Рішення від 01 квітня 2026 р. у справі №171/28/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 171/28/26

Номер провадження 2-о/171/76/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.

за участю секретаря судового засідання Бахтіярової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Апостолівської міської ради, про встановлення юридичних фактів,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу на частку нерухомого майна та факту її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначила, що вона є єдиним спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , так як фактично прийняла спадщину за фактом спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з 01.01.1990 року. До складу спадщини входить частка квартири, що розташована в АДРЕСА_1 . Вказана квартира відповідно до правовстановлюючого документу – свідоцтва про право власності на житло від 22.07.1993 року - належить на праві спільної сумісної власності заявниці, ОСОБА_3 , та дітям заявниці ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Романченко Ю.В. заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_2 , так як заявник не може підтвердити факт родинних відносин з померлим ОСОБА_2 , а також в зв`язку з розбіжностями в написанні прізвища спадкодавця у свідоцтві про смерть – « ОСОБА_6 » - та у правовстановлюючому документі на нерухоме майно – « ОСОБА_7 ».

ОСОБА_2 та заявниця не були родичами, вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.1990 року, що підтверджується наданими до суду доказами. Також наданими до суду доказами підтверджується допущення помилки при зазначенні прізвища спадкодавця у правовстановлюючому документі в зв`язку з неправильним перекладом прізвища спадкодавця з російської на українську мову.

Просить заяву задовольнити та встановити факт належності ОСОБА_2 правовстановлюючого документу на частку нерухомого майна та факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Заявник та її представник адвокат Чумак Т.А. в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представником заявника подано заяву про підтримання заяви та розгляд справи за її відсутності.

Представник Апостолівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд встановив наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке видано Апостолівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області. Згідно вказаного свідоцтва ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в сщ. Еге-хая Верхоянського району Республіки Якутія Російської Федерації.

ОСОБА_10 на праві власності належала частка у квартирі АДРЕСА_2 .

Право власності ОСОБА_11 підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 22.07.1993 року, яке видано Апостолівським БТІ.

Відповідно до реєстрового надпису на Свідоцтві про право власності на житло вказане Свідоцтво зареєстроване в КП «Апостолівське БТІ» 09 жовтня 2001 року в реєстровій книзі № 3 за реєстровим № 5. При вчинені реєстраційного напису відповідальною особою БТІ зазначено прізвище співвласника майна як « ОСОБА_12 ».

Таким чином, встановлено розбіжність в написанні прізвища померлого ОСОБА_2 в свідоцтві про смерть та правовстановлюючому документі на належну йому частку нерухомого майна.

Розбіжність в написанні прізвища спадкодавця і неможливість підтвердити в позасудовому порядку право власності на спадкове майно стали підставою для відмови приватним нотаріусом Апостолівського РНО ОСОБА_13 у вчиненні нотаріальної дії.

На підтвердження факту належності спадкодавцю ОСОБА_2 . Свідоцтва про право власності на житло від 22.07.1993 року заявником надано наступні докази.

Так, згідно паспорту серії НОМЕР_2 від 20.01.1998 року, яким був документований померлий, його ім`я зазначено як ОСОБА_8 . В копії паспорту зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Еге-хая Верхоянського району Якутської області

На вказане ім`я видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 06.04.2018 року.

Довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_4 від 03.02.2000 року видана ОСОБА_14 .

Відповідно до записів у домовій книзі за адресою: АДРЕСА_1 , яка розпочата 09.10.2001 року, власниками вказаної квартир є ОСОБА_1 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також наявний запис про реєстрацію у вказаній квартирі «Синявского ОСОБА_16 » (російською).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 24.07.1954 року, виданого (російською мовою) «пос.совет ЗАГС пос. Эге-хая Верхоянского района Якутской АССР», спадкодавець народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його ім`я на російській мові зазначено як « ОСОБА_17 ».

Прізвище спадкодавця як « ОСОБА_18 » (українською мовою) також зазначено в Атестаті № 1378, який видано 15.07.1971 року міським ПТУ № 31 м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Атестаті про середню освіту, виданого 20.06.1988 року Апостолівською заочною середньою школою Українського НКП

Вказаними доказами підтверджується, що прізвищем спадкодавця ОСОБА_2 українською мовою є прізвище « ОСОБА_18 » (російською « ОСОБА_19 »).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, які встановлюються судом в порядку окремого провадження, визначений у частині 1 ст.315 ЦПК України.

Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я та по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або у паспорті.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII).

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

Таким чином, суд доходить висновку, що наданими доказами підтверджується факт належності правовстановлюючого документу спадкодавцю ОСОБА_2 та допущення описки при оформленні Свідоцтва про право власності на житло і при вчинені реєстраційного напису на ньому, тому в даній частині заява підлягає до задоволення.

Щодо встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Апостолівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області 06.04.2018 року складено актовий запис № 135.

Єдиним спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою - АДРЕСА_3 .

Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 , яка витребувана судом.

Постановою нотаріуса від 05 серпня 2025 року заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю родинного зв`язку зі спадкодавцем та роз`яснено право звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини для спадкування за ст.1264 Цивільного кодексу України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 (провадження № 61-10538св22) належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

У заявниці наявні свідоцтво про смерть ОСОБА_2 та довідка про причину смерті останнього від 06.04.2018 року, що підтверджує факт її проживання з померлим однією сім`єю до дня його смерті.

Крім того, у заявниці знаходяться особисті документи ОСОБА_2 : свідоцтво про народження, атестат про освіту, атестат про закінчення ПТУ № 31 м. Кривого Рогу, посвідчення тракториста-машиніста 3-го класу, комсомольський квиток, військовий квиток, копії яких долучені до заяви при зверненні до суду, що підтверджує близькі стосунки між ними та спільне проживання.

Факт спільного проживання заявниці разом зі спадкодавцем однією сім`єю підтверджується також записами у домовій книзі за адресою: АДРЕСА_1 , згідно яких заявниця зареєстрована 12.10.1982 року, а ОСОБА_2 – 27.05.1983 року. Вказана дата реєстрації ОСОБА_2 також зазначена у його паспорті, який видано 20.01.1998 року.

Заявниця стверджує, що фактично вона проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 саме з 01.01.1990 року, а в паспорті допущена помилка при зазначені дати реєстрації ОСОБА_2 у 1983 році. Факт проживання заявниці зі спадкодавцем з 01.01.1990 року не спростований в судовому засіданні та не оспорюється учасниками справи.

Факт проживання заявниці однією сім`єю із ОСОБА_2 також підтверджується тим, що 22.07.1993 року заявниця, ОСОБА_2 та діти заявниці – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – приватизували квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку було зареєстровано в Апостолівському БТІ 09.10.2001 року.

Вказана обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, технічним паспортом на вказану квартиру та домовою книгою.

У 2005 році заявниця отримала у спадок житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_3 .

З метою укладення договорів на надання комунальних послуг за вказаною адресою та газо – і електропостачання заявниця зареєструвалася за вказаною адресою, але фактично проживала в АДРЕСА_1 разом зі спадкодавцем до липня 2015 року.

З 2005 року до липня 2015 року заявниця разом зі спадкодавцем власними силами за власні кошти зробили ремонт в будинку, провели в будинок водопостачання, придбали меблі та весь цей час обробляли садок і присадибну ділянку, на якій тримали худобу.

У 2015 році ОСОБА_2 зареєструвався в АДРЕСА_3 , і з того часу заявниця проживала разом зі спадкодавцем за вказаною адресою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 10.01.2019 у справі № 484/747/17 та від 01.07.2020 у справі № 222/1109/17, відступу від яких не було, що «[…] відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації […] не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».

Заявниця проживала однією сім`єю із ОСОБА_2 з 1990 року і до дня його смерті, при цьому вони вели спільне господарство, за спільні кошти придбавали продукти харчування, меблі, інші предмети першої необхідності, а також одяг, взуття, шкільні приналежності для дітей тощо.

Спадкодавець ОСОБА_2 у іншому шлюбі не перебував.

Заявниця шлюб із ОСОБА_20 розірвала в судовому порядку, що підтверджується копією рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

Встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем необхідно для реалізації її спадкових прав і іншим чином вона встановити такий факт, ніж рішенням суду, не може.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тлумачення наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що наданими заявницею доказами підтверджується факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , так як вони спільно проживали з 1990 року і до дня смерті останнього, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Правила Книги Шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом(абзац 1 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень

ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п`ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.

Такий висновок відповідає й роз`ясненням, наданим судам у пунктах 1, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з якими відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З урахуванням наведеного вище, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, строк проживання однією сім`єю в даному випадку слід рахувати з 1990 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 18.09.2023 року у справі № 582/18/21, слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК України і статті 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що факт належності правовстановлюючого документу на частку належної спадкодавцеві квартири, а також факт проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини підтверджується наданими до суду доказами, які є належними, допустимими та достовірними, а також достатніми для ухвалення даного рішення.

Встановлення вказаних фактів необхідне заявнику для реалізації права на спадкування, а у позасудовому порядку встановити їх неможливо і чинне законодавство не передбачає іншого порядку встановлення даних фактів, тому суд вважає за можливе заяву задовольнити та встановити факт, що має юридичне значення, а саме: Свідоцтво про право власності на житло, яке видано Апостолівським БТІ 22 липня 1993 року, належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановити факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з 01 січня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - виконавчий комітет Апостолівської міської ради, про встановлення юридичних фактів задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: Свідоцтво про право власності на житло, яке видано Апостолівським БТІ 22 липня 1993 року, належить ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з 01 січня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат