Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №753/6072/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/6072/25 Головуючий у суді першої інстанції - Кулик С.В. Номер провадження № 22-ц/824/4641/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Кулика С.В., у місті Києві, у справі за скаргою ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно прийняття результатів оцінки майна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_5 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанця Р.В. , з урахування поданої ним 03 липня 2025 року уточненої скарги в якій просив суд:

- визнати дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині відсутності реагування на постанову про опис та арешт майна боржника від 22 серпня 2022 року Малинського районного відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - протиправними;

- постановити рішення, яким визнати дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 для участі у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 для надання експертної оцінки ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме: об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га. відповідно до постанови від 14 лютого 2025 року - протиправними;

- постановити рішення, яким визнати постанову про опис та арешт майна боржника від 22 серпня 2022 року Малинського районного відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7га. - незаконною;

- постановити рішення, яким визнати дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині прийняття Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - протиправними;

- постановити рішення, яким визнати Звіт про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - недійсним.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року у справі №753/10483/14-ц з нього стягнуто борг у розмірі 602489, 53 грн на користь ОСОБА_2 , за договором позики, на підставі якого було видано виконавчий лист № 753/10483/14 від 06 липня 2016 року.

Старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва 22 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_4.

Малинським районним відділом державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції проведено опис та арешт майна, належного йому, а саме: об`єкт незавершеного будівництва - ливарного цеху, про що 22 серпня 2022 року, складено відповідну постанову, яка приєднана до виконавчого провадження.

Однак у вказаній постанові про опис та арешт майна боржника не міститься конкретизації об`єкта, що описується і фактично зазначено, що описаний об`єкт є припущенням його приналежності до об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху. Також зазначено, що в актах опису та арешту майна не значиться технологічне обладнання та механізми, які малися у ливарному цеху. Зокрема не зазначено наявність сталеплавильних печей, мостового двоковшового ливарного крану 20/5 з підкрановим коліями, мощення підлоги на всій площі приміщення чавунними плитами, бункерного та вентиляційного обладнання.

Вказує, що головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби м. Києва Компанець Р.В., неодноразово призначав суб`єктів оціночної діяльності для визначення ринкової вартості нерухомого майна, яке має належати йому в майбутньому, оскільки зазначені об`єкти є об`єктами незавершеного будівництва, придбані на публічних торгах.

06 березня 2025 року він отримав постанову від 14 лютого 2025 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності для надання експертної оцінки ринкової вартості описаного та арештованого майна, а саме об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 0,7 га.

Зазначені документи були направлені на його адресу 28 лютого 2025 року, проте постанова не містить особистого підпису призначеного суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 про ознайомлення з нею та отримання її.

Вказує, що оцінювач ОСОБА_6 безпідставно визначив площу об`єкта оцінки у розмірі 1380,0 кв. м., тоді як фактична площа основного цеху становить 3776,0 кв. м., а з урахуванням вентиляційного та лабораторного приміщень - 5650,0 кв. м., при цьому не враховано навісну галерею площею 990,0 кв. м., яка є складовою частиною об`єкта.

Оцінювачем також не враховано, що об`єкт є єдиним майновим комплексом будівель та споруд, розташованих на одній земельній ділянці та об`єднаних спільним функціональним призначенням.

Крім того, оцінка проведена без належного технічного паспорта, який не був складений та витребуваний, що свідчить про неповноту вихідних даних та порушення вимог законодавства у сфері технічної інвентаризації і оцінки майна.

В подальшому, 17 березня 2025 року скаржником отримано поштове повідомлення, в конверті якого було поміщено висновок оцінювача ОСОБА_6 , про вартість об`єкта оцінки. Висновок було надано до виконавчої служби супровідним листом стягувача.

Скаржник вважає даний висновок необґрунтованим та протиправним, оскільки цей висновок було складено 14 лютого 2025 року, тобто в день винесення постанови державного виконавця про призначення оцінювача, що з урахування поштового та ділового обороту може свідчити про наявність попередньої змови зацікавлених осіб, крім того оцінювач був обізнаний про те, що оцінюваний об`єкт є незавершеним будівництвом, а тому він мав визнати ступінь будівельної готовності, а не робити висновок про непридатність об`єкта оцінки, що вплинуло на остаточну ціну.

Зазначив, що висновок про придатність або непридатність можливо визначити шляхом проведення будівельно-технічної експертизи. Оцінювачем при складанні висновку, застосовано дохідний та порівняльний метод оцінки, в той час як до об`єктів незавершеного будівництва державної власності застосовується також і витратний метод оцінки. Також оцінювачем не враховано капіталізацію об`єкту за рахунок земельних поліпшень, розташування в центрі населеного пункту, що являє собою значну інвестиційну привабливість також з огляду на наявність під`їзної залізничної колії до меж земельної ділянки.

Висновок, проведений на замовлення державного виконавця не відповідає національному стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Суб`єкт оціночної діяльності протиправно, всупереч вимогам законодавства та із заниженням реальної вартості здійснив оцінку нерухомого майна, які є результатом його підприємницької діяльності у виконавчому проваджені, а державний виконавець протиправно прийняв результати оцінки.

З урахуванням викладених обставин просив суд задовольнити подану ним скаргу.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі та постановити нову, якою задовольнити його скаргу в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує доводами, які є аналогічними доводам, які викладеними у скарзі на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Вказує, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції становить 12 500, 00 грн.

09 березня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_2 , відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що вони є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Зокрема, постанова про опис та арешт майна від 22 серпня 2022 року не була оскаржена, а факт вивезення майна не доведений, у зв`язку з чим оцінювач обґрунтовано не врахував відповідні об`єкти.

Посилання на проведення оцінки у день призначення оцінювача є помилковим, оскільки зазначена дата є датою, станом на яку визначено вартість майна.

Твердження про державну форму власності об`єкта спростовуються матеріалами справи, які підтверджують набуття права приватної власності, а відтак обов`язок рецензування звіту відсутній.

Доводи щодо неправильного визначення площі та неврахування технічної інвентаризації також спростовуються матеріалами справи, зокрема даними технічного обстеження.

Крім того, відсутність дій скаржника щодо завершення будівництва та оформлення прав на земельну ділянку, а також незадовільний технічний стан об`єкта, підтверджують обґрунтованість визначеної вартості та відсутність її заниження.

Інші доводи, викладені у скарзі та апеляційній скарзі, у тому числі щодо невірного визначення об`єкта оцінки та поданої рецензії, є надуманими, спростовуються матеріалами справи та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній ухвалі.

При апеляційному розгляді справи апелянт ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення поданої ним скарги у повному обсязі.

Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. при апеляційному перегляді справи заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення. При цьому зазначив, що він здійснюючі виконавчі дії у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4 дотримувався норм, які визначені у Законі України «Про виконавче провадження» та інструкції про вчинення виконавчих дій, а тому не вважає, що обставини, які зазначені в скарзі є підставою для скасування його процесуальних рішень.

Стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , та його представник ОСОБА_7 заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважають дане судове рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, а доводи, на які посилається ОСОБА_1 їх не спростовують.

Третя особа у справі ОСОБА_6 також просив суд залишити подану апеляційну скаргу без задоволення , а ухвалу суду без змін. Вважає доводи апелянта про те, що ним як оцінювачем були допущені порушення при проведенні оцінки майна необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися на апеляційний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики у розмірі 602 489,53 грн.

Постановою старшого державного виконавця від 22 липня 2016 року відкрито виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №753/10483/14 виданого на підставі вищезазначеного рішення суду.

27 лютого 2003 року між регіональним відділенням фонду державного майна України по Житомирської області в особі першого заступника начальника регіонального відділення Цисар Л.І. та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - ливарного цеху в АДРЕСА_1 .

Постановою про опис та арешт майна боржника від 22 серпня 2022 року Малинського районного відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі, Житомирської області, Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції описано та арештовано майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

14 лютого 2025 року державним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6

27 лютого 2025 року суб`єктом оціночної діяльності був складений звіт, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 14 лютого 2025 року становить 470 097,00 грн.

Розглядуючи подану ОСОБА_1 скаргу на дії головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. та постановляючи ухвалу про залишення без задоволення поданої скарги, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що доводи скаржника ОСОБА_1 , стосовно того, що оцінка майна була проведена в день призначення оцінювача та без його особистої участі, не свідчить про порушення процедури, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язкової присутності боржника під час здійснення оцінки майна. Доводи про те, що оцінювач не врахував наявне технологічне обладнання на об`єкті оцінки є також необґрунтованими, оскільки зазначене обладнання не було описано чи зафіксовано в постанові про опис та арешт майна від 22 серпня 2022 року. Виконавчі дії по опису та арешту майна скаржником у встановленому порядку не оскаржувались, в передбачені строки, а доказів фактичної наявності обладнання або його подальшого вивезення суду не подано. Твердження скаржника про неврахування земельних поліпшень та капіталізації земельної ділянки, районний суд також вважав неслушними, оскільки доказів про право власності чи користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , суду не надано. Таким чином, оцінювач не мав підстав враховувати землю як окремий об`єкт майнових прав.

