Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №635/6751/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2026 року

м. Харків

справа № 635/6751/25

провадження № 22-ц/818/2174/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Тичкової О.Ю.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року у складі судді Омельник М.М., -

в с т а н о в и в :

В серпні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 96000,00 гривень, судовий збір у розмірі 2422,40 гривні та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Крім того просило у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 11.06.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , укладено Договір № 1653955 про надання споживчого кредиту. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту складає 15000 грн ((п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів: з 11.06.2024 по 06.06.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «A839», після чого Відповідач отримав кредит в сумі 15000 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек». Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Позивачем нараховано проценти у межах погодженого строку надання кредиту у сумі 81 000,00 грн. 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та Позивачем укладено Договір факторингу No 24122024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги ТОВ «Слон Кредит» повідомило Відповідача в особистому кабінеті про передання права вимоги за кредитним договорам Новому кредитору - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена та складає 96 000,00 грн, з яких сума заборгованості з тіла кредиту – 15000 грн, нараховані проценти первісним кредитором - 44100 грн, нараховані проценти ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 164 календарних днів 36 900,00 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. А саме, позивачем не надано доказів проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «ФК`ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса його проживання та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі. Позивачем не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15000,00 грн. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення 11.06.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів, а тому, відповідно, і наявність правових підстав для стягнення коштів на користь ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал».

Не погодившись з рішенням суду ТОВ “Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованості за кредитним договором в розмірі 96000,00 грн та судові витрати. Крім того просило у порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та ухвалив рішення, що не відповідає дійсним обставинам у справі та вимогам закону. Позивач надав належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем в електронній формі з допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електрону комерцію», які судом першої інстанції було проігноровано. Позивач також надав докази перерахування кредитних коштів та розрахунок заборгованості по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний Директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та скріплений печаткою Товариства. Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі – кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача – сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості, застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного, апелянт вважає, що наданий ним розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом заборгованості відповідача у цій справі. Зазначена правова позиція підтверджується Постановою Вінницького апеляційного суду № 131/1376/21 від 21 липня 2022 року. Крім цього, дійшов неправильного висновку щодо стягнення відсотків. В даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру - не є пенею чи неустойкою, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Також, необхідно зауважити, що судом першої інстанції не надано належної оцінки п.10.8 Договору, відповідно до якого підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, зокрема, що:- перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; умовах - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», (далі – Правила), що розміщені на Веб сайті повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Таким чином, за договором факторингу Позивач, відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами. Крім того, Позивачем понесено витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000.00 грн.

06.03.2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідача в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції таки що відповідає дійсним матеріалам справи. Зазначає що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази виніс законне та обґрунтоване рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 уклади договір № 1653955 від 11.06.2024 року про надання кредиту по продукту «Комфортний» на наступних умовах сума кредиту 15000,00 грн, строком кредиту 360 днів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Договір підписано за допомогою одноразового електронного ідентифікатора A839 введеного 11.06.2024 в 01:40:22.

За користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.5.2 цього договору; знижена процентна ставка 1.425% в день.

Положеннями 1.7. Договору встановлено, що денна процентна ставка на дату кладення договору становить: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,49 % в день.

Відповідно до п.2.1 Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок повивача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, в якому викладені основні умови кредитування та який підписано за ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового електронного ідентифікатора E045, введеного 11.06.2024 01:40:01.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» Вих. № 20250116-1294 від 16.01.2025 року, вбачається що було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ № Слон кредит»: 11.06.2024 01:40:41 на суму 15000,00 грн., за номером транзакції в системі ТОВ « ПЕЙТЕК» - a9738635-14b6-43ee-9041-70da348ae266, номер транзакції в системі ТОВ « Слон Кредит»- 16539551718059238. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 . Код авторизації - НОМЕР_3 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Слон Кредит» за кредитним договором №1653955 від 11.06.2024 у період з 11.06.2024 року по 24.12.202 року ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 66600,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 44100,00 грн - заборгованість за відсотками; 7500,00 грн. –заборгованість за штрафом/пенею.

24.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (Фактор) та ТОВ «Слон Кредит» (Клієнт) укладений договір факторингу № 24122024 за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Згідно даних Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 (порядковий номер 49) є боржником за кредитним договором № 1653955 від 11.06.2024 року, сума заборгованості становить 66600,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 44100,00 грн - заборгованість за відсотками, 7500,00 грн –заборгованість за штрафом/пенею.

Відповідно до змісту платіжної інструкції № 6308 від 26.12.2024 року вбачається що ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ УКРАЇНА" сплатило ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" 2 159 760,91 грн в рахунок оплати за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024р. Без ПДВ.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за кредитним договором № 1653955 від 11.06.2024 за 164 календарних днів (25.12.2024 - 06.06.2025) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами 36900,00 грн, процентна ставка 1.5% .

11.06.20254 ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1653955 від 11.06.2024 року та було запропоновано повернути кошти у розмірі 66600,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Проаналізувавши вказані норми закону та дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем докази доводять факт укладення між первісним кредитором та відповідачем 11.06.2024 кредитний договір №1653955 від 11.06.2024 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію», оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020р

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Колегія суддів вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором №1653955 від 11.06.2024, що підтверджується, зокрема : копією договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року, копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024, копією платіжної інструкції від " 26 " грудня 2024 р. N 6308.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу №24122024 від 24.12.2024.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України ", введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів – витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Представником відповідача до відзиву на позовну заяву було додано копію військового квитка Серія: НОМЕР_4 зі змісту якого вбачається що ОСОБА_1 з 06.11.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 №319 від 06.11.2024 року призваний у Збройні сили України за мобілізацією відповідно до Наказу президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, та на теперішній час перебуває в складі Збройних сил України(а.с.91)

Надані відповідачем документи апеляційний суд оцінює як такі, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 пільг щодо нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи викладе, судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків з 06.11.2024 по 06.06.2025 за договором №1653955 від 11.06.2024, не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 11.06.2024 року.

ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 уклади договір №1653955 від 11.06.2024 року про надання кредиту по продукту «Комфортний» на наступних умовах сума кредиту 15000,00 грн, строком кредиту 360 дів, періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до умов кредитного договору визначено що користування кредитом нараховуються проценти: стандартна процентна ставка становить 1,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.5.2 цього договору; знижена процентна ставка 1.425% в день.

Положеннями 1.7. Договору встановлено, що денна процентна ставка на дату кладення договору становить: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,49 % в день.

1.5.2. Знижена процентна ставка 1,425% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 11.07.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку що в період з 11.06.2024 по 19.08.2024 нарахування процентів за користування кредитними коштами за ставкою 1.5% є правомірним, проте починаючи з 20.08.2024 по 06.06.2025 процентна ставка підлягає зменшенню до 1% відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», та враховуючи те що відповідач є військовослужбовцем та на нього розповсюджуються пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», щодо не нарахування процентів за користування кредитом, кінцевою датою нарахування процентів є 05.11.2024 р.

Отже, за період з 11.06.2024 по 19.08.2024 відсотки нараховуються за ставкою 1,5% та становлять 15525,00 грн.

З 20.08.2024 по 05.11.2024 відсотки нараховуються за ставкою 1% та становлять 11700,00 грн.

Всього заборгованість по відсоткам становить 27225,00 грн за період з 11.06.2024 року по 05.11.2024 року.

Отже враховуючи колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1653955 від 11.06.2024 в розмірі 42225,00 грн що складаються з тіла кредиту – 15000,00 грн, заборгованість за відсотками – 27225,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за відповідною формулою. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.10 та ч.11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Таким чином, позовні вимоги, в частині нараховування інфляційних витрат і 3% річних, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2422,40 грн. та апеляційної скарги 3633,60 грн а всього 6056,00 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме 43,98% з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 2663,42 грн.

Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» надавалась правнича допомога адвокатом Столітнім М.М.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатом надано до суду: копію договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 9265 до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, який містить опис робіт (наданих послуг); рахунок на оплату №9265-12/08-2025 від 12 серпня 2025 р. до договору №10/12-2024 від 10.12.2024; ордер на надання правничої (правової) допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

До опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зазначених у акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, в тому числі, входить: зустрічі, консультації, збір та аналіз доказів і документів, складання позовної заяви та інших процесуальних документів, їх подання до суду, представництво тощо. Кількість витрачених годин 12, вартістю 10000грн.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді апеляційної інстанції позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надавалась правнича допомога адвокатом Крюковою М.В.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокатом надано договору про надання правової допомоги звіт про надання правової згідно договору №07/07-2022 від 07.07.2022 зі змісту якого вбачається що адвокатом здійснена правова експертиза документів та написання апеляційної скарги, вартість робіт складає – 8000,00 грн, витрачений час – 4 год.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, враховуючи складність цієї справи, предмет спору, ціну позову, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, колегія суддів вважає, що з Нос М.І. на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належить стягнути 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" – задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №1653955 від 11.06.2024 року в розмірі 44225 (сорок чотири тисячі двісті двадцять п`ять) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) судови збір в розмірі 2663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) гривні 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) 9000 (дев`ять тисяч) гривні 00 коп. на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук