Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №365/228/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 365/228/25

номер провадження №22-ц/824/2758/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» - Матухна Семена Павловича

на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року /суддя Кучерява Л.М./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №78885722 від 17.04.2023 у розмірі 36 967,50 грн, а також судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено./а.с. 56-63/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Сіроко фінанс» - Матухно С.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивачем надано достатні докази факту надання та отримання відповідачем коштів, існування та розміру заборгованості. Суд безпідставно визнав лист АТ «ТАСКОМБАНК» неналежним доказом, а розрахунок заборгованості - таким, що створений на розсуд позивача. Апелянт посилається на те, що переказ коштів здійснювався через АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі договору про організацію взаємодії, видаткові касові ордери не складаються, а лист банку є належним підтвердженням зарахування 9 300,00 грн на картку відповідача 17.04.2023. Також апелянт вказує на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду у справі № 910/5080/21 від 12.07.2023, яка визнає аналогічні листи банків достатніми доказами отримання коштів позичальником.

ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судових документів, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню на підставі наступного.

Судом встановлено, що 17.04.2023 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78885722 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, за умовами якого позикодавець перерахував на картковий рахунок позичальника 9 300,00 грн на строк 30 днів.

03.07.2023 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Сіроко фінанс» укладено договір факторингу № 034-030723, за яким позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 відповідно до Реєстру прав вимог № 05/09/23. Позивач перерахував кошти через АТ «ТАСКОМБАНК» на картку відповідача № НОМЕР_1 17.04.2023, що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК». Заборгованість станом на 05.09.2023 становить 36 967,50 грн, з яких 9 300,00 грн - тіло кредиту та 27 667,50 грн - відсотки.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит, а позичальник - повернути його та сплатити відсотки; ст. 1046 ЦК України про те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей; ст. 526 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином; ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» про те, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи; ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; ч. 1 ст. 78 ЦПК України про те, що докази повинні бути допустимими.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач не довів факт надання та отримання відповідачем коштів, оскільки лист АТ «ТАСКОМБАНК» не містить підтвердження отримання саме відповідачем, розрахунок заборгованості створений самостійно та не є первинним бухгалтерським документом, відсутні виписки за картковим рахунком відповідача, тому позовні вимоги не доведені належними, допустимими та достовірними доказами.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам у матеріалах справи.

Позивач надав договір позики № 78885722 від 17.04.2023, лист АТ «ТАСКОМБАНК» від 23.12.2024 № 23/12/24-32 про зарахування 9 300,00 грн на картку відповідача 17.04.2023 (код авторизації 431023, відправник ТОВ «1 БАНК»), що підтверджує факт надання коштів. Відповідач не оспорював укладення договору, не надав доказів неотримання коштів (виписки з банку про відсутність зарахування), не заявляв клопотань про витребування додаткових доказів. Лист банку є належним доказом переказу на вказану відповідачем картку, а вимога первинних бухгалтерських документів не є обов`язковою для підтвердження факту видачі споживчого кредиту в електронній формі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21, де лист банку визнано достатнім доказом отримання коштів позичальником.

Розрахунок заборгованості відповідає умовам договору (строк 30 днів, ставка 2,5 % на день), відповідач не спростував його правильність. Право вимоги перейшло до позивача за договором факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 та Реєстром № 05/09/23 /а.с. 23/, що відповідає ст. 512-514 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції повністю та ухвалює нове рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи та недоведені обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача. Стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", підлягають понесені судові витрати 3028,00 грн судового збору в суді першої інстанції та 4542,00 грн судового збору в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» - Матухна Семена Павловича на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року - задовольнити.

Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", ідентифікаційний код 42827134 заборгованість за Договором позики №78885722 в сумі 36967,50 грн, понесені судові витрати 3028,00 грн. судового збору в суді першої інстанції та 4542,00 грн судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: