Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №176/1076/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1076/25

провадження №2/176/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Владімірової А.Ю.,

позивача/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

його представника адвоката Каращука Ю.І.,

відповідача/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

його представника адвоката Ліненка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Каращук Юрій Ігорович до ОСОБА_2 , представник відповідача Ліненко Олександр Анатолійович про стягнення боргу за борговою розпискою,

та зустрічним позовом ОСОБА_2 , представник позивача Ліненко Олександр Анатолійович до ОСОБА_1 , представник відповідача Каращук Юрій Ігорович, про визнання боргової розписки недійсним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 , через уповноваженого представника - адвоката Каращук Ю.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

В обґрунтування своїх вимог позивача посилався на те, що 23.10.2024 року ОСОБА_2 позичив у нього 5000 доларів США, що підтверджується борговою розпискою, написаною відповідачем власноруч. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником особі, яка надає у борг за договором позики, підтверджуючи його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від особи, яка надає у борг певної грошової суми.

Вказує на те, що письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За умовами вказаного договору відповідач отримав в борг від позивача грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США, що на момент передачі грошових коштів було еквівалентно 207 750 грн, за офіційно встановленим НБУ курсом гривні до Іноземних валют (один долар США - 41,55 грн).

Факт отримання відповідачем грошових коштів (позики) підтверджується написаною ним власноруч борговою розпискою.

Відповідач зобов`язався повернути борг в грошовій одиниці - долар США, а саме в розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) доларів США до 01 листопада 2024 року включно.

Всупереч вимогам Закону та умовам договору позики, відповідач у порядку та строки встановлені сторонами не повертає та не має наміру повертати позичені ним грошові кошти, уникає зустрічей із позивачем, неодноразові телефоні дзвінки щодо повернення позичених грошей, постійно ігнорує.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання у встановлений договором строк не виконав, на вимоги позивача щодо повернення грошових коштів не реагує, з метою захисту своїх майнових прав останній змушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача, адвоката Ліненко О.А., постановлено здійснити перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

06 червня 2025 року від представника відповідача, адвоката Ліненка О.А. надійшов відзив на позовну заяву. З позовними вимогами відповідач не згоден з наступних підстав.

Відповідач ОСОБА_2 , зазанчає, що він з 18.11.2021 року та по теперішній час перебуває на військовій службі в Національній гвардії України. Проходячи військову службу тимчасово в м. Києві, в зв`язку із службовою необхідністю 17.10.2024 року він уклав договір оренди автомобіля марки КІА д.н. НОМЕР_1 відповідно до якого орендодавцем є ОСОБА_4 . Договір укладався за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 підписав оригінал договору оренди автомобіля в одному примірнику, та залишив його представникам ОСОБА_5 , після чого йому було надано автомобіль марки КІА д.н. НОМЕР_1 з реєстраційними документами на нього та страховий полюс з ТДВ «Кредо» яким даний автомобіль застрахований на період з 22.02.2024 року по 21.02.2025 року.

22.10.2024 ОСОБА_2 на орендованому автомобілі марки КІА д.н. НОМЕР_1 потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого автомобіль отримав не значні механічні ушкодження у вигляді пошкодження переднього бамперу, капоту, передньої лівої фари та лобового скла, що підтверджується схемою місця ДТП та постановою суду по справі №756/13743/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Відразу після дорожньо-транспортної пригоди 22.10.2024 ОСОБА_2 повідомив страхову компанію про страховий випадок відповідно страхового полісу №219544081.

Також 22.10.2024 в телефонному режимі повідомив ОСОБА_5 про скоєну дорожньо-транспортну пригоду, а також про те , що він повідомив страхову компанію про страховий випадок. ОСОБА_3 вимагав терміново повернути автомобіль, та запросив ОСОБА_2 до себе в офіс за адресою АДРЕСА_1 на 23.10.2024 для з`ясування обставин ДТП та договору оренди автомобіля.

22.10.2024 ОСОБА_2 повернув автомобіль орендодавцю, а 23.10.2024 зранку приїхав в офіс за адресою АДРЕСА_1 .

Представник відповідача зазначає, що позивач разом із своїми помічниками стали чинити тиск на ОСОБА_2 та погрожувати розправою, вимагати, щоб останній заплатив за пошкоджене авто. Також, ОСОБА_3 вимагав, що поки він не напише боргової розписки не вийде живим з офісу, змусили його під диктовку написати боргову розписку.

Таким чином, ОСОБА_2 під тиском помічників ОСОБА_5 та під диктовку на заготовленому бланку написав 23.10.2024 року боргову розписку нібито він отримав готівкою від ОСОБА_5 5000,00 доларів США на власні потреби, та фактично ОСОБА_2 по даній борговій розписці ніяких грошей від ОСОБА_5 не отримував.

В подальшому ОСОБА_2 при першій можливості відлучитись на законних підставах з місця проходження військової служби в Національні гвардії України 28.03.2025 року звернувся до Дарницької окружної прокуратури м. Київа та 25.04.2025 року звернувся до правоохоронних органів з заявами по факту примусу написання боргової розписки від 23.10.2024 ОСОБА_6 .

Дана заява зареєстрована в ЄО №26908 від 25.04.2025 року Оболонським управлінням поліції ГУНП у м. Києві.

Стверджує, що ОСОБА_2 при написанні боргової розписки від 23.10.24 не отримав грошових коштів від ОСОБА_5 в розмірі 5000,00 доларів СІЛА, відповідно не були виконані вимоги ст.1046 ЦК України.

Окрім того боргова розписка від 23.10.2024 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 203, ч. 2 ст. 305 ЦК України так як написана ОСОБА_2 не за вільним волевиявленням його внутрішньої волі а в порядку примусу з застосуванням тиску, та відповідно являється не чинним правочином.

Також, боргова розписка від 23.10.2024 укладена на суму що перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян відповідно до вимог ч.1 ст.1047 ЦК України, та перевищує у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.208 ЦК України нотаріально не посвідчена відповідно до вимог ст.209 ЦК України, що свідчить про не чинність даного правочину.

Таким чином відповідно до ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України боргова розписка від 23.10.2024 року являється не дійсним правочином.

Також посилається на те, що позивач ОСОБА_3 є громадянином іноземної держави, який згідно посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 з 29.09.2024 року незаконно перебуває на території України.

Враховую чи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

11 червня 2025 року від представника позивача, адвоката Каращука Ю.І. надійшла відповідь на відзив. Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, а доводи відповідача вважає безпідставними., зазначаючи, що жодна із статей, на яку посилається відповідач у відзиві, не передбачає обов`язкового нотаріального посвідчення договору позики (боргової розписки), а вимоги щодо письмової форми дотримані належним чином. Тож боргова розписка, згідно якої позивач просить стягнути кошти з відповідача, за змістом, формою та порядком укладення повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач не заперечує того, що боргову розписку він написав власноруч та передав позивачу, тож відсутні підстави вважати, що дана розписка є підробленою, що відповідач її не складав або не підписував.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник (відповідач) видав кредитору (позивачу) за договором позики, та підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання від кредитора грошової суми - 5 000,00 доларів США.

Під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовиий документ, якиий містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом.

За результатом звернення до правоохоронних органів по факту нібито примусу під час написання боргової розписки відповідачу було зазначено, що не вбачається складу кримінального правопорушення, підстав для відкриття кримінального провадження не виявлено, між сторонами виникли цивільні правовідносини. Жодних інших доказів того, що розписка написана під впливом насильства не надано.

Те, що текст розписки частково надрукований, пояснюється тим, що зразок розписки, знайдений в мережі Інтернет та роздрукований, щоб не писати все власноруч. Втім всі ідентифікаційні дані, сума позики, підписи зроблені відповідачем власноруч, надрукований текст ним прочитаний та погоджений, за що він і розписався.

Відтак, підписуючи розписку (договір позики) від 23.10.2024, позичальник погодився з її умовами, у тому числі щодо суми позики та факту отримання грошових коштів за цим договором до його підписання.

Вказаним спростовуються доводи та аргументи відповідача щодо відсутності факту передачі коштів відповідачу та доказів цього.

Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів на спростування презумпціі правомірності розписки (договору позики) від 23.10.2024, що ще раз підтверджує той факт, що підстави вважати зазначений договір неукладеним, відсутні.

Разом з тим, як вбачається із обставин справи, відповідач демонструє непослідовну та суперечливу поведінку, яка суперечить його власним діям та запевненням (заявами, твердженням).

Так, у відзиві відповідач стверджує, що він «під тиском помічників ОСОБА_5 та під диктовку на заготовленому бланку написав 23.10.2024 боргову розписку нібито він отримав готівкою від ОСОБА_5 5000,00 доларів США на власні потреби, та фактично ОСОБА_2 по даній борговій розписці ніяких грошей від ОСОБА_5 не отримував."

Таким чином, позиція відповідача, що викладена у відзиві, суперечить його власним заявам, які зроблені раніше в розписці від 23.10.2024 року, свідчить про його бажання ухилитися від зобов`язань, що виникли, що, в свою чергу, свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Просить суд врахувати зазначене при оцінці доказів у справі, встановленні обставин справи.

Тож, зважаючи на те, що розписка від 23.10.2024 написана ОСОБА_2 власноруч, засвідчена його власним підписом, факт чого він не заперечує, містить відомості про отримання ним грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США від позивача до її написання, доказів написання даної розписки під впливом обману чи насильства відповідач не надає, не доведено неотримання коштів, або отримання їх у меншому розмірі ніж зазначено, відсутні докази повернення позики, отже, договір позики між сторонами був укладеним і відповідач має виконати взяті на себе зобов`язання з повернення коштів. У зв`язку з цим позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, Правовідносини позивача з відповідачем, які стосуються оренди автомобіля жодним чином не пов`язані із відносинами між позивачем та відповідачем, що виникли внаслідок отримання останнім грошових коштів в борг та написання розписки про це, є різними правовідносинами, мають різний зміст та підстави виникнення.

Крім цього, у розписці від 23.10.2024 року жодних посилань на відповідні обставини, про які повідомляє відповідач, немає. Жодних доказів на підтвердження своїх тверджень в частині пов`язаності вказаних обставин відповідач не надає. При цьому доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З огляду на викладене, вказані твердження відповідача не заслуговують на увагу в силу їх необґрунтованості та безпідставності.

Ухвалою суду від 19 червня 2025 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 жовтня 2025 року ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2025 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2025 року цивільну справу прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.

05 листопада 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Ліненка О.А. до суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання боргової розписки недійним правочином.

В обґрунтування зустрічниз позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що з 18.11.2021 року та по теперішній час перебуває на військовій службі в Національні гвардії України, що підтверджується довідкою № 7518, та посвідченням серії НОМЕР_3 .

У зв`язку із службовою необхідністю 17.10.2024 року ОСОБА_2 уклав договір оренди автомобіля марки КІА д.н. НОМЕР_1 відповідно до якого орендодавцем є ОСОБА_4 . Договір укладався за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 підписав оригінал договору оренди автомобіля в одному примірнику, та залишив його представникам ОСОБА_5 , після чого йому було надано автомобіль марки КІА д.н. НОМЕР_1 з реєстраційними документами на нього та страховий полюс з ТДВ «Кредо,» яким даний автомобіль застрахований на період з 22.02.2024 року по 21.02.2025 року.

22.10.2024 ОСОБА_2 на орендованому автомобілі марки КІА д.н. НОМЕР_1 потрапив в ДТП, в результаті чого автомобіль отримав не значні механічні ушкодження у вигляді пошкодження переднього бамперу, капоту, передньої лівої фари та лобового скла, що підтверджується схемою місця ДТП та постановою суду по справі №756/13743/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Відразу після ДТП 22.10.2024 ОСОБА_2 повідомив ТДВ СК «Кредо» про страховий випадок відповідно страхового полісу №219544081.

Також 22.10.2024 в телефонному режимі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5 про дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно ОСОБА_3 повідомив його, щоб той негайно повернув орендований автомобіль, та запросив ОСОБА_2 в офіс за адресою АДРЕСА_1 .

Перебуваючи в офісі ОСОБА_3 разом з своїми помічниками стали чинити тиск на ОСОБА_2 та погрожуючи розправою вимагали щоб останній заплатив їм за пошкоджений автомобіль.

ОСОБА_2 повідомив, що авто застраховано, та він повідомив страхову компанію про страховий випадок, відповідно страхова компанія відшкодує заподіяні збитки автомобілю від ДТП, та договором оренди авто не передбачено відшкодування шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_3 разом з помічниками застосовуючи тиск погрожуючи розправою з ОСОБА_2 , стверджуючи, що поки він не напише боргової розписки не вийде живим з офісу, таким чином, змусили його під диктовку написати боргову розписку.

Таким чином ОСОБА_2 під тиском помічників ОСОБА_5 та під диктовку на заготовленому бланку підписав 23.10.2024 боргову розписку нібито він отримав готівкою від ОСОБА_5 5000,00 доларів США на власні потреби, але фактично ОСОБА_2 по даній борговій розписці ніяких грошей від ОСОБА_5 не отримував.

В подальшому ОСОБА_2 при першій можливості відлучитись на законних підставах з місця проходження військової служби Національної гвардії України звернувся до Дарницької окружної прокуратури м. Київ та до правоохоронних органів із заявами по факту примусу написання боргової розписки від 23.10.2024 ОСОБА_6 .

Дана заява зареєстрована в ЄО №26908 від 25.04.2025 року в Оболонському управлінні поліції ГУ НП у м. Києві.

Отже, ОСОБА_2 по борговій розписці від 23.10.24 року не отримав грошових коштів від ОСОБА_5 в розмірі 5000,00 доларів США, а відповідно не виконані вимоги ст.1046 ЦК України.

Окрім того боргова розписка від 23.10.2024 року не відповідає вимогам ч.3 ст.203, ч.2 ст.205 ЦК України так як написана ОСОБА_2 не за вільним волевиявленням його внутрішньої волі а в порядку примусу з застосуванням тиску, та відповідно являється не чинним правочином.

Також посилається на те, що боргова розписка від 23.10.2024 укладена на суму що перевищує у десять разів встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян відповідно до вимог 1 ст.1047 ЦК України, та перевищує у двадцять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.208 ЦК України нотаріально не посвідчена відповідно до вимог ст.209 ЦК України, що свідчить про не чинність даного правочину.

Враховуючи наведене просить визнати боргову розписку від 23.10.2024 року за підписами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 недійсним правочином.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2025 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою.

21 листопада 2025 року від представника відповідача (за зустрічним позовом) ОСОБА_7 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає про те, що позивач за зустрічним позовом не заперечує того факту, що боргову розписку від 23.10.2024 він написав власноруч та передав відповідачу за зустрічним позовом, тож відсутні підстави вважати, що дана розписка є підробленою, що ОСОБА_2 її не складав або не підписував.

Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник ОСОБА_2 видав кредитору ОСОБА_8 за договором позики, та підтверджує як його укладення, так і умови договору, а також засвідчує отримання від кредитора грошової суми (5 000,00 доларів США).

Тобто, дана розписка є цілком зрозумілою і не двозначною, встановлює факт того, що на дату її написання ОСОБА_2 вже взяв у борг від ОСОБА_5 грошові кошти. Також ОСОБА_2 підтвердив, що розписка написана ним без будь якого примусу.

Відтак, підписуючи розписку (договір позики) від 23.10.2024, позичальник погодився з її умовами, у тому числі щодо суми позики та факту отримання грошових коштів за цим договором до його підписання.

Вказаним спростовуються доводи та аргументи позивача щодо відсутності факту передачі коштів та доказів цього.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що боргова розписка була складена під впливом примусу, насильства чи інших протиправних дій. Позивач не подав жодних доказів, які б підтверджували наявність погроз чи тиску під час її підписання.

Більше того, звернення до поліції з відповідною заявою лише підтверджує відсутність примусу, оскільки за результатами перевірки правоохоронними органами встановлено, що у діях сторін відсутні ознаки кримінального правопорушення, досудове розслідування не починалось та відомості в ЄРДР не були внесені, а спірні правовідносини мають виключно цивільно-правовий характер.

Таким чином, компетентний орган дійшов висновку, що підстав для відкриття кримінального провадження не вбачається.

Отже, твердження про примус чи насильство є голослівними, не підтверджені доказами та не можуть бути підставою для визнання розписки недійсною.

Також, звертає увагу суду на тому, що ОСОБА_2 звернувся до органів поліції із заявою про те, що розписка нібито була написана під тиском, лише після того, як ОСОБА_3 подав позов до суду про стягнення заборгованості. Така поведінка свідчить про реакційний, а не превентивний характер його дій, що може бути розцінено як спробу уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Якби розписка дійсно була складена позивачем ОСОБА_2 під впливом примусу чи насильства, він мав би невідкладно звернутися до компетентних органів із відповідною заявою. Проте факт звернення лише після ініціювання судового спору відповідачем свідчить про відсутність раніше об`єктивних підстав для такого звернення та штучність створення доказів на свою користь.

Отже, позивачем не надано жодних доказів на спростування презумпції правомірності розписки (договору позики) від 23.10.2024 року, що ще раз підтверджує той факт, що підстави вважати зазначений договір недійсним, відсутні.

Жодна із статей, на яку посилається ОСОБА_2 , не передбачає обов`язкового нотаріального посвідчення договору позики (боргової розписки), а вимоги щодо письмової форми дотримані належним чином. Тож, боргова розписка за змістом, формою та порядком укладення повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання ОСОБА_2 на відсутність у відповідача документального підтвердження джерела походження грошових коштів, які були передані у борг, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу суду. Законодавство України не містить вимоги щодо обов`язку фізичної особи надавати докази походження належних їй грошових коштів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, зокрема при наданні позики.

Фізична особа має право вільно розпоряджатися належним їй майном, у тому числі коштами в іноземній валюті, відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України. Використання іноземної валюти у зобов`язаннях між фізичними особами також не заборонене, що підтверджується положеннями ст. 192 ЦК України.

У зв`язку з цим доводи позивача щодо необхідності підтвердження походження коштів не мають правового значення для вирішення спору та не впливають на оцінку дійсності зобов`язання між сторонами.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2025 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що дійсно між ним і відповідачем був укладений договір оренди автомобіля марки КІА д.н. НОМЕР_1 , після чого автомобіль був переданий у користування відповідача ОСОБА_2 . Проте, під час користування вказаним автомобілем, ОСОБА_2 потрапив у ДТП, в наслідок якої автомобіль був пошкоджений. Після ДТП, ОСОБА_2 приїхав до нього та повідомив про пошкодження автомобіля. Також зазначив, що у нього є знайомі майстри які зможуть відремонтувати автомобіль дешевше ніж в інших містах, але у нього на даний час відсутні грошові кошти, для оплати такого ремонту, будуть через пару тижнів. Тому, попросив вборг у ОСОБА_5 , на що останній погодився та надав ОСОБА_2 грошові кошти під розписку в розмірі 5000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язувався повернути, як тільки йому надійдуть кошти на рахунок. Будь - якого примусу на підписання боргової розписки не було, оскільки кошти надавалися ОСОБА_2 на його ж прохання. Також зазначив, що страхове відшкодування за фактом ДТП, яке мало місце 22.10.2024 року він не отримував.

Щодо зустрічної позовної вимоги ОСОБА_3 не визнає та просив відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві.

Представник ОСОБА_5 - адвокат Каращук Ю.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за обставин, викладених в ній та просив задовольнити в повному обсязі. При цьому суду пояснив, що 23.10.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 був укладений договір позики, що підтверджується борговою розпискою. Підписуючи розписку (договір позики) від 23.10.2024, позичальник погодився з її умовами, у тому числі щодо суми позики та факту отримання грошових коштів за цим договором до його підписання. Відповідачем не надано жодних доказів на спростування презумпціі правомірності розписки (договору позики) від 23.10.2024, що ще раз підтверджує той факт, що підстави вважати зазначений договір неукладеним, відсутні. Тож, вказує на те, що розписка від 23.10.2024 написана ОСОБА_2 власноруч, засвідчена його власним підписом, факт чого він не заперечує, містить відомості про отримання ним грошових коштів у розмірі 5 000 доларів США від позивача до її написання, доказів написання даної розписки під впливом обману чи насильства відповідач не надає, та не доведено неотримання коштів, або отримання їх у меншому розмірі ніж зазначено, відсутні докази повернення позики, вважає, що договір позики між сторонами є укладеним і відповідач має виконати взяті на себе зобов`язання з повернення коштів. У зв`язку з цим просить позовні вимоги задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 (за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що він з 18.11.2021 року та по теперішній час перебуває на військовій службі в Національній гвардії України, та йому потрібен був автомобіль. Через оголошення взяв транспортний засіб в оренду у ОСОБА_5 , з яким до цього не був знайомим. Вони домовилися про оренду автомобіля марки КІА д.н. НОМЕР_1 , уклали договір оренди, після чого йому було надано автомобіль марки КІА д.н. НОМЕР_1 з реєстраційними документами на нього та страховий полюс з ТДВ «Кредо», яким даний автомобіль застрахований на період з 22.02.2024 року по 21.02.2025 року. Пізніше, 22.10.2024 року він на орендованому автомобілі потрапив в ДТП. Про ДТП він одразу повідомив ОСОБА_5 та страхову компанію. На наступний день, приїхавши до ОСОБА_5 в офіс, останній вимагав повернути автомобіль та оплатити вартість ремонту, інакше не відпустять його живим. Примусили підписати розписку про отримання 5000 доларів США у борг, хоча такі кошти йому не надавалися. Вказує, що розписку підписував під тиском, про що звертався у поліцію з відповідною заявою. Таким чином, просить відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічні позовні вимоги, щодо визнання боргової розписки від 23.10.2024 недійсним правочином за підстав зазначених у зустрічній позовній заяві в повному обсязі.

Представник відповідача/позивача за зустрічним позовом - адвокат Ліненко О.А. в судовому засіданні підтримав позицію свого довірителя, у задоволені позову просив відмовити, а зустрічні позовні вимого задовольнити в повному обсязі за підстав зазначених в ньому.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави - ст. 2 ЦПК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем за первісним позовом виникли правовідносини у зв`язку із укладанням письмового договору про надання позики, оформлений розпискою 23.10.2024 року, відповідно до умов якого позивач надала відповідачу грошові кошти в сумі 5000 доларів США до 01.11.2024 року. /а.с.32/

Але прийняті на себе за договором позики зобов`язання ОСОБА_2 не виконав, борг не повернув.

Факт укладання договору позики підтверджується відповідною письмовою розпискаю, оригінал якої міститься в матеріалах справи на аркуші справи 32.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України від 24.02.2016 р. по справі № 6-50цс16.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України 18.01.2017 у справі №6-2789цс16. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.

Такий же висновок зробив Верховний суд України 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13, від 11.11.2015 р. у справі № 6-1967цс15 та 12.04.2017 у справі № 6-487цс17.

При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений нею у постанові від 16.01.2019 р. (справа №464/3790/16-ц) про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, зроблений ним у постанові від 31.01.2024 (справа №448/852/21) про те, що:

- у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання саме боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови;

- договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей, у разі відсутності цієї істотної умови договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей;

- таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії;

- Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово зазначали, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Згідно ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав та в обумовлений договором строк до 01.11.2024 року і станом на теперішній час отримані кошти в повному обсязі не повернув.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 за борговою розпискою від 23.10.2024 року укладено договір позики, сторони дійшли згоди щодо його істотних умов, а форма договору відповідає вимогам закону.

Враховуючи зазначені вище положення закону, той факт, що відповідач у визначений в договорі позики строк отримані у позику кошти не повернув, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 5000 дол. США, що в еквіваленті складає 207062,00 грн. (станом на момент звернення до суду з позовом по курсу НБУ на 12.03.2025 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд звертає увагу представника відповідача - адвоката Ліненка О.А. що нотаріальне посвідчення договору позики (боргової розписки), є правом сторін а не обов`язком, та не потребує обов`язкого його нотаріального посвідчення, якщо вимоги щодо письмової форми дотримані належним чином. Що і було встановлено судом, що боргова розписка за змістом, формою та порядком укладення повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви про визнання правочину (боргової розписки)недійсним суд зазначає наступне.

В силу статті 203 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. А ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ят ою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 3 та 5 ст. 203 ЦК України, на які посилався позивач за зустрічним позовом, передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті невстановлено, належними та допустимими доказами, що в момент написання ОСОБА_2 розписки від 23.10.2024 до останнього застосовувався тиск, примус, насильство, погрози або інші протиправні дії.

Тягар доведення примусу лежить саме на відповідачеві за первісним позовом.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 дійсно звертався до правоохоронних органів щодо тиску на нього з боку ОСОБА_5 лише у квітні 2025 року, тобто після надходження первісного позову до суду 24.03.2025, а не після написання спірної розписки - 23.10.2024, що судом розцінюється як намагання уникнути відповідальності за борговим зобов`язанням, та не може бути підставою для визнання розписки недійсною.

Більше того, звернення до поліції з відповідною заявою лише підтверджує відсутність примусу, оскільки за результатами перевірки правоохоронними органами встановлено, що у діях сторін відсутні ознаки кримінального правопорушення, досудове розслідування не починалось та відомості в ЄРДР не були внесені, а спірні правовідносини мають виключно цивільно-правовий характер (а.с.191,193,194).

Отже, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не довів наявність підстав для задоволення зустрічного позову і тому у його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача (за первісним позовом) підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір за подання позову в розмірі 2070,62 грн., а також документально підтверджені понесені витрати на професійну правову допомогу в розмуру 10 000,00 грн, оскільки їх розмір доведений належними доказами.

Керуючись ст. 263-265, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Каращук Юрій Ігорович до ОСОБА_2 , представник відповідача Ліненко Олександр Анатолійович про стягнення боргу за борговою розпискою, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , борг згідно договору позики від 23.10.2024 року в сумі 5000,00 (п`ять тисяч) доларів США, що станом на 12.03.2025 року згідно офіційного курсу НБУ, становить 207062,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2070,62 гривень та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , представник позивача Ліненко Олександр Анатолійович до ОСОБА_1 , представник відповідача Каращук Юрій Ігорович, про визнання боргової розписки недійсним правочином, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК