Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №361/3142/23 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 квітня 2026 року місто Київ

справа № 361/3142/23

провадження № 22-ц/824/1035/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д.,Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - Комунальне підприємство Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія"

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року, ухвалене у складі судді Дутчака І.М.,

у справі за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року КП "Броваритепловодоенергія" звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за отримані відповідачем житлово-комунальні послуги: з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року в розмірі 20390 грн. 15 коп.; з централізованого водопостачання та водовідведення за період 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року в розмірі 13325 грн. 94 коп.; з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з 01 лютого 2020 року по 01 квітня 2023 року в розмірі 1257 грн. 80 коп.

В обґрунтування позову зазначає, що КП "Броваритепловодоенергія" є виконавцем послуг з надання з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, обслуговування внутрішньобудинкових систем (далі - житлово-комунальні послуги) у житловому фонді територіальної громади міста Бровари Київської області, які надаються населенню згідно із затвердженими тарифами.

Квартира АДРЕСА_1 знаходиться у багатоквартирному житловому будинку.

1 лютого 2017 року між КП "Броваритепловодоенергія" та ОСОБА_1 був укладений договір про надання житлово-комунальних послуг за № 522006, за умовами якого відповідач зобов`язана оплачувати послуги у встановлений договором строк та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідно до п. 43 цього договору, сторони домовились, що загальний строк позовної давності за цим договором становить 5 років, тобто позовна давність збільшена згідно із ст. 259 ЦК України. Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє протягом невизначеного строку, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення.

У результаті несвоєчасної оплати наданих житлово-комунальних послуг, ОСОБА_1 має перед КП Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" заборгованість по оплаті наданих послуг: з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 20390 грн. 15 коп., з централізованого водопостачання та водовідведення за період 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 13325 грн. 94 коп., з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 1257 грн. 80 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року задоволені позовні вимоги КП Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП Броварської міської ради Броварського району Київської області "Броваритепловодоенергія" заборгованість за послуги: з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 20390,15 грн., з централізованого водопостачання та водовідведення за період 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 13325,94 грн., з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з 1 лютого 2020 року по 1 квітня 2023 року в розмірі 1257,80 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу у стягненні заборгованості. Зокрема, зазначає про те, що судом не були з'ясовані обставини, що мають важливе значення для справи. Судом не застосовано Закон, який регулює правовідносини у даній справі. Судом не з'ясовані питання відсутності системи опалення на сходових клітинах та не складання актів залиття підвальних приміщень.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до умов Договору про надання послуг від 01 лютого 2017 року №22006, укладеного між апелянтом та КП «Броваритепловодоенергія», а саме п.п.7 п.25 Розділу «Права та обов`язки сторін» - виконавець зобов`язаний проводити 2 рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, пп.18 п.25 цього ж Розділу - своєчасно проводити за власний рахунок роботи з усунення виявлених несправностей пов`язаних з отримання послуг, що виникли з його вини, п.п.20 п.25 цього ж Розділу - утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт. КП «Броваритепловодоенергія» не виконує зазначені вище умови Договору. Будинок АДРЕСА_2 знаходиться в аварійному стані, що підтверджується фотознімками долученими до матеріалів справи. В будинку не проводяться прочищення каналізаційної системи, існує витік та протікання води, теплоносія, що руйнує фундамент будинку, не проводиться ремонт системи водовідведення, дезинфікація підвального приміщення.

Вказує, що всупереч умовам Договору №22006 (о/р НОМЕР_1 ), на який посилається КП «Броваритепловодоенергія», а саме п.п.1 п.25, останній надає споживачу послуги в установлених обсягах, неналежної якості. ОСОБА_1 має знати, які послуги з теплопостачання повинна оплачувати. Натомість , послуги з теплопостачання, які надає КП «Броваритепловодоенергія» є небезпечними для життя Споживача та спричиняють шкоду будинку, де знаходиться квартира відповідача. А також, всупереч п.п.7 п.25 Договору, КП «Броваритепловодоенергія» не проводить перевірку технічного стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та не складає актів огляду інженерних внутрішньобудинкових мереж.

Зазначає, що КП «Броваритепловодоенергія» своєю бездіяльністю спричиняє підтоплення основ фундаменту та самого фундаменту. Внаслідок цього знижується несуча здатність конструкції, а саме будинку.

Також судом першої інстанції не було вирішено клопотань ОСОБА_1 про витребування документів( актів, енергетичного паспорту, технічного паспорту будинку, виконавчі схеми мереж підвально -технічного поверху та сходових клітин).

У відзиві на апеляційні скарги КП «Броваритепловодоенергія» просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 2 квітня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач постійно користувався наданими позивачем послугами, однак несвоєчасно та не у повному обсязі здійснює оплату за їх користування, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, докази відмови відповідача від отримання послуг у встановленому законом порядку у матеріалах справи відсутні, тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, який набув чинності 09 листопада 2017 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У статті 5 Закону №2189-VIII визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вимог ст.ст.66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаний правовий висновок є незмінним.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц.

Суд встановив, що відповідно до рішень виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 11 січня 2011 року № 08, від 12 червня 2012 року № 266, від 01 березня 2013 року № 94, від 24 листопада 2020 року № 877 позивача КП "Броваритепловодоенергія" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житловому фонді територіальної громади міста Бровари Київської області з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, з утримання будинків, споруд та прибудинкової території у частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливної каналізації та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах.

Згідно із рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 23 січня 2018 року № 56 проведено коригування тарифів на житлово-комунальні послуги, які надає населенню КП "Броваритепловодоенергія" у житловому фонді територіальної громади міста Бровари Київської області.

1 лютого 2017 року позивач КП "Броваритепловодоенергія" і відповідач ОСОБА_1 уклали договір № 22006 (№ особового рахунку НОМЕР_1 ) про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та ліквідації аварій у внутрішньобудинкових мережах.

За умовами цього договору виконавець надає споживачу послуги за адресою: АДРЕСА_3 .

Із п. 44 зазначеного договору видно, що відповідач ОСОБА_1 станом на 1 лютого 2017 року має перед Підприємством заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 4324 грн. 49 коп., у тому числі: опалення та/або гаряча вода в розмірі 1009 грн. 68 коп., холодна вода та водовідведення в розмірі 3142 грн. 94 коп., технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем у розмірі 171 грн. 87 коп.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року у цивільній справі № 361/1379/20, яке набрало законної сили 14 жовтня 2021 року, позов КП "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено, стягнуто з відповідача на користь Підприємства заборгованість за послуги: з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2020 року в розмірі 14277 грн. 32 коп.; з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 вересня 2014 року по 01 лютого 2020 року в розмірі 12015 грн. 76 коп.; з обслуговування внутрішньобудинкових систем за період з 01 квітня 2013 року по 01 лютого 2020 року в розмірі 1025 грн. 73 коп.

На виконання вказаного рішення судом був виданий виконавчий лист.

Згідно із актом від 13 січня 2023 року, складеного комісією у складі представників КП "Броваритепловодоенергія" яким, при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , де надаються підприємством житлово-комунальні послуги відповідачу ОСОБА_1 , встановлено, що за вказаною адресою проживає одна людина ОСОБА_1 , що стало відомо від мешканців сусідніх квартир. Двері не відчиняє нікому, поводиться антисуспільно.

Разом з тим, судом установлено, що відповідач не відмовлялася від тих послуг, які надає КП «Броваритепловодоенергія» з централізованого опалення та підігріву води, централізованого водопостачання та водовідведення, технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем, постійно ними користується, але не здійснює їх оплату.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивач не проводить перевірки технічного стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та не складає актів огляду інженерних внутрішньобудинкових мереж, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи актами обстеження будинку АДРЕСА_2 від 8 квітня 2019 року, 24 жовтня 2019 року, 8 квітня та 19 жовтня 2020 року, 12 квітня та 17 жовтня 2021 року, 7 квітня та 19 жовтня 2022 року, у яких зазначено, що було обстежено внутрішньобудинкові мережі - централізованого опалення, холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення, комісією встановлено, що всі мережі знаходяться в задовільному стані, протікань не виявлено.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що зазначені акти є неналежними доказами і не відображають реальний стан речей не заслуговують на увагу, оскільки жодними допустимими доказами такі доводи не підтверджені. Надані відповідачкою до матеріалів справи фото не містять інформації щодо стану внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, холодного водопостачання, гарячого водопостачання, водовідведення.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки матеріали справи містять докази про те, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі здійснювала оплату за послуги, які отримує і якими користується.

Щодо доводів апеляційної скарги про не вирішення судом першої інстанції клопотань про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 84 ЦПК України витребування доказів є правом, а не обов`язком суду, і здійснюється у разі, якщо учасник справи обґрунтує неможливість їх самостійного подання та доведе їх значення для правильного вирішення справи. Апелянтом не доведено, що зазначені документи мають вирішальне значення для встановлення обставин щодо наявності чи відсутності заборгованості, а тому відсутність їх витребування не вплинула на правильність вирішення спору по суті.

Крім того, відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач належних доказів на підтвердження своїх заперечень не надав.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам відповідно до статті 89 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус