Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №359/12735/24 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 359/12735/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6407/2026

Головуючий у суді першої інстанції С. С. Чирка

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

07 квітня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова

компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді С. С. Чирка в приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відаовідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовує тим, що 20 лютого 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 21727-02/2024, за яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 гривень. Відповідачка належним чином не виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 21727-02/2024 від 20 лютого 2024 року у загальному розмірі 43125 гривень. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Також, 28 березня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 36044-03/2024. За яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000 гривень. Відповідачка не виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 36044-03/2024 від 28 березня 2024 року у загальному розмірі 3500 гривень. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, 20 лютого 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №33941-02/2024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «Аванс Кредит» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором №33941-02/2024 у загальному розмірі 26000,00 гривень. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

28 березня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №48755-03/2024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «Аванс Кредит» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000 гривень. Відповідач не виконала своє зобов`язання перед кредитором, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором №48755-03/2024 у загальному розмірі 4000,00 гривень. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Також, 26 січня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №39828-01/2024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «Аванс Кредит» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 гривень. Відповідач не виконала своїх зобов`язань перед кредитором, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором №39828-01/2024 у загальному розмірі 30000,00 гривень. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

19 березня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №134723, за яким ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6945 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом визначеного терміну повернути суму кредиту та сплатити відсотки за його користуванням. ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6945 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошове зобов`язання, тому у неї виникла заборгованість за кредитним договором №134723 у загальному розмірі 12667,10 гривень, яка складається: 6945 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 5321,10 заборгованість за відсотками та 401 грн. суми заборгованості за комісією. В подальшому, на підставі договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Враховуючи вище викладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАПБ» суму заборгованості за договорами у загальному розмірі 119292,10 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 118891,1 грн. та судовий збір в розмірі 3017,82 грн. В задоволенні вимог в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів ОСОБА_1 згідно договорів. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредитів, отже, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим.

На думку апелянта, надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Зауважує, що судом було проігноровано вимоги ст. ст. 83, 84 ЦПК України. Позивач разом із позовною заявою не надав належних доказів виникнення заборгованості та не подав клопотання про їх витребування у встановлений законом строк.

Отже, на думку апелянта, з огляду на повну недоведеність обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є безпідставними та не підлягають задоволенню. Враховуючи, що обов`язок доказування вимог покладено саме на позивача, який зі свого боку не надав суду належної доказової бази у встановлений законом спосіб, ухвалене судом рішення не може вважатися законним і справедливим, а тому має бути скасоване в повному обсязі.

Позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» подано до суду відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вважає, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2025 є законнеим та обґрунтованим, в процесі розгляду цивільної справи суд першої інстанції не припустився порушень норм ні матеріального, ні процесуального права, тому апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, в її задоволенні має бути відмовлено.

Клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення Заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення.

Підписавши договір, Позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Кошти кредиту надано Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжних карток № НОМЕР_3 реквізити яких надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Зауважує, що в матеріалах справи міститься виписка по карткову рахунку на підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами.

11 березня 2026 року у судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає вирішенню розгляд справи, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувалися судом 11.03.2026.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Так, задовольняючи позовні вимоги, судом зазначено, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитних договорів між ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп», ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачкою. Вказані товариства, правонаступником яких у зобов`язаннях є ТОВ «ФК «ЄАПБ», належним чином виконували свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідачкка отримала кредитні кошти, але не виконала свої обов`язки за договорами.

Суд дійшов висновку, що відповідачка взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені кредитними договорами не виконувала, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредитів та відсотками є обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №21727-02/2024. За яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 100 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2,5% (том 1 а.с.13-18, 19-20).

28 березня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір №36044-03/2024. За яким ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалась протягом 100 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки у розмірі 2,5% за користування кредитом (том 1 а.с.30-35, 36-37).

20 лютого 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання фінансового кредиту №33941-02/2024. За яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а відповідачка зобов`язалась протягом 120 днів повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування нею у розмірі 2,50 % на добу (а.с.49-54, 55-56).