Стосовно інших недоліків виконавчих дій по виконавчому провадженню по об`єкту незавершеного будівництва ливарного цеху, розташованого по АДРЕСА_1 зазначених скаржником, суд першої інстанції враховував, що вони не є істотними внаслідок чого вони підлягають визнанню протиправними.

Враховуючи те, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, районний суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Апеляційний суд не повністю погоджується ся із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не повністю відповідає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі "Хорнсбі проти Греції" ("Hornsby v. Greece") від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі "Войтенко проти України" ("Voytenko v. Ukraine") від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною восьмою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

У справі яка переглядається в апеляційному порядку вбачається, що ОСОБА_1 , будучи боржником у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1, відкритого 22 липня 2016 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС міста Києва ГТУЮ м.Києві Чижиком А.П. щодо виконання виконавчого листа №753/10483/14, що був виданий Дарницьким районним судом міста Києва 06 липня 2016 року за яким стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , грошові кошти за договором позики у розмірі 602 489,53 грн оскаржив дії вчиненні головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В., які були вчиненні ним при здійсненні виконавчих дій.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" та «Інструкцією з організації примусового виконання» затвердженої наказом Міністерстваюстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5)

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України "Про виконавче провадження" встановлює обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

За приписами статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною другою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно пункту 6 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Так, відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, рішення суду обов`язкові до виконання та приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами вказаної справи головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. при виконанні вище вказаного виконавчого листа було виявлено що боржнику ОСОБА_1 належить на праві власності об`єкт незавершеного будівництва- ливарний цех, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою звернення стягнення на вказане майно ним було направлено доручення до Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області для вчинення опису та арешту вище вказаного майна.

22 серпня 2022 року начальником Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області Грищенко М.М. за участі стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_2 та за присутності двох понятих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було здійснено опис об`єкту незавершеного будівництва - ливарний цех, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 про що складено відповідну постанову та накладено на вказане майно арешт (а.с. 57,58 т.1).

Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису). Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону "Про виконавче провадження" виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 вище вказаного Закону.

Згідно до частини 5 вказаної статті уразі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно п. 11 розділу ІІІ Інструкції перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій за дорученням державного виконавця.

Орган державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки (здійснення опису та арешту майна), зобов`язаний вчинити дії за дорученням у строк до десяти робочих днів з моменту надходження його до органу державної виконавчої служби. За результатами проведених дій складається відповідний процесуальний документ, що надсилається державному виконавцю, який надав доручення.

Згідно з пунктом 10 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця у вказаній справі Данильчук М.Я. посилався на те, що головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. не правомірно прийняв вище вказану постанову складену 22 серпня 2022 року начальником Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області Грищенко М.М., разом із тим, доказів щодо її оскарження у строки визначенні ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» заявнику суду першої інстанції не подав, не зазначив в чому полягає неправомірність дій державного виконавця, який прийняв складену начальником Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області Грищенко М.М., постанову складену 22 серпня 2022 року тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів скарги в цій частині.

Таким чином, встановивши, що у діях приватного виконавця не виявлено порушень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. щодо прийняття постанови про опис та арешт майна складеного 22 серпня 2022 року начальником Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області Грищенко М.М.

Крім того, подаючи скаргу та заявляючи вимоги про незаконність винесеної 22 серпня 2022 року начальником Малинського РВ ДВС в Коростенському районі Житомирській області Грищенко М.М. постанови про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 не зазначив причин пропуску строку на оскарження вказаних дій визначеної ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», тому суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення скаргу в цій частині.

Перевіряючи доводи апелянта в частині неправомірності на його думку дій державного виконавця в частині призначення суб`єкта оціночної діяльності -суб`єкту господарювання Медведєва С.О. та прийняття від нього Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 від 14 лютого 2025 року колегія суддів враховує наступне.

Учасниками виконавчого провадження, зокрема, є виконавець, сторони, представники сторін, експерт, спеціаліст, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання (згідно із частиною першою статті 14 Закону України "Про виконавче провадження").

За змістом пункту 15 частини третьої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати для проведення оцінки майна суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання.

Так, відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Відповідно до статей 3, 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Суб`єктами оціночної діяльності є суб`єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"

У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що державний виконавець своєю постановою від 14 лютого 2025 року призначив суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 , який має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності НОМЕР_2, що виданий 15 серпня 2022 року Фондом державного майна України ( строк дії до 15 серпня 2025 року) (а.с. 87, т.1).

Із доданих до звіту копій кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, свідоцтва про реєстрації в Державному реєстрі оцінювачів, сертифіката суб`єкта оціночної діяльності та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача (а.с. 107, т.1) вбачається, що суб`єкт господарювання ОСОБА_6 , мав право на проведення оцінки об`єкта нерухомості - незавершеного будівництвом ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га.

Перевіряючи доводи апелянта в частині того, що дія посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача суб`єкт господарювання ОСОБА_6 НОМЕР_3 від 08 лютого 2023 року закінчилася 09 лютого 2025 року, а також про те що в Звіті не зазначено про підвищення кваліфікації оцінювача в 2024 або 2025 роках, а тому останній не вправі був складати звіт про оцінку, то колегія суддів суддів враховує, що 15 листопада 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру», яким внесені зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку), зокрема в частині набуття фізичними особами кваліфікації оцінювачів, підтвердження підвищення кваліфікації оцінювачів, видачі документів дозвільного характеру - сертифікатів суб`єктів оціночної діяльності тощо.

Відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» до пункту 7 розділу VII Закону про оцінку, які набули чинності 09 червня 2022 року сертифікати суб`єктів оціночної діяльності, строк дії яких закінчився під час дії воєнного стану, є чинними до спливу трьох місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того, відповідно до підпункту 17 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, у разі невиконання оцінювачами вимог щодо підвищення кваліфікації Фонд Державного майна України не зупиняє дію таких кваліфікаційних свідоцтв.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині незаконності призначення державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_6 , є безпідставними.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині неправомірності дій Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині прийняття Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га колегія суддів враховує на ступні норми права та обставини вказаної справи.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців згідно з нормами Закону України "Про виконавче провадження" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19)).

Верховний Суд також наголошував, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна (див. постанову Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 757/10816/20-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 вказано, що "за змістом статей 12, 33 Закону від 12 липня 2001 року № 2658-III звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним".

Згідно з пунктом 21 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна.

У частині п`ятій статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Таким чином, вищевказаними вимогами законодавства на виконавця покладається обов`язок направити сторонам саме повідомлення про результати визначення вартості майна, а не звіт про оцінку та додатки до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 "Оцінка нерухомого майна", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Із матеріалів справи вбачається, що оцінка об`єкта була проведена оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року, тобто в день призначення суб`єкта оціночної діяльності (постановою державного виконавця від 14 лютого 2025 року), та, як вбачається із висновку про вартість майна, ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 14 лютого 2025 року становить 470 097 грн (а.с. 59-107, т.1).

Здійснюючи оцінку вище зазначеного об`єкту нерухомого майна - незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га враховував, що відповідно до п. 1.2 Договору купівлі продажу об`єкта незавершеного будівництва від 27 лютого 2003 року, укладеного між регіональним відділенням ФДМ України по Житомирській області та ОСОБА_1 , який посвідчений нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Карповичем О.М. за реєстровим №2-273, право власності на цей об`єкт виникає у покупця з моменту підписання акту прийому-передачі. Відповідно до акту приймання -передачі об`єкта незавершеного будівництва від 25 березня 2003 року ОСОБА_1 прийняв придбане ним майно (а.с.94,134).

Відповідно до листа Малинського районного комунального підприємства з технічної інвентаризації від 13 листопада 2017 року, технічна інвентаризація незавершених будівництвом об`єктів, а саме ливарного цеху по АДРЕСА_1 не проводилась. Реєстрація права власності вищевказаних об`єктів також не проводилась (а.с.137).

Крім того, довідкою ТОВ «Агентство нерухомості «Аннастейшен» від 11 лютого 2025 року, відповідно до якої 11 лютого 2025 року було проведено технічне обстеження об`єкту незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 . Загальна внутрішня площа об`єкту на момент технічного обстеження становила 1380 кв.м. (а.с.96,135).

Разом із тим, колегія суддів перевіряючи доводи апелянта ОСОБА_1 в частині неврахування оцінювачем капіталізації об`єкту за рахунок земельних поліпшень, враховує наступне.

Як вбачається із договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , при укладенні нотаріально посвідченого договору 27 лютого 2003 року між регіональним відділенням фонду державного майна України по Житомирської області в особі першого заступника начальника регіонального відділення Цисар Л.І., та ОСОБА_1 , було зазначено що вказаний об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, яка для нього закріплена площею 0.7 га. ( п.1.1 Договору).

Згідно до положень ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Статтею 31-6 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені особливості проведення реєстраційних дій щодо переходу речових прав на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва

Зокрема частиною 1 вказаної статті передбачено, що державна реєстрація переходу права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, що розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), яка перебувала у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, проводиться одночасно із державною реєстрацією переходу права власності на земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до його набувача.

Як вбачається із наданої заявником ОСОБА_1 рецензії на Звіт про оцінку об`єкта нерухомості за адресою : АДРЕСА_1 , складеного 30 червня 2025 року ТОВ «Інжиніринговий центр «ЕКСКОН» Висновок про вартість майна не відповідає вимогам п. 60 Національного стандарту №1. Опис об`єкту оцінки не повний. Опис об`єкту оцінки не містить даних щодо земельної ділянки, яка в ходить в об`єкт оцінки. В порушення п. 17 НСО №1 у висновку про вартість об`єкта оцінки оцінювач не відобразив факт про включення або не включення суми податку на додатну вартість ( п.16 Рецензії).

Крім того в рецензії зазначено, що Звіт не містить інформацію передбачену п.56 Національного стандарту №1, а саме в звіті : Відсутній опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дата завершення складення звіту - недостовірна; Мета оцінки в різничих частинах Звіту визначена по різному; Опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки - відсутній; висновок щодо аналізу існуючого використання об`єкта оцінки - відсутній; висновок щодо найбільш ефективного використання об`єкта оцінки - неоднозначний; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур не відповідає об`єкту оцінки; письмова заява оцінювача про якість використаних вихідних даних - не містить даних про якість використаних вихідних даних та іншої інформації дотримання національних стандартів оцінки майна; висновок про вартість майна не відповідає вимогам п. 60 НСО №1; Додатки з копіями інформаційних джерелу які роз`яснюють і підтверджують припущення (в тому частині щодо кількісних характеристик об`єкта оцінки) та розрахунки - відсутні.

Загальний висновок рецензії: Звіт класифікується за ознакою абзацу п`ятого пункту 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440: звіт не відповідає вимогам нормативно правових актів з оцінки майна є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний (а.с. 108 -118 т.1).

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. отримавши вказаний Звіт про оцінку мав перевірити, його на відповідність нормативно правовим актам, що визначають порядок оцінки майна. Крім того державний виконавець мав об`єктивну можливість перевірити обставини складення самого Звіту, та відповідність дати складення Звіту 14 лютого 2025 року тобто в день призначення самого оцінювача. Дата закінчення складання Звіту зазначено 21-25 жовтня 2024 року, тобто задовго до дати призначення оцінювача, що не відповідало дійсним датам вчинення дій щодо оцінки.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні скарги про визнання Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - недійсним.

При цьому, колегія суддів з цього приводу враховує, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, врахувавши наведені норми права, належним чином дослідивши надані докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги в частині визнання недійсним Звіту про оцінку майна.

Також колегія суддів враховує, що у разі незгоди із результатами оцінки майна заявник мав право звернутися з клопотанням про визначення рецензування звіту про оцінку майна, що він і зробив, подавши вказану Рецензію до суду першої інстанції при розгляді вказаної справи, на що суд першої інстанції не звернув увагу вирішуючи питання в частині вирішенні скарги щодо визнання дій Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині прийняття Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - протиправними, тому скарга в цій частині підлягає задоволенню, в решті доводи скарги є безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував докази, які містяться в матеріалах справи, що призвело до частково невірного висновку щодо відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-384, 450, 451 ЦПК України, Київський апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 щодо визнання дій Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині прийняття Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7га - протиправними, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі Головного державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Компанець Р.В. у виконанні виконавчого провадження НОМЕР_1 в частині прийняття Звіту про оцінку майна, виконаного оцінювачем ОСОБА_6 14 лютого 2025 року стосовно об`єкту незавершеного будівництва - ливарного цеху, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 0.7 га - протиправними.

В іншій частині ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв