Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №636/2411/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/2411/25 Головуючий суддя І інстанції Гніздилов Ю. М.

Провадження № 33/818/471/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Як установив суд 12 березня 2025 року в м. Чугуєві Харківської області по вул. Харківській біля буд. 2А водій ОСОБА_1 керував транспортним марки «Газ 3302» державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку та проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що в судове засідання він не викликався, є діючим військовослужбовцем, що утруднювало оперативне реагування на судові рішення та дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 16.12.2025 року при ознайомленні його захисника з матеріалами справи.

Перевіряючи доводи, викладені ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, закон пов`язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.

При цьому доводи про поновлення строку зводяться до того, що у зв`язку з тим що судовий розгляд проводився без участі особи, а копія постанови не була вручена в строк то особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її новий захисник мають необмежений строк на звернення з апеляційною скаргою.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся своєчасно, заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Оскаржувана постанова суду винесена 12 травня 2025 року, але апеляційна скарга подана 17 грудня 2025 року тобто через 7 місяців.

При цьому, особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Чугуївському міському суді Харківської області, та повідомив при складанні цього протоколу засоби зв`язку із ним, про що свідчить його особистий підпис у протоколі.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.

Як вже було зазначено вище ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Чугуївському міському суді Харківської області.

Відтак ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вживати заходів щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Таким чином, твердження про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, враховуючи, що між оскаржуваним судовим рішенням та подачею апеляційної скарги пройшло майже 8 місяців.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи викладене підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 12.05.2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева