Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №756/9671/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 756/9671/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5831/2026

Головуючий у суді першої інстанції А. В. Пукало

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

07 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерне товариство комерційного банку «ПриватБанк», подану представником Рура Наталією Вікторівною, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Пукало А.В. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва,

в с т а н о в и в :

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 66323,35грн та судові витрати.

Свої позовні вимоги Банк обґрунтував тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» для отримання банківських послуг, підписав Анкету-заяву від 08.01.2019 та приєднався до умов та правил надання банківських послуг у редакції, що діяла на дату підписання і була оприлюднена на сайті банку.

За твердженням Банку, на підставі анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку типу «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/22, установлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до 75000 грн.

Позивач наголосив, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Звертає увагу суду, що далі у процесі користування рахунком 21.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер НОМЕР_2 , строк дії 12/25, тип Універсальна, а також було погоджено інші суттєві умови користування кредитним рахунком.

На момент підписання зазначеної заяви заборгованість відповідача становила 62125,63 грн. Починаючи з 21.12.2021 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно з п.1.3 у розмірі 42,0%.

Банк звернув увагу, що він виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі: відкрив рахунок, надав кредитні картки та забезпечив можливість користування кредитними коштами в межах установленого ліміту, водночас, відповідач порушував строки погашення заборгованості.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 12753,93грн, судовий збір у розмірі 465,83грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», через представника Руру Н.В. подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що 08.01.2019 відповідач підписав власноручно анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

З моменту підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, між Банком та відповідачем був укладений договір № б/н від 08.01.2019 в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору.

На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку типу «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/22, установлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до 75000 грн.

В процесі користування рахунком, 21.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на підставі якої отримано нову кредитну картку № НОМЕР_2 зі строк дії 12/25, тип Універсальна, а також погоджено інші істотні умови користування кредитним рахунком.

Зауважує, що у порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 23.06.2024 має заборгованість 66323,35 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що ОСОБА_1 не визнає заборгованість у розмірі 53569,42 грн по наступним транзакціям:

02.12.2021 22:38:50 03/12/2021 P10 F DB -2,676.03 DOP -5,500.00 -10,897.25 56287P 5541 06683459 DOM TOTAL PUNTA CANA, HIGUEY, DO Покупка АЗС: TOTAL PUNTA CANA, HIGUEY

02.12.2021 23:58:12 03/12/2021 P10 F DB -37,874.93 DOP -77,840.00 -49,107.17 56887P 5655 06336068 DOM NIKE PUNTA CANA, HIGUEY, DO Покупка Товари для спорта: NIKE PUNTA CANA, HIGUEY

02.12.2021 23:28:34 03/12/2021 P10 F DB -13,018.46 DOP -26,755.00 -62,125.63 52487P 5311 01860895 DOM ZARA BLUE MALL PC, HIGUEY, DO Покупка Універмаг: ZARA BLUE MALL PC HIGUEY.

Зауважує, що за зверненням ОСОБА_1 щодо спірних транзакцій, позивачем відповідно до умов договору та правил міжнародної платіжної системи ініційовано претензійну роботу з приводу оскарження спірних операцій шляхом подання 06.12.2021 заявок на повернення коштів № 1764253, 1764252, 1764250.

За результатами проведення позивачем претензійної роботи, міжнародна платіжна система відмовила у поверненні коштів:

1764250 «Транзакція проходила з присутністю картки, оскаржити шахрайство по безконтактній оплаті, по магнітній смузі чи чіпу не є можливим в рамках правил платіжних систем».

1764252 «Транзакція проходила з присутністю карти і введенням пін-коду. Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи».

1764253 «Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи».

Отже, міжнародною платіжною системою та відповідно Банком було встановлено, що транзакції проходили з присутністю картки. Про втрату картки відповідач не заявляв.

На думку Банка, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 53569,42 грн, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки виписці по договору у спірний період, результатам проведеної перевірки від міжнародної платіжної системи, постанові Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві від 30.07.2022 року, поясненням свідка в їх сукупності та взаємозв`язку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53569,42 грн.

ОСОБА_1 подано до суду відзив на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк».

На переконання відповідача, судом першої інстанції було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підтвердження чого, у судовому рішенні надано відповідні правові висновки, які викладені у постановах Верховного Суду України щодо даної категорії справ.

Висновки перевірки ініційованої банком з приводу того, що транзакції проходили в присутності картки і з введенням пін-коду не є достатніми та обґрунтованими доказами вини відповідача, що відображено в рішенні суду.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що у період з 24.02.2022 по 30.11.2022 він перебував на військовій службі у ЗСУ та безпосередньо брав участь у бойових діях та виконував інші завдання по захисту Батьківщини. Єдина процесуальна дія, яку провів дізнавач, коли він перебував на лікуванні у м. Києві у липні 2022 року - допитав його як потерпілого. Про закриття кримінального провадження № 12022105050000110 від 20.01.2022, він дізнався вже після отримання позову до нього.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.

На підставі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що 08.01.2019 ОСОБА_1 підписав власноручно заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку типу «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії до 11/22, установлено початковий кредитний ліміт, який згодом збільшено до 75 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та довідкою про кредитні картки.

21.12.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_3 , строк дії 12/25, тип Універсальна, а також погоджено інші істотні умови користування кредитним рахунком.

Підписавши вказану заяву відповідач погодив наступні умови.

1.Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200000грн (п. 1.2.Договору);

2.Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»;

3.Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п. 1.2.Договору);

4.Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п. 1.3 Договору);

5.Кількість та розмір платежів, періодичність: повернення кредиту здійснюється шляхом:

списання з рахунку клієнта, у т.ч. за рахунок кредитного ліміту, у розмірі процентів, що підлягають сплаті за цим договором, 1-го числа календарного місяця, наступного за місцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочення зобов`язань клієнта;

шляхом внесення клієнтом коштів ц розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п. 1.4.Договору);

6.Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100грн, щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п. 1.4.Договору);

7.Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 60,00% (п. 1.5.Договору).

Згідно з п.2.1.1.3.5.Договору сторони узгодили, що в разі порушення відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Відповідно до п.1.5. Договору починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту сторони погодили нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості.

З матеріалів справи убачається, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином, забезпечивши відповідачу можливість користування кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 23.06.2024 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за наданим кредитом становить 66 323,35грн.

Вирішуючи с пір у даній справі, судом зазначено, що обставини укладення договору кредиту, його умови та користування кредитними коштами не спростовуються відповідачем.

Разом з тим, суд прийняв до уваги доводи відповідача, який наполягав на тому, що став жертвою шахраїв, які незаконно заволоділи кредитними грошовими коштами, що надавалися банком у можливе користування в межах встановленого кредитного ліміту, у сумі 53 569,42грн.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем надано вагомі докази, які свідчать про те, що він не санкціонував спірних транзакцій. Зокрема, про це свідчить місце їх проведення та місце перебування відповідача в момент їх здійснення, невідкладне вжиття відповідачем вичерпних заходів, спрямованих на їх припинення та з`ясування обставин проведення (блокування картки, звернення до правоохоронних органів двох країн, звернення до позивача з приводу оскарження цих транзакцій тощо), спроби здійснення транзакцій на території Домініканської Республіки вже після повернення відповідача до України, що свідчить про наявність у сторонніх осіб такої можливості, тощо.

Судом зауважено, що позивачем, як емітентом, не доведено вчинення відповідачем, як користувачем кредитної картки, дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального картки чи ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Отже, приймаючи до уваги, що заявлена до стягнення позивачем кредитна заборгованість за тілом кредиту виникла та нарахована відповідачу, серед іншого, саме внаслідок здійснення операцій невстановленою особою, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині вимог про стягнення з відповідача кредитної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 53 569,42 гривень.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оскаржує рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21.11.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, отже рішення суду в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи у період з 24.11.2021 по 04.12.2021 відповідач із дружиною перебував у Домініканській Республіці. Як вбачається з наданих відповідачем доказів (екскурсійного ваучеру та графіку екскурсій), 02.12.2021 він із дружиною був на екскурсії «Soana Deluxe». Близько 09:30 за місцевим часом здійснив покупку в продуктовому магазині, що підтверджується випискою по картці «Універсальна» № НОМЕР_1 .

Як зазначив ОСОБА_1 під час повернення з екскурсії він отримав повідомлення про списання коштів з картки, які він не санкціонував.

Наведені обставини підтвердила також дружина відповідача ОСОБА_2 , яку було допитано як свідка у судовому засіданні та яка повідомила, що відпочивала з відповідачем в Домінікані, після екскурсії їм почали приходити повідомлення про покупку дорогих речей, картка була при них, вони одразу зателефонували до банку (т. 3 а.с. 90).

Згідно з випискою з рахунку відповідача відбулися транзакції:

16:38 (22:38 за Києвом) 2676,03грн, АЗС TOTAL PUNTA CANA, HIGUEY;

17:28 (23:28 за Києвом) 13018,46грн, універмаг ZARA BLUE MALL PC, HIGUEY;

17:58 (23:58 за Києвом) 37874,93грн, магазин NIKE PUNTA CANA, HIGUEY.

Відповідач невідкладно повідомив ПриватБанк через Приват24 про шахрайство та заблокував картку. Того ж дня подав електронну заяву про злочин до Департаменту кіберполіції управління протидії кіберзлочинам в м.Києві НПУ (що підтверджується листом Департаменту від 05.12.2021 та копією звернення від 03.12.2021), 03 грудня 2021року відповідач звернувся до поліції в Домініканській Республіці (місто Пунта Кана).

06.12.2021 Банк повідомив про прийняття до розгляду заявок на повернення коштів №1764250 (2676,03грн), №1764252 (13018,46грн), №1764253 (37874,93грн).

За звернення відповідача щодо спірних транзакцій, АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до умов договору та правил міжнародної платіжної системи ініційовано претензійну роботу з приводу оскарження спірних операцій шляхом подання 06.12.2021 заявок на повернення коштів № 1764253, 1764252, 1764250.

За результатами проведення позивачем претензійної роботи, міжнародна платіжна система відмовила у поверненні коштів (результати розгляду заявок містяться в матеріалах справи):

1764250 «Транзакція проходила з присутністю картки, оскаржити шахрайство по безконтактній оплаті, по магнітній смузі чи чіпу не є можливим в рамках правил платіжних систем».

1764252 «Транзакція проходила з присутністю карти і введенням пін-коду. Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи».

1764253 «Оскаржити шахрайство по магнітній смузі не представляється можливим в рамках правил платіжної системи.»

Отже, міжнародною платіжною системою та відповідно Банком було встановлено, що транзакції проходили з присутністю картки та з введенням пін-коду.

Доказів того, що ОСОБА_1 звертався з заявою про втрату картки, матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта, або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до на п. 11 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління НБУ від 05 листопада 2014 року №705 (далі по тексту - Положення №705) (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Слід зауважити, що суд першої інстанції переклав тягар доказування на позивача в частині доведення вчинення відповідачем, як користувачем кредитної картки, дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального картки чи ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою.

Проте, апеляційний суд зауважує, що для можливості застосування п. 11 Розділу VI Положення № 705 до спірних правовідносин потрібна наявність двох взаємопов`язаних складових, а саме якщо а) платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або б) електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу. Вказані складові в даній справі не прослідковуються.

Таким чином, лише в разі наявності однієї з вищезазначених підстав тягар доказування з втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції покладено на Банк.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, що транзакції по карті 02.12.2021 року проводились не ним.

Крім того, матеріалами кримінального провадження також не встановлено шахрайський дій у відношенні до відповідача, оскільки 30.07.2022 року постановою Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022105050000110 від 20.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Вказана постанова відповідачем не оскаржувалась.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам та доводам АТ КБ «ПриватБанк», що спірні транзакції за 02.12.2021 року проведено з фізичним пред`явленням платіжного засобу - платіжної картки, а під час здійснення таких операцій була проведена електронна ідентифікація платіжної картки шляхом зчитування магнітної смуги та запиту відповідного ПІН-коду, тому саме відповідач несе відповідальність за платіжні операції.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 53569,42 грн, суд першої інстанції не дослідив та не надав належної оцінки виписці по договору у спірний період, результатам проведеної перевірки від міжнародної платіжної системи, постанові Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві від 30.07.2022 року, поясненням свідка в їх сукупності та взаємозв`язку.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 53569,42 грн.

Відповідно до статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 53 569,42 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судового збору підлягає зміні та збільшенню стягнутого судового збору з 465,83 до 1 956, 57 грн., окрім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», подану представником Рура Наталією Вікторівною, задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 53 569, 42 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором від 08.01.2019 у розмірі 53 569, 42 грн.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2025 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судового збору змінити.

Збільшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судового збору з 465, 83 грн до 1 956, 57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.

Судді Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна