Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №642/1466/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 642/1466/25 Головуючий суддя І інстанції Пашнєв В. Г.

Провадження № 33/818/618/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю. за участі захисника Стрижак С.В. при секретарі Шевченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харківі клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження на постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП України,-

В С Т А Н О В И В :

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 3000 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000, 00 грн. (п`ятдесят одна тисяча грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та без конфіскації транспортного засобу.

Як установив суд 8 березня 2025 року о 00 годині 02 хвилин в м. Харкові по вул. Новий побут, 20 водій ОСОБА_1 керував т/з Ваз 2121 д.н.з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан сп*яніння проводився на місці із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,36 проміле.

З результатом огляду згоден, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився. ОСОБА_1 вчинив правопорушення двічі протягом року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що в судове засідання він не викликався, є діючим військовослужбовцем, що утруднювало оперативне реагування на судові рішення та дізнався про існування оскаржуваної постанови лише 16.12.2025 року при ознайомленні його захисника з матеріалами справи.

По суті апеляційної скарги зазначає, що висновки суду про його винуватість не відповідають фактичним обставинам справи.

Інших обґрунтувань незаконності оскаржуваної постанови апеляційна скарга не містить.

Вислухавши пояснення захисника Стрижак С.В., яка просила поновити строк на апеляційне оскарження, дослідивши матеріали справи та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належить відмовити у задоволенні клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Отже, закон пов`язує строк внесення апеляції на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення не з датою отримання постанови суду, а лише з датою ухвалення судового рішення.

При цьому доводи про поновлення строку зводяться до того, що у зв`язку з тим що судовий розгляд проводився без участі особи, а копія постанови не була вручена в строк то особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її новий захисник мають необмежений строк на звернення з апеляційною скаргою.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином за допомогою смс-повістки, заяви про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Оскаржувана постанова суду винесена 21 квітня 2025 року, але апеляційна скарга подана 17 грудня 2025 року тобто майже через 8 місяців.

При цьому, особа яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Ленінському районному суді м. Харкова, та повідомив при складанні цього протоколу засоби зв`язку із ним, про що свідчить його особистий підпис у протоколі.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п.27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Подаючи апеляційну скаргу після пропуску строку на апеляційне оскарження, сторона справи повинна навести достатні поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, які б об`єктивно перешкоджали звернутися до суду у визначений КУпАП строк, а отже вплинули на право сторони реалізувати конституційні засади, які визначають право на оскарження судового рішення.

Як вже було зазначено вище ОСОБА_1 достеменно знав про наявність щодо провадження у справі про адміністративне правопорушення, був обізнаний про те, що справа буде розглядатись у Ленінському районному суді м. Харкова.

Відтак ОСОБА_1 не був позбавлений можливості вживати заходів щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, навіть незважаючи на не стабільний мобільний зв`язок.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п.41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Крім того, відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Таким чином, твердження про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, враховуючи, що між оскаржуваним судовим рішенням та подачею апеляційної скарги пройшло майже 8 місяців.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Враховуючи викладене підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 ст. 126 КУпАП України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева