Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №199/1115/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/1115/26

(2/199/2919/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

26.03.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі позивача ОСОБА_1 , її представників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після шлюбу ОСОБА_6 ) було укладено шлюб з 02.10.1956 р. 21.02.1956 р. від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 народилась позивач.

11.09.1956 року між ОСОБА_7 та виконкомом Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п`яти включно.

У Договорі від 11.09.1956 року зазначено, що згідно рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих № 942 від 08.05.1956 щодо відводу земельної ділянки, надає ОСОБА_7 , яка в подальшому іменується «Забудовник» на праві безстрокового користування земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв.м.

У період між 1956 та 1961 роками її батьки збудували житловий будинок.

Згідно акту приймання індивідуального домоволодіння, який затверджено рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих № 647 від 21.03.1961 року, приймальна комісія оглянула підготовлену до здачі будівлю, яка розташована на садибі АДРЕСА_2 . Комісії надані наступні документи: договір на право будівництва від 11.09.1956 року, проєкт будівництва затверджений міським архітектором від 19/VIII 1956.

У резолютивній частині Акт приймання від 21.03.1961 зазначено, що надане до здачі домоволодіння громадянки ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 вважати прийнятим.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 .

Позивачка разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 та своїм батьком ОСОБА_4 , весь час проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

Після смерті ОСОБА_7 , відкрилась спадщина на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яку у рівних долях по 1/4 частині успадкували позивачка та її батько ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом.

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина на 3/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яку успадкувала позивачка, як спадкоємиця першої черги за законом.

Позивачка зверталась до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після гр. батьків, проте державним нотаріусом 17 жовтня 2025 року було прийнято постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії через неможливість встановити місце відкриття спадщини та коло спадкоємців, які належним чином прийняли спадщину згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України.

Позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_3 , яке складається з житлового будинку А-1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 35,1 кв.м., прибудови а2, веранди а3, ганку а4, сараю Б, споруд 1-4. А також визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 3/4 частин домоволодіння АДРЕСА_3 , яке складається з житлового будинку А-1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 35,1 кв.м., прибудови а2, веранди а3, ганку а4, сараю Б, споруд 1-4.

Ухвалю Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 лютого 2026 року було відкрито провадження по даній справі.

Позивач та її представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили суд їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься відзив відповідача, в якому представник Дніпровської міської ради зазначив, що позивачем не надано доказів наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . А також неможливо встановити місце відкриття спадщини та коло спадкоємців, які належним чином прийняли спадщину згідно ст.. 1268 ЦК України. Також не зазначено, чим саме відповідач порушив права відповідача. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши докази по справі приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 02.10.1955 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (після шлюбу ОСОБА_6 ) було укладено шлюб з 02.10.1956 р.

ІНФОРМАЦІЯ_5 від шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_7 народилась позивач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.03.1956 р.

11.09.1956 року між ОСОБА_7 та виконкомом Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих було укладено договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п`яти включно.

У Договорі від 11.09.1956 року зазначено, що згідно рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих № 942 від 08.05.1956 щодо відводу земельної ділянки, надає ОСОБА_7 , яка в подальшому іменується «Забудовник» на праві безстрокового користування земельну ділянку АДРЕСА_1 , загальною площею 600 кв.м.

Було розроблено проект індивідуального житлового будівництва будинку, який погоджено управлінням головного архітектора. У період між 1956 та 1961 роками батьки позивача збудували житловий будинок.

Згідно акту приймання індивідуального домоволодіння, який затверджено рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради депутатів трудящих № 647 від 21.03.1961 року, приймальна комісія оглянула підготовлену до здачі будівлю, яка розташована на садибі АДРЕСА_2 . Комісії надані наступні документи: договір на право будівництва від 11.09.1956 року, проєкт будівництва затверджений міським архітектором від 19/VIII 1956. У резолютивній частині Акту приймання від 21.03.1961 зазначено, що надане до здачі домоволодіння громадянки ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 вважати прийнятим.

Згідно ст. 125 Кодексу про сім`ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану, Української PCP 1926 pоку, майно, набуте подружжям роботою в період зареєстрованого шлюбу, вважається таким, що належить обом членам подружжя на засадах спільної власності. Розмір частини, яка належить кожному з подружжя в разі спору, визначається судом. Інше майно становить окрему власність кожного з дружин.

Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 набули право спільної власності на домоволодіння

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим повторно, серії НОМЕР_3 виданого 16 жовтня 2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданого 18 листопада 2014 року.

Позивачка разом зі своєю матір`ю ОСОБА_7 та своїм батьком ОСОБА_4 , весь час проживали за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00046551843 від 16.08.2024 та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00046551901 від 16.08.2024, також дані факти підтвердити свідки в судовому засіданні.

Інші спадкоємці першої черги, які б прийняли спадщину у встановленому законом порядку, судом не встановлені.

Згідно ч.3, ст. 1268 ЦПК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, після смерті ОСОБА_7 , відкрилась спадщина на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яку у рівних долях по 1/4 частині прийняли позивач та її батько, ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом, які проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина на 3/4 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яку прийняла позивач, як спадкоємиця першої черги за законом, яка проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач зверталась до Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після гр. ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте державним нотаріусом 17 жовтня 2025 року було прийнято постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії через неможливість встановити місце відкриття спадщини та коло спадкоємців, які належним чином прийняли спадщину згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України,

Оскільки батьки позивача на час смерті проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 , вона прийняла спадщину в силу положень ч.3 ст. 1268 ЦПК України. Факт проживання позивача разом з батьками на момент їх смерті за адресою: АДРЕСА_3 , підтверджується довідками квартального комітету № 112247, № 112248.

Згідно ч.1 ст. 1221 місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Таким чином місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є м. Дніпро.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Верховний суд неодноразово у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-308цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року по справі №463/5896/14-ц наголошував, що цивільне право чи інтерес, у даному випадку право на спадок, мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.09.2021 року по справі № 227/3750/19 скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції, якими було відмовлено в задоволенні позовних вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом з підстав то що, суд дійшов висновку, що позивач неправильно обрала спосіб судового захисту, оскільки обраний позивачем спосіб захисту та позовні вимоги, які вона просить задовольнити, не відповідають встановленим судом обставинам справи, зокрема, позивач не зверталась до суду з вимогою про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди у оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку саме у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини» та виклав правову позицію відповідно до якої «У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Тому, суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту є визнання права власності на спадкове майно, як такий спосіб захисту, що забезпечить повне і остаточне вирішення спору, який виник між сторонами та призведе до реального захисту прав позивача, виключивши необхідність вчинення подальших дій для отримання спадкового майна.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті батьків в силу положень ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд, оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про доведеність позовних вимог та задоволення їх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 263-265 ЦПК України, ст. 1268 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: Четверта дніпровська державна нотаріальна контора задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_3 , яке складається з житлового будинку А-1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 35,1 кв.м., прибудови а2, веранди а3, ганку а4, сараю Б, споруд 1-4.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 3/4 частин домоволодіння АДРЕСА_3 , яке складається з житлового будинку А-1 загальною площею 58,8 кв.м., житловою 35,1 кв.м., прибудови а2, веранди а3, ганку а4, сараю Б, споруд 1-4.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 06.04.2026 року.

Суддя Руденко В.В.