Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №338/206/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/206/26

Провадження № 33/4808/269/26

Категорія ст. 124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В. за участю адвокатів Томина С.В. та Сенича В.І., потерпілого ОСОБА_1 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Томина Сергія Володимировича, що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_1 на постанову судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2026 року, якою

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,

за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ВСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584818 від 06 лютого 2026 року водій ОСОБА_2 обвинувачувався у вчиненні адміністративного правопорушення за наступних обставин: так від 06 лютого 2026 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_2 на автодорозі Н-9 Мукачево-Львів 281 км, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Suburban», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення із автомобілем «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив п. 13.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження.

Адвокат Томин С.В. в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки судове рішення не отримав в день його проголошення, скасувати постанову судді суду першої інстанції та визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.

Пояснює, що як вбачається із доданого до матеріалів справи відеозапису із камер спостереження та підтверджується поясненнями учасників ДТП, у вказаний період часу спостерігались складні погодні умови у вигляді густого туману та мокрого (слизького) дорожнього покриття. Крім того, як неодноразово пояснював у судовому засіданні ОСОБА_3 вага його транспортного засобу дуже велика, що позбавляє його здатності вчасно його зупинити. Зазначене відповідає дійсності, оскільки згідно технічної характеристики Снаряжена маса Chevrolet Suburban становить приблизно від 2500 до 2850 кг. Вважає, що вказану обставину ОСОБА_3 також повинен був врахувати під час обрання безпечної швидкості руху. У зв`язку з цим обрана ОСОБА_4 швидкість не відповідала дорожній обстановці, технічним характеристикам його транспортного засобу та не дозволила йому контролювати рух його транспортного засобу та реагувати на зміну дорожньої обстановки.

Звертає увагу, що не є слушними висновки суду про те, що автомобіль «Nissan X-Trail», рухаючись у напрямку м. Івано-Франківська без позначення наміру виконання маневру у спосіб включення покажчиків повороту. ОСОБА_1 зазначав, що перед виконанням розвороту він увімкнув відповідний покажчик, пересвідчився у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху і лише після цього розпочав виконання маневру.

Наголошує, що твердження про те, що водій автомобіля Nissan X-Trail ОСОБА_1 розпочав маневр розвороту у місці, де транспортні потоки (смуги дорожнього руху) розділені горизонтальною розміткою 1.1., яку відповідно до розділу 34 ПДР забороняється перетинати з метою розвороту, грунтується виключно на припущеннях та не підтверджена належними та допустимими доказами.

Зазначає, що дії ОСОБА_1 самі по собі без порушення ОСОБА_3 ПДР не були достатніми та необхідними для зіткнення транспортних засобів. Останнє відбулося у тому числі внаслідок того, що ОСОБА_3 , який не врахував дорожню обстановку, не контролював рух транспортного засобу та, як наслідок, не зумів вчасно зреагувати на перешкоду, яка виникла на шляху його руху.

В судове засідання апеляційного суду з`явились особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , якому роз`ясненні права, передбачені ст. 268 КУпАП, потерпілий ОСОБА_1 , якому роз`яснені права, передбачені ст. 269 КУпАП, і їх представники адвокати Томин С.В. та Сенич В.І., яким роз`яснені права, передбачені ст. 270 КУпАП.

Адвокат Томин С.В. та потерпілий ОСОБА_1 просили поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати постанову судді суду першої інстанції.

Адвокат Сенич В.І. та Гутник І.Р. заперечували проти поновлення строку на апеляційне оскарження, вважали рішення суду першої інстанції законним.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки оскаржена постанова винесена 09 березня 2026 року, апеляційна скарга подана 20 березня 2026 року через електронний суд з пропуском строку в один день, що у сукупності з наведеними у клопотанні обставинами в даній ситуації вказує на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Заслухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, вирішуючи апеляційну скаргу по суті вважаю, що її необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вважаю, що суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП цих вимог закону дотримано належним чином.

Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06 лютого 2026 року серії ЕПР1 №584818 (а.с. 1) 06 лютого 2026 року о 16 годині 15 хвилин ОСОБА_2 на автодорозі Н-9 Мукачево-Львів 281 км, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Suburban», д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення із автомобілем «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, чим порушив п. 13.1 та 12.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – поліцейським ВП №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківсткого РВП ГУНП в Івано-Франківській області сержантом поліції Гоголем В.Б. з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду не здобуто підстав вважати, що цей протокол складено з порушенням ст. 256 КУпАП, ОСОБА_2 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та дав пояснення на окремому аркуші.

