Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №759/19625/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/7266/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/19625/25

07 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Середюк Ольги Олегівни на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Петренко Н.О., у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10.09.2021 року у справі №759/14185/21 вирішено стягувати з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх доходів (заробітку) відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.01.2022 року рішення суду першої інстанції змінено - вирішено стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку чи інших доходів щомісячно, починаючи з 25 червня 2021 року і до досягнення дитиною віку двадцяти трьох років.

03.08.2022 року Святошинським районним судом міста Києва видано виконавчий лист на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду.

Вказує на те, що примусове виконання рішення здійснюється в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 Головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Абакумова Надія Іванівна.

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості від 25.08.2025 року розмір заборгованості становить 268 428,75 грн.

Згідно із вказаною довідкою відповідач сплачував аліменти у наступні місяці в наступному розмірі: в жовтні 2022 року - 2000,00 грн.; в листопаді 2022 року 1210,00 грн.; в січні 2022 року - 1 175,00 грн.; в лютому 2023 року - 1210,00 грн.; в березні 2023 року - 1 141,00 грн.; в квітні 2023 року - 1216,00 грн.; в лютому 2025 року - 2000,00 грн.; в березні 2025 року - 174 500,00 грн.; в квітні 2025 року - 1500,00 грн.; в травні 2025 року - 1500,00 грн.; в червні 2025 року - 25 000,00 грн. в серпні 2025 року - 46 000,00 грн. Всього на суму 264 502,00 грн.

Станом на 25.08.2025 заборгованість, по аліментах становить 3 926,75 грн.

Зазначає, що загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів з розрахунку один відсоток суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів становить 236 408,25 грн., разом з тим постановою державного виконавця від 02.07.2024 до відповідача застосовані відповідні заходи, а саме штраф у розмірі 55 391,18 грн. Таким чином сума пені яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 181 017,07 грн.

З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) в розмірі 181 017,07 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини (сина) ОСОБА_3 за період з червня 2021 року по серпень 2025 року у розмірі 181 017 (сто вісімдесят одна тисяча сімнадцять) гривень 07 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 19 січня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Середюк О.О. подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, або зменьшити розмір пені.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у апелянта «прихованих доходів» без жодного доказу, виключно на підставі разової сплати 174 500 грн у березні 2025 року.

Зазначає, що через скрутне матеріальне становище та хворобу у відповідача виникла загальна сума заборгованості 264 502,00 грн., з метою погашення заборгованості відповідачем та його матір`ю було здійснено продаж власного майна. Саме у зв`язку з продажем майна, яке належало на праві власності родичам відповідача і вдалось погасити основну частину заборгованості.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини, про які зазначав відповідач, а саме: тривала втрата працездатності Відповідача у зв`язку з тяжкою травмою та лікуванням, встановлення у 2024 році хронічних захворювань, необхідність постійного догляду за батьком - особою з інвалідністю І групи, відсутність стабільного доходу та отримання лише соціальної допомоги та вжиття відповідачем активних дій щодо погашення основної заборгованості у 2025 році.

Звертає увагу на те, що станом на момент розгляду справи основна заборгованість фактично погашена, залишок боргу становив 3 926,75 грн., до нього вже застосовано штраф у межах виконавчого провадження. Стягнення 181 017,07 грн пені за таких обставин є очевидно непропорційним, що суперечить ч. 9 ст. 7 СК України, практиці Верховного Суду та загальним засадам цивільного права.

16 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Фляшовського В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року в частині визначення часу та порядку стягнення аліментів змінено, викладено її в редакції цієї постанови.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку чи інших доходів щомісячно, починаючи з 25 червня 2021 року і до досягнення дитиною віку двадцяти трьох років.

В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

На примусовому виконанні у Святошинському ВДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_3.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості від 25.08.2025 р., виданою державним виконавцем, загальна сума нарахованих аліментів за період з червня 2021 р. по серпень 2025 р. склала 268 428,75 грн.

Фактично сплачено відповідачем - 264 502,00 грн.

Станом на 25.08.2025 р. заборгованість становить 3 926,75 грн.

Судом встановлено, що постановою від 02.07.2024 р. на відповідача накладено штраф у розмірі 55 391,18 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів суд першої інстанції посилався на те, що заборгованість почала виникати з червня 2021 року, тоді як посилання на травму ноги стосуються лише періоду з грудня 2023 року. Таким чином, протягом більше ніж 2-х років відповідач не мав об`єктивних перешкод для виконання зобов`язань. Щодо догляду за батьком, суд зазначає, що аліменти на дитину мають пріоритетний характер, а вибір відповідача на користь неоплачуваної діяльності (догляду) не може відбуватися за рахунок інтересів дитини. Суд вважав, що факт сплати відповідачем у березні 2025 року одноразово 174 500 грн спростовує твердження про його абсолютну майнову неспроможність протягом попередніх років та підтверджує наявність у нього ресурсів, які він приховував від стягувача.Суд першої інстанції вважав вину відповідача доведеною у формі недбалості та свідомого ігнорування виконання судового рішення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків

від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Абзацом першим частини першої статті 196 СК України встановлено,

що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або

до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше

100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196

СК України).

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує

до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15

та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку,

що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому

не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного

за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти,

до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання

не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.

Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер

і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості

з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 25.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.01.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Резолютивну частину рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 вересня 2021 року в частині визначення часу та порядку стягнення аліментів змінено, викладено її в редакції цієї постанови.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку чи інших доходів щомісячно, починаючи з 25 червня 2021 року і до досягнення дитиною віку двадцяти трьох років.

В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

На примусовому виконанні у Святошинському ВДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_3.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості від 25.08.2025 р., виданою державним виконавцем, загальна сума нарахованих аліментів за період з червня 2021 р. по серпень 2025 р. склала 268 428,75 грн.

Фактично сплачено відповідачем - 264 502,00 грн. Станом на 25.08.2025 р. заборгованість становить 3 926,75 грн.

З наданої довідки- розрахунку вбачається, що за період з червня 2021 року по січень 2022 року відповідач мав заборгованість в розмірі 38 948,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції на зазначене вище не звернув увагу та не врахував висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, зокрема те, що за період з 25 червня 2021 року (день звернення до суду

з позовом про стягнення аліментів) по 13 січень 2022 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів) відсутні підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів, оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов`язковим елементом для стягнення неустойки.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Середюк О.О. просить суд у разі, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, зменшити розмір пені з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, оскільки звертаючись до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву відповідач зазначав, що у нього наявна гіпертонічна хвороба серця ІІ ступеня, окрім того батьку відповідача була встановлена І група інвалідності безстроково догляд за яким здійснює відповідач.

На підтвердження своїх доводів відповідач до суду першої інстанції надав докази, зокрема копію свідоцтва про народження з якого вбачається, що ОСОБА_5 є батьком відповідача (а.с. 43), довідку до акту огляду медико- соціальною експертною комісією з якої вбачається, що ОСОБА_5 було встановлено І групу інвалідності безстроково та він потребує сторонньої допомоги (а.с. 44).

Відповідно до огляду лікаря від 09.12.2024 ОСОБА_1 встановлено діагноз: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. (а.с. 46). На підтвердження того, що догляд за батьком здійснює саме відповідач, останній надав копію довідки 2078/35-10-12 про отримання (неотримання) допомоги відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.05.2024 по 30.04.2025 здійснює догляд за особою ОСОБА_5 , відповідно до довідки № 982/35-10-12 про отримання (неотримання) допомоги відповідно до якої ОСОБА_1 з 01.05.2025 по 30.04.2026 здійснює догляд за особою ОСОБА_5 (а.с. 48,49).

Зазначені вище обстави свідчать про наявність підстав для застосування ч. 2 ст. 196 СК України та зменшення розміру неустойки. Окрім того, колегією суддів враховується, що станом на час звернення до суду з позовом розмір заборгованості відповідача становить 3 926,75 грн.

Висновки суду першої інстанції відносно того, що факт сплати відповідачем у березні 2025 року одноразово 174 500 грн спростовує твердження про його абсолютну майнову неспроможність протягом попередніх років та підтверджує наявність у нього ресурсів, які він приховував від стягувача, є помилковими оскільки відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Це фундаментальна заборона, що унеможливлює ухвалення судових рішень на основі здогадок, імовірностей чи непідтверджених фактів. Судове рішення має спиратися виключно на доведені обставини. В даному випадку суд першої інстанції в порушення вище зазначених вимог, допустив порушення норм процесуального права, оскільки задовольняючи позовні вимоги фактично вказав на приховування відповідачем отриманих ним доходів.

З урахуванням фактичних обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково є обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн.

Окрім того, додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Фляшовського В.А. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів задоволено.

Ухвалено у справі № 759/19625/25 додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. У разі скасування основного судового рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом, у постановах від 17 квітня 2023 року у справі №160/2282/19, від 30 травня 2023 року у справі №160/6648/20 та від 08 червня 2023 року у справі №560/18155/21.

З огляду на те, що за результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, то і додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача, оскільки за результатами перегляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню на 27,62%, то і заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню пропорційно задоволеним вимогам.

З урахуванням вище викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 209,60 грн.

Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З результатом розгляду апеляційної скарги здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - частина 4 статті 382 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.

За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.

При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.

Відповідно пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

З огляду на вище зазначене з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 334,53 грн. за подання позовної заяви з урахуванням часткового (на 27,62%) задоволення позовних вимог.

При поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції відповідачем було понесено судові витрати в розмірі 1 453,44 грн. За результатами перегляду справи в суді апеляційної інстанції, апеляційну скаргу було задоволено частково (на 72,38%), а тому на користь відповідача підлягає компенсації витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 051,99 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 196 СК України, ст.ст. 12, 78, 79, 80, 81, 141, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Середюк Ольги Олегівни задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочку сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 50 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 334,53 грн.

Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Фляшовського Вадима Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 2 209,60 грн.

Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 051,99 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: