Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №343/406/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/406/26

Провадження №: 2/343/486/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 квітня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В.А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки ОСОБА_3 – адвокат Кос Т.В., 27.02.2026, звернувшись до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд", до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просить ухвалити рішення, яким:

-розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №218.

-після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище ОСОБА_4 .

-після розірвання шлюбу малолітніх синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати з ОСОБА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 24 вересня 2022 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Долинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано- Франківськ), було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №218. Після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_4 .

При укладенні шлюбу вони були щасливі та мали мрії про щасливе спільне майбутнє. Проте, через деякий час все змінилось. Почались сварки, претензії один до одного. У відносинах все розладилось. У них виявились різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. На даний час спільного господарства вони не ведуть, сімейних відносин не підтримують близько року. Вони фактично припинили шлюбні відносини. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, тому примирення між ними неможливе. Спільне життя у позивачки з відповідачем не склалося, як подружжя вони не проживають. Позивачка переконана, що їх шлюб розпався остаточно та носить формальний характер.

У шлюбі у них народилося двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На даний час позивачка з синами зареєстровані по АДРЕСА_1 , проте, фактично проживають по АДРЕСА_2 . Вона створила для синів всі умови для комфортного проживання та намагатиметься уберегти їх від будь яких можливих негативних наслідків, які можуть виникнути після розірвання шлюбу. Вона буде докладати максимум зусиль, щоб діти відчували опіку обох батьків, але для цього також потрібне бажання їх батька.

Як вже зазначено вище, сини постійно проживають з позивачкою, перебувають на її утриманні та вихованні. Вважає, що після розірвання шлюбу та враховуючи вік дітей, малолітніх синів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 необхідно залишити проживати з позивачкою, так як це відповідатиме їхнім інтересам.

Вважає, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обгрунтованими і подальше спільне життя їх із відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме її інтересам (а.с.1-3).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 цивільна справа № 343/406/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.22).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/406/26 за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 23.03.2026 (а.с.23).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2026 закрито провадження у справі за позовом № 343/406/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та призначено справу до розгляду по суті на 07.04.2026 (а.с.34).

Позивачка ОСОБА_3 та її представник - адвокат Кос Т.В. (ордер серії АТ №1130372 від 26.02.2026 а.с.18, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001980 від 05.01.2024 а.с.19) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечили.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце їх проведення був належним чином повідомлений судом, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення - ухвали про відкриття провадження у справі, де визначена дата судового засідання та повістки про виклик до суду (а.с. 24) за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с.31), які повернулися з відміткою про причини повернення "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 28-29, 39-40), що, виходячи з позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 18.01.2023 у справі № 947/15524/20, дає підстави вважати, що судові повістки про розгляд справи вручені. Також суд повідомив відповідача про розгляд справи і шляхом розміщення оголошеня про виклик до суду на офіційному сайті "Судова влада України" (а.с. 36-37). Крім того дані РНОКПП відповідача внесені у статкартку в програмі "Д-3", що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку "Дія". Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань відповідач суду не подавав.

Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 у встановлений законом строк відзиву на позовну заяву до суду не подано, суд, відповідно до положень ст.280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Cуд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.

У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 24.09.2022 (а.с.30), свідчить про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 24 вересня 2022 року був укладений шлюб, зареєстрований у Долинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №218. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка " ОСОБА_4 ", дружини " ОСОБА_4 ".

Від спільного проживання у сторін по справі народилося двоє синів: ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_5 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.12.2022 а.с.11) та ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_6 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 03.12.2024 а.с.14).

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї.

Позивачка не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають окремо, їх сім`я розпалася.

Вказана обставина також підтверджується актом обстеження від 19.02.2026, проведеного у помешканні ОСОБА_3 , відповідно до якого на час обстеження було встановлено, що ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає зі своїми дітьми за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 з лютого 2025 року зі сім`єю не проживає, спільного господарства не ведуть (а.с.17).

Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).

Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.

Оскільки позивачка наполягає на розірвання шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Вирішуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання малолітніх дітей після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати малолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дітей з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дітей.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.

Відповідно до положень ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.

Суд, враховуючи вік малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , те, що діти фактично проживають разом з мамою, позивачкою по справі ОСОБА_3 , дійшов до висновку, що після розірвання шлюбу малолітніх дітей сторін по справі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слід залишити із позивачкою.

Позивачка просить також після розірвання шлюбу прізвище " ОСОБА_4 " їй не змінювати, що відповідно до ст. 113 СК України, є її правом.

Беручи до уваги волевиявлення позивачки щодо розірвання шлюбу, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх малолітніх дітей порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити, шлюб між сторонами розірвати, малолітніх дітей залишити проживати з матір`ю, якій прізвище після розірвання шлюбу залишити без змін.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладені вище норми, зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" як особа з інвалідністю ІІ групи, про що свідчить довідка до акта огляду медоко-соціальної експертної комісії серії 12ААД №066640 (а.с. 20), її позовні вимоги задоволені, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 гривню.

На підставі викладеного, ст. ст. 24,56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 24 вересня 2022 року Долинським відділом державної реєстирації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №218- розірвати.

Малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати з матір`ю ОСОБА_1 .

Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , жителька АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя Долинського районного суду В. Тураш