Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №761/35138/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/35138/25

номер провадження 22-ц/824/2892/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року /суддя Кондратенко О.О./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції шляхом списання з казначейського рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 98 000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 700,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва. /а.с. 32-35/

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу для розгляду по суті до Шевченківського районного суду м. Києва.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що він має право на альтернативну підсудність за ч. 4 ст. 28 ЦПК України за місцем свого фактичного проживання ( АДРЕСА_1 ). Апелянт наголошує, що позов пред`явлено також до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, місцезнаходження якого знаходиться на території Шевченківського району, а тому він правомірно скористався правом вибору суду за ч. 15 ст. 28 ЦПК України.

Інші учасники справи про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформовані належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не зверталися.

Колегія суддів, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на ч. 4 ст. 28 ЦПК України та обирав альтернативну підсудність за місцем свого фактичного проживання. Згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру місце реєстрації позивача - АДРЕСА_2 , що не відноситься до території Шевченківського району м. Києва. Місцезнаходження обох відповідачів (Департамент патрульної поліції та Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області) також знаходиться на території Печерського району м. Києва.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ч. 4 ст. 28 ЦПК України про те, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача; ст. 27 ЦПК України про те, що позови до юридичних осіб пред`являються за їх місцезнаходженням; ст. 31 ЦПК України про передачу справи іншому суду у разі порушення правил підсудності.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що позивач не має права на альтернативну підсудність за фактичним місцем проживання, відмінним від зареєстрованого. Тому справу вірно передано до Печерського районного суду м. Києва за загальними правилами підсудності.

Доводи апеляційної скарги щодо права позивача на подачу позову за місцем фактичного проживання, апеляційним судом відхиляються як такі, що не відповідають вимогам процесуального закону.

Перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у ст. 28 ЦПК України, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Особа може мати декілька місць проживання / перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Отже, положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.

Такий висновок про застосування норм права, зробила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: