Рішення від 31 березня 2026 р. у справі №758/10023/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/10023/25

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

01 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Блащука А.М.,

з участю секретаря судового засідання Пащелопи Д.Р.,

представника відповідача - Вінніченка В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника позивача Киричука Р.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Державного підприємства «СЕТАМ», Ляпіна Дмитра Валентиновича , ОСОБА_1 , третя соба: ОСОБА_4 , про визнання електронних торгів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року АТ «ОТП БАНК» через свого представника-адвоката звернулось до суду із позовом до Державного підприємства «Сетам», Ляпіна Дмитра Валентиновича , ОСОБА_1 , третя соба: ОСОБА_4 , про визнання електронних торгів недійсними, в якому просить суд:

- визнати електронних торгів недійсними та визнати електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв.м, житловою 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які відбулися 05.06.2025 недійсними;

- скасувати протокол електронних торгів № 639075 від 05.06.2025 з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв.м, житловою 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які відбулися 05.06.2025 та Акт про проведення електронних аукціону від 17.06.2025;

- стягнути з відповідачів на користь АТ «ОТП БАНК» судові витрати, понесені при подачі позову.

АТ «ОТП БАНК» на веб-сайті ДП «СЕТАМ» дізнався про проведення електронних торгів по лоту № 577284 (ІНФОРМАЦІЯ_3). З сайту електронних торгів вбачається, що 05.06.2025 було проведено електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв.м, житловою 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що проведенні електронні торги не відповідають нормам чинного законодавства України та підлягають визнанню недійсними, у зв`язку з наступним.

Електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв.м, житловою 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є за своєю правовою природою договором купівлі-продажу, який можливо визнати недійсним за наявності обставин, зазначених в статтях 203 та 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, недотримання приватним виконавцем та організатором електронних торгів, які є продавцями за вказаним договором купівлі-продажу - електронними торгами, всіх імперативних норм чинного законодавства, які регулюють саме порядок та спосіб реалізації арештованого виконавцем нерухомого майна боржника є