Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №182/8029/25 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8029/25

Провадження № 2-о/0182/67/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.03.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Кобеляцької - Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Територіальна громада м.Нікополя в особі виконкому Нікопольської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що їй на праві особистої власності належить квартира АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 28.03.2001 року № 2-1564, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., зареєстрованого 09.04.2001 року в НМБТІ, номер запису 5566-9 у реєстровій книзі № 22. 04.09.2025 року вона, разом зі своїм сином ОСОБА_2 , звернулась з заявою до відділу реєстрації та обліку громадян Виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, з метою його реєстрації місця проживання. Однак, начальником відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Нікопольського міської ради Дніпропетровської області їй було відмовлено у реєстрації місця проживання сина з тієї причини, що у поданих документах містяться недостовірні відомості а саме: згідно договору купівлі-продажу, власником житла зазначена « ОСОБА_1 », а згоду на реєстрацію надає « ОСОБА_1 ». При цьому, на час оформлення зазначеного договору купівлі-продажу від 28.03.2001 року, на правильність написання прізвища ніхто уваги не звернув. Зазначені розбіжності в написанні ім`я в документах позбавляють її можливості реєстрації місця проживання її сина ОСОБА_2 , а також, в подальшому провести державну реєстрацію права власності, так як квартира була придбана у 2001 році і вона не внесена в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Таким чином, враховуючи вищевикладене, змушена звернутись до суду та просить ухвалити рішення, яким встановити факт належності їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажуквартири АДРЕСА_1 , від 28.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1564.

В судове засідання заявниця не прибула, при цьому, на адресу суду від неї надійшла заява, в якій просить суд розгляд справи проводити за її відсутності, заяву підтримує та на її задоволенні наполягає (а.с.12).

Заінтересована особа, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не прибула, надали до суду заяву, в якій просять розгляд справи проводити за їх відсутності та ухвалити рішення, у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.18).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Судом встановлено, що у відповідності до договору купівлі-продажу від 28.03.2001 року № 2-1564, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., зареєстрованого 09.04.2001 року в НМБТІ, номер запису 5566-9 у реєстровій книзі № 22праві особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с.6). Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даною заявою, стали обставини, які полягають в тому, що у вищевказаному правовстановлюючому документі прізвище власника зазначено як « ОСОБА_1 », хоча, у відповідності до паспорту громадянина України, прізвище заявниці є « ОСОБА_1 ». Тобто, дані розбіжності для заявниці створюють незручності, які полягають в тому, що остання позбавлена можливості розпоряджатись майном на власний розсуд.

Однак, в судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що допущена в правовстановлюючому документі - договорі купівлі-продажу від 28.03.2001 року № 2-1564, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., зареєстрованого 09.04.2001 року в НМБТІ, номер запису 5566-9 у реєстровій книзі № 22, описка є суто орфографічною, яка є суттєвою, допущена описка є очевидною та перешкоджає заявниці у повному обсязі користуватись своїми майновими та немайновими правами, а тому не викликає сумніву той факт, що вищевказаний документ, в дійсності, належить ОСОБА_1 , оскільки судом були дослідженні всі докази, які є належними та допустимими доказами, та дають суду підстави вважати, що дана описка виникла в результаті невірного перекладу.

За таких обставин, заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 315- 319 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Територіальна громада м.Нікополя в особі виконкому Нікопольської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), правовстановлюючого документу - договору купівлі-продажуквартири АДРЕСА_1 від 28.03.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1564.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал