоргіївська, поблизу буд.95 по вул. Травнева водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen C3 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, алкотест 62 від 11.01.2026 року, результат 0,51% проміле, огляд проводився у встановленому законом порядку КП «Криворізька міська лікарня №1».

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за п. 2.9а ПДР, за що відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов`язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N 7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) беручи до уваги серйозність передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення, правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху (далі – ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений у ст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (надалі Порядок).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність: 1) за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або 2) під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, 3) за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з пункту 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі — спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Постанова судді про притягнення до адміністративної відповідальності згідно з статтею 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Позиція суду за наслідками розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення:

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ за статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП складом адміністративного правопорушення є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 4 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Однією зі складових частин ефективного застосування відповідної норми адміністративного законодавства є правильна кваліфікація правопорушень, оскільки кваліфікація адміністративних деліктів – це встановлення й процесуальне закріплення точної відповідності ознак вчинених особою протиправних дій або бездіяльності ознакам складу делікту, передбаченого адміністративним законодавством.

Тобто, юридична кваліфікація пов`язана з процесом правозастосування, оскільки встановлення відповідності, вибір і застосування до певного діяння конкретної адміністративно-правової норми, тобто кваліфікація адміністративних деліктів, є важливим етапом правозастосовної діяльності посадових осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Кваліфікація адміністративних деліктів є одним з етапів використання адміністративно-правової норми, метою якої є встановлення підстав для застосування адміністративної відповідальності до особи, що вчинила протиправні дії. Правильна кваліфікація розмежовує деліктні та неделіктні дії та забезпечує законність прийняття рішення про відповідальність порушника і здійснення згідно із законом необхідних адміністративно-процесуальних дій.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №590565 від 13 лютого 2026 року водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen C3 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

До матеріалів справи долучено диск на якому містять 6 відеофайлів.

На першому відео файлі, який датований 13.02.2026 року, зафіксовано як інспектори знаходяться в приватному секторі біля будинків, спілкуються з людьми та намагаються знайти будинок, де живе ОСОБА_1 . Після того як працівники поліції знаходять будинок ОСОБА_1 , декілька хвилин відбувається розмова між ОСОБА_1 та інспекторами, де останні кажуть ОСОБА_1 пройти в транспортний засіб інспекторів. На цьому відеозапис закінчується. (clip 0 час 15:53 – 16:02)

На другому відео файлі (clip 1 час 16:13 – 16:26) зображено як працівники поліції та ОСОБА_1 слідують до автомобіля поліції та сідають в нього. Інспектор знімає з себе бодікамеру та кладе її на підлогу автомобіля так, щоб камера знімала тільки стелю транспортного засобу та бік одного з працівників поліції. В подальшому інспектори щось починають заповнювати. Ймовірно складати протокол про адміністративне правопорушення. Наступні десять хвилин на відеозаписі зафіксовані, як патрульні сидять у автомобілі, камера знімає стелю автомобіля.

Інші чотири відео файли (clip 2 час 16:26 – 16:41), (clip 3 час 16:41 – 16:56), (clip 4 час 16:56 – 17:11), (clip 5 час 17:11 – 17:12) містять записи, де камера направлена вверх та знімає стелю автомобіля. Суд звертає уваги, що відео файли не містить звуку та розмов на них не чутно, тобто інспекторами не зафіксовано належним чином розгляд справи про адміністративне правопорушення: роз`яснення прав, складання протоколу та інше. Інші відеозаписи на диску відсутні.

Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №590565 від 13 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 складено через 2 (дві) доби після події ДТП.

Підставою для складання протоколу серії ЕПР1 №590565 від 13 лютого 2026 року слугувало повідомлення з лікарні, до якої ОСОБА_1 був доставлений з травмами після ДТП, яке мало місце 11 лютого 2026 року.

Матеріали справи та відеозаписи, долучені до протоколу, не містять належних та допустимих доказів факту, що ОСОБА_1 11.02.2026р. о 20год.40р., будучи водієм транспортного засобу Citroen C3 д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП перебував в стані алкогольного сп`яніння, хоча ОСОБА_1 не заперечує факту ДТП, а також залишення місце ДТП.

Згідно з встановлених судом обставин ОСОБА_1 після ДТП не викликав швидку, не викликав поліцію, та був доставлений до лікарні іншими особами. Ким саме і в який спосіб ОСОБА_1 був доставлений до лікарні, уповноважені на складання протоколу серії ЕПР1 №590565 від 13 лютого 2026 року особи не встановили.

Окремо суд звертає увагу на інші письмові докази, які містять матеріали справи про адміністративне правопорушення з точки зору їх достатності, достовірності та належності для підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, до матеріалів справи долучено копію довідки №161, де у графі «алкотест №» написано «62 0,51». Копія цієї довідки містить виправлення та наведення тексту поверх вже написаного тексту (поверх 0,0 наведено 0,51), що викликає сумнів її заповнення однією особою та в один час. анкетні дані особи, яка склала вказану довідку, а так само й назва медичного закладу охорони здоров"я, який видав довідку є нечітким для читання.

З наданої довідки не можливо встановити у який спосіб проводився огляд, за допомогою яких сертифікованого технічного засобу (драгер) чи за допомогою відібрання біологічного середовища для дослідження. Відсутність фіксації виявлення ознак сп`яніння одразу після ДТП, направлення водія до медичного закладу та проходження огляду на стан сп`яніння, а так само й результатів огляду (чек драгеру) фактично унеможливлює констатцію факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП керував транспотним засобом у стані алкогольного сп"яніння.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої після того як спричинив ДТП, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.

У даному випадку дії ОСОБА_1 повинні були кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП, санкція якої передбачає більш суворіші заходи адміністративного стягнення аніж ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відсутність сукупності доказів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також наявність ознак більш тяжкого адміністративного правопорушення (ч. 4 ст. 130 КУпАП) позбавляють суд права перекваліфікувати його дії за більш тяжким обвинуваченням, яке йому у встановленому порядку не висувалось.

Ключовою ознакою адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є факт керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп"яніння, а отже обов`язковому встановленню, крім іншого, підлягає саме вказана обставина.

Ключовою ознакою адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 130 КУпАП є факт вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, а отже обов`язковому встановленню, крім іншого, підлягає саме вказана обставина.

Додані до протоколу про адміністративні правопорушення письмові матеріали не узгоджуються з наданими відеозаписами, а так само і між собою, та з них не можливо достеменно встановити, що при складанні адміністративного матеріалу був дотриманий порядок складання протоколу та фіксації адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на положення статті 254.КУпАП, у якій визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці, а також при складанні та оформленні справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції була допущена неповнота з`ясування обставин справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту того, що 11.01.2026 року о 20:40 год. в м. Кривий Ріг, на проїзній частині вул. Святогеоргіївська, поблизу буд.95 по вул. Травнева водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Citroen C3 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

Встановлення винуватості чи невинуватості особи здійснюється на підставі оцінки доказів, якими, згідно ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами та ін.

В рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обставиною, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення є відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Провадження у такій справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247 п. 1, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу районний суд міста Кривого Рогу – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: О. В. Чайкіна