Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №725/12117/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/12117/25

Номер провадження 1-кп/725/369/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

адвоката ОСОБА_5

та обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження за №62024050010002298 від 14.05.2024 року по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, оператора відділення радіоелектронної розвідки взводу технічних засобів розвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації, раніше судимого вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.04.2024 р. за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік; вироком Чернівецького районного суду м. Чернівців від 11.06.2025 року за ч.1 ст.357 КК України із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України до 3 років і трьох місяців позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_6 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», п. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитися від несення обов`язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 21.04.2023 р. не прибув з відрядження у встановлений термін до 08:00 год. у розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та перебував за місцем свого постійного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив службовий час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби до 14.11.2024 р.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України не визнав та пояснив, що у січні 2022 року він був призваний на військову службу по мобілізації до в/ч НОМЕР_2 . Згодом, 21.04.2023 року його відправили у відрядження до міста Житомир. У нього там виникли проблеми із зубами і він поїхав до госпіталю. В Житомирі він не відмовлявся від проходження навчань, однак його там не прийняли та причину не повідомили. За станом здоров`я він придатний до проходження військової служби. Направлення на лікування в нього не було, однак він мав поганий стан здоров`я. Він лікувався у військовому госпіталі у лікаря стоматолога на денній формі. Йому лікували 25 зубів, що підтверджується довідкою з медичної картки. Більше року він перебував за місцем прописки і під час цього він вчинив інші кримінальні правопорушення, його було затримано, запобіжним заходом спочатку був домашній арешт, який обрали у 2023 році, а потім - тримання під вартою. Крім того, згідно попереднього рішення суду він повинен був відмічатися в органах пробації.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України його вина в повному об`ємі підтверджується показаннями свідків та іншими проаналізованими та дослідженими в судовому засіданні доказами по справі.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні в режимі ВКЗ суду пояснив, що знає обвинуваченого ОСОБА_6 як військового з яким проходив військову службу. Ці обставини мали місце більше 2 років тому. Довгий час ОСОБА_6 не було на службі, командир роти подав рапорт, ніхто не знав де він є. Він особисто телефонував до ОСОБА_6 який не відповідав на дзвінки та відбирав пояснення. Об`єктивних підстав відсутності на службі обвинуваченого встановлено не було.

З показів свідка ОСОБА_8 досліджених в судовому засіданні в порядку ч.11 ст.615 КПК України вбачається, що під час проходження навчань у м. Житомирі обвинувачений ОСОБА_6 демонстративно розвернувся та поїхав додому. З ним намагалися зв`язатися командири. У квітні з ним зв`язувався командир і пропонував повернутися на службу, але обвинувачений повідомив, що не має коштів, щоб приїхати (т.1 а.п.42-45).

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.5 ст. 407 КК України підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі.

Так, із заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України від 06.03.2024 року вбачається, що 17.04.2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 був відряджений для проходження курсу підготовки до військової частини НОМЕР_3 . Проте, після не зарахування на навчання 19.04.2023 року ОСОБА_6 не прибув до розташування підрозліду в районі виконання завдань ( АДРЕСА_2 ) в умовах воєнного стану та відсутній на військовій службі по теперішній час без поважних причин (т.1 а.с.17).

Доповіддю командира в/ч НОМЕР_1 від 21 квітня 2023 року підтверджується не прибуття з відрядження військовослужбовця призваного під час мобілізації в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 21.04.2023 р. (т.1 а.п. 19).

З медичної характеристики від 06.03.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 при призові в ЗСУ був визнаний здоровим та придатним до військової служби. За час служби за медичною допомогою не звертався, не лікувався, на динамічному диспансерному спостереженні не перебуває (т.1 а.п. 22).

Актом службового розслідування та додатками до нього підтверджується встановлено, що оператор відділення радіоелектронної розвідки взводу технічних засобів розвідки розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 17.04.2023 р. був відряджений з району виконання завдань військової частини НОМЕР_1 для проходження курсу підготовки до військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №107 від 17.04.2023, але згідно Акту №547 кваліфікаційної комісії військової частини НОМЕР_3 від 18.04.2023 солдат ОСОБА_6 був не допущений до проходження курсу підготовки. 19.04.2023 р. солдат ОСОБА_6 не прибув до військової частини НОМЕР_1 після його незарахування на навчання у військовій частині НОМЕР_3 . Станом на 21.04.2023 солдат ОСОБА_6 на військову службу не з`явився та відсутній в районі виконання завдань військової частини НОМЕР_1 , а саме: населений пункт АДРЕСА_2 , на телефонні дзвінки не відповідає, місце знаходження невідоме. Вище згаданий факт підтверджено рапортом командира розвідувальної роти капітана ОСОБА_9 та поясненнями солдата ОСОБА_8 , солдата ОСОБА_10 (т.1 а.п. 26-37).

Довідкою військово-лікарської комісії від 11.12.2025 року підтверджується придатність ОСОБА_6 до військової служби (т.1 а.п.77-79).

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 407 КК України підтверджується й іншими письмовими доказами, зокрема: витягом з наказу № 79 від 20.03.2023 року (т.1 а.п. 20), витягом з наказу № 26 від 26.01.2023 року (т.1 а.с. 21), наказом № 582 від 21.04.2023 року (т.1 а.п. 23-24).

Таким чином, суд критично відноситься до не визнання вини обвинуваченим у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, та розцінює це як обраний спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки покази обвинуваченого спростовуються вищенаведеними по справі доказами, а саме, показами свідків та іншими письмовими доказами, які були досліджені судом та узгоджуються між собою.

Суд відхиляє доводи сторони захисту та обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України у зв`язку тим, що в нього погіршився стан здоров`я і він змушений був пройти лікування у стоматолога та виконувати вимоги ст. 76 КК України в порядку виконання вироку Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.04.2024 року виходячи із наступного.

Так, згідно ст. 65 Конституція України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Згідно з ч. 5 ст. 407 Кримінальний кодекс України нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану утворює склад кримінального правопорушення незалежно від мотивів такої поведінки, за відсутності поважних причин, належним чином підтверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний неухильно дотримуватись військової дисципліни, перебувати у розташуванні військової частини та виконувати накази командування. В умовах дії правового режиму воєнного стану, визначеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», такі обов`язки набувають підвищеного значення, що обумовлено необхідністю забезпечення обороноздатності держави. Посилання обвинуваченого на проходження амбулаторного лікування у лікаря-стоматолога суд визнає безпідставними, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами отримання дозволу командування чи оформлення лікування у встановленому порядку, а відтак не можуть вважатися поважною причиною відсутності на службі. Так само виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, не звільняє особу від виконання військового обов`язку та не має пріоритету над ним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що нез`явлення ОСОБА_6 вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану свідчить про наявність у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, через що органом досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії за ч. 5 ст. 407 КК України.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про його особу, зокрема те, що він раніше неодноразово судимий, перебуває на обліку у лікаря нарколога та не перебував на обліку у лікаря психіатра.

Обставин що обтяжують та пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи, яка його скоїла, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів необхідне та достатнє покарання повинне бути пов`язане із ізоляцією його від суспільства, а тому не знаходить підстав для застосування відносно нього ст.ст. 69, 75, 76 КК України.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий вироком Чернівецького районного суду м. Чернівців від 11.06.2025 року за ч.1 ст.357 КК України із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України до 3 років і трьох місяців позбавлення волі.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає на підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень частково приєднати покарання за вироком Чернівецького районного суду м. Чернівців від 11.06.2025 року.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України частково приєднати до даного покарання не відбуте обвинуваченим покарання за вироком Чернівецького районного суду м. Чернівців від 11.06.2025 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відраховувати з 11.06.2025 року, зарахувавши, на підставі ст. 72 ч.5 КК України у строк відбуття покарання період його попереднього ув`язнення з 14.11.2024 року по 02.12.2025 року, виходячи із співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду

протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому негайно.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців ОСОБА_1