Також звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу та свідчить про відповідальність за його зміст.

До протоколу поліцейськими долучено план-схему дорожньо-транспортної пригоди та пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди.

З план-схеми дорожньо-транспортної пригоди на дорозі Н-09 Мукачево-Львів 281 км + 850 м 06 лютого 2026 року о 16 год. 15 хв. (а.с. 3) вбачається ділянка дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода, дорожня обстановка, розташування транспортних засобів марки «Chevrolet Suburban», д.н.з. НОМЕР_1 та «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 та їх пошкодження.

ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 06 лютого 2026 року (а.с. 4) зазначив, що того дня рухався на своєму автомобілі і здійснив розворот не побачивши автомобіль позаду себе у зв`язку з поганими погодними умовами, в результаті чого отримав удар у праву передню частину машини. До іншого учасника ДТП претензій не має.

ОСОБА_2 в письмових поясненнях від 06 лютого 2026 року (а.с. 5) зазначив, що того дня рухався на своєму автомобілі і побачив перед собою автомобіль Нісан, який стояв на обочині і здійснив розворот прямо перед ним на відставні до 10 м, через суцільну лінію, у зв`язку з чим сталося ДТП, після чого він викликав поліції.

На компакт-диску, який міститься в матеріалах справи (а.с. 16), є відеозапис на якому безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано момент ДТП. а саме момент розвороту автомобіля «Nissan X-Trail» та момент зіткнення автомобіля «Chevrolet Suburban» з автомобілем «Nissan X-Trail».

Вказані відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Докази, які є в матеріалах справи, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Викладена сукупність доказів поза розумним сумнівом не доводить, що ОСОБА_2 спровокував чи створив дану аварійну ситуацію, порушивши Правила дорожнього руху.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Слід зазначити, що об`єктом правопорушення с суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Слід зазначити, що оскільки зазначені правопорушення спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, то додатковим об`єктом правопорушень будуть також суспільні відносини у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Цією конструкцією законодавець передбачив настання негативних наслідків у вигляді майнової шкоди. Крім того, слід розмежовувати склад правопорушення та випадки настання цивільно-правової або кримінальної відповідальності.

Так умовами настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності є такі:

а) наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди, а у випадку відсутності такого зв`язку особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності);

б) немає наслідків діяння у вигляді спричинення або можливості спричинення аварії поїзда, судна або порушення нормальної роботи транспорту, або створення небезпеки для життя людей, або спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, або завдання великої матеріальної шкоди, чи настання інших тяжких наслідків, а у противному випадку діяння кваліфікується як злочин за ст. 277 Кримінального кодексу України.

Згідно п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, встановлено, що висновок судді суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Взаємне розташування транспортних засобів на місці пригоди, сукупність доказів по страві та зміст відеозаписів не доводить винуватість ОСОБА_2 у порушенні п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.

Вважаю, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, щобудь-яких даних, які би зафіксували перевищення швидкості руху водієм автомобіля «Chevrolet Suburban» у матеріалах справи немає. Очевидних ознак того, що автомобіль рухався з перевищенням дозволеної швидкості на переглянутому відеозаписі не встановлено. Тому порушення п. 12.1 ПДР, яке інкримінується ОСОБА_2 матеріалами справи не підтверджено. Також суд вважає не обґрунтованим звинувачення водія у недотримання п. 13.1 ПДР, який зобов`язує водія дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Також матеріалами справи, поясненнями водія ОСОБА_2 та взаємним розташуванням транспортних засобів на дорозі після ДТП, доводиться неспроможність пояснень водія ОСОБА_1 про обставини зіткнення транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Твердження потерпілого ОСОБА_1 про те, що він увімкнув покажчик повороту при виконанні розвороту не є слушним, оскільки спростовується змістом відеозапису.

Таким чином матеріали справи не містять доказів, які б могли підтвердити обставини, наведені в протоколі, не долучено належних доказів, на підставі яких, у визначеному законом порядку можливо встановити наявність адміністративного правопорушення та винність даної особи в його вчиненні.

З`ясувавши фактичні обставини справи, доходжу висновку про відсутність належних та допустимих доказів, які б доводили порушення ОСОБА_2 п.п. 12.1, 13.1 ПДР України.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Отже, оскільки винуватість особи не була доведена належними доказами, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції та визнання ОСОБА_2 винним у порушенні ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за результатами апеляційного розгляду не встановлено.

За таких обставин, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Томину Сергію Володимировичу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу адвоката Томина Сергія Володимировича, що діє в інтересах потерпілого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 09 березня 2026 року, щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Повзло