28 березня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання фінансового кредиту №48755-03/2024, за яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 1000 гривень, а відповідачка зобов`язалась протягом 120 днів повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування нею у розмірі 2,50 % на добу (а.с.66-71, 72-73).

26 січня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ОСОБА_1 договір про надання фінансового кредиту №39828-01/2024а яким ТОВ «Аванс Кредит» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000 гривень, а відповідач зобов`язався протягом 120 днів повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування нею у розмірі 2,50 % на добу (а.с.83-88, 89-90).

19 березня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ОСОБА_1 договір про споживчий кредит №134723. За яким ТОВ «ФК «Кредіплюс» зобов`язалось надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6945 гривень, а відповідач зобов`язався протягом 70 днів повернути вказану суму та сплатити відсотки за користування нею у розмірі 586,00 % річних (а.с.102-105).

Колегія судів зауважує, що без реєстрації на сайті вказаних товариств та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариств за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитні договіри між первісними кредиторами та ОСОБА_1 не були б укладені.

Таким чином, підписавши вказані договори, відповідачка добровільно погодилась на визначені у них умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до умов кредитних договорів, кредитні кошти надаються клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Отже, при укладенні кожного з кредитних договорів заповнюючи форми заявки на сайті товариств, ОСОБА_1 власноруч було зазначено реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_3 на яку і було перераховано кредитні кошти.

З метою повного з`ясування всіх обставин справи та надання суду первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», представником позивача було подано до суду клопотання про витребування доказів від ПАТ «Банк Восток», який є банком-емітентом банківської картки № НОМЕР_3, на яку було перераховано кредитні кошти.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року клопотання про витребування письмових доказів задоволено, та витребувано від ПАТ «Банк Восток» :

-інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) карткових рахунків відкритих у банку станом на 26.01.2024;

-інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) банківської картки N НОМЕР_3;

-виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти N? НОМЕР_3 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) з 26.01.2024 по 02.04.2024.

-інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою N 5168 - 12xx - хххх - 4195 за період з з 26.01.2024 по 02.04.2024.

30.06.2025 надійшла відповідь від ПАТ «Банк Восток», а також надано витребувані докази, які підтверджують факт отримання кредитних коштів за усіма договорами.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц).

Отже в матеріалах справи міститься виписка по картковому рахунку на підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами.

Апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Відповідно до умов договорів, позичальник зобов`язалась повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

Таким чином слід дійти висновку, що ТОВ «Стар Файненс Груп» (в особі первісного кредитора) виконало своє зобов`язання за договором № 21727-02/2024 від 20.02.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості у відповідачки виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 43125,00 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 15000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 28125,00 гривень. Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №21727-02/2024 від 20 лютого 2024 року (а.с.28).

ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало своє зобов`язання за договором № 36044-03/2024 від 28.03.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000 гривень, що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості у відповідача виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 3500,00 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 1000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 2500,00 гривень. Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №36044-03/2024 від 20 лютого 2024 року (а.с.45).

ТОВ «АвансКредит» виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 33941-02/2024 від 20.02.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 грн, що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем у відповідача виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 26000,00 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 8000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 18000,00 гривень (а.с.65).

ТОВ «АвансКредит» виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 48755-03/2024 від 28.03.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000 грн., що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем у відповідача виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 4000,00 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 1000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 3000,00 гривень (а.с.82).

ТОВ «АвансКредит» виконалосвоє зобов`язання за кредитним договором № 39828-01/2024 від 26.01.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 грн., що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем у відповідачки виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 30000,00 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 12000,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 18000,00 гривень (а.с.99).

ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 134723 від 19.03.2024 та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6945,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку приватного клієнта №500333-2025/0630 за розрахунковий період з 26.01.2024 по 02.04.2024 року, наданою ПАТ «Банк Восток» від 30.06.2025 (том 2 а.с.99-106).

Згідно розрахунку заборгованості наданої позивачем у відповідачки виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 12667,10 гривень, що складається: з суми заборгованості за основною сумою боргу 6945,00 гривень, суми заборгованості за відсотками 5321,10 гривень та 401,00 гривень заборгованість за комісією - (а.с.112).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання. Згідно ч.2ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З урахуванням наведеного, на думку колегіїї суддів, суд дійшов вірного висновку, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними договорами не виконувала, у передбачені в договорах строки кошти не повернула, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за основними зобов`язаннями та відсотками, у загальному розмірі 118 891,00 грн, яка складається з 43125,00 грн. за кредитним договором №21727-02/2024; 3500,00 грн. за кредитним договором №36044-03/2024; 26000,00 грн. за кредитним договором №33941-02/2024; 4000,00 грн. за кредитним договором №48755-03/2024; 30000,00 грн. за кредитним договором №39828-01/2024; 12266,10 грн. за кредитним договором №134723.

Крім того слід зауважити, що у розрахунку заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту № 39828-01/2024 від 26.01.2024 відповідачки з ТОВ «АвансКредит» та за Договорами № 33941-02/2024 від 20.02.2024, № 21727-02/2024 від 20.02.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» відображено сплати ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунки первісних кредиторів, що є беззаперечним підтвердженням укладення договорів, погодження їх умов та отримання коштів.

Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ОСОБА_1 боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 - факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх недійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в Постанові від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 зазначає обставини, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Також, як вбачається з розрахунків заборгованості за надання фінансового кредиту № 39828-01/2024 від 26.01.2024 ТОВ «Аванс Кредит» та за Договорами № 33941-02/2024 від 20.02.2024, № 21727-02/2024 від 20.02.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до ОСОБА_1 . Всі нарахування за порушення кредитних зобов`язань здійснювались виключно первісними кредиторами.

24 червня 2024 року ТОВ «Стар файненс груп» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №24062024 (а.с.24-25).

29 липня 2024 року ТОВ «Стар файненс груп» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №29072024 (а.с.41-42).

25 липня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №25072024 (а.с.60-62).

20 серпня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №20082024 (а.с.77-79).

19 вересня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №19092024 (а.с.94-96).

12 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» уклало з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №19092024 (а.с.94-96

Згідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно дост.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи договір факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року (а.с.24-25), акт прийому-передачі реєстру боржників від 24 червня 2024 року (а.с.26), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24062024 від 24 червня 2024 року (а.с.27), договір факторингу № 29072024 від 29 липня 2024 року (а.с.41-42), акт прийому-передачі реєстру боржників від 29 липня 2024 року (а.с.43), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 29072024 від 29 липня 2024 року (а.с.44), договір факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року (а.с.60-62), акт прийому-передачі реєстру боржників від 25 липня 2024 року (а.с.63), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 25072024 від 25 липня 2024 року (а.с.64), договір факторингу № 20082024 від 20 серпня 2024 року (а.с.77-79), акт прийому-передачі реєстру боржників від 20 серпня 2024 року (а.с.80), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 20082024 від 20 серпня 2024 року (а.с.81), договір факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року (а.с.94-96), акт прийому-передачі реєстру боржників від 19 вересня 2024 року (а.с.97), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 19092024 від 19 вересня 2024 року (а.с.98), договір факторингу № 12092024 від 12 вересня 2024 року (а.с.108-109), акт прийому-передачі реєстру боржників від 12 вересня 2024 року (а.с.110), витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 12092024 від 12 вересня 2024 року суд дійшов вірного висновку про те, що саме до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за зазначеними вище кредитними договорами (а.с.111).

Отже суд дійшов вірного висновку, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання кредитних договорів між ТОВ «Аванс Кредит», ТОВ «ФК «Стар Файненс Груп», ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем. Вказані підприємства, правонаступником яких у зобов`язанні є ТОВ «ФК «ЄАПБ», належним чином виконували свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримала кредитні кошти, але не виконала свої зобов`язання за договорами.

Враховуючи вказане та беручи до уваги те, що відповідачка взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені кредитними договорами не виконувала, тому заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованою.

Таким чином, заборгованість відповідача по вказаних договорах становить 118891,10 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено усі обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права та дотримано норми процесуального права при винесенні рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення - не свідчать, а тому відсутні підстави для їх задоволення та скасування рішення суду першої інстанції.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Судові витрати відповідачки не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає її апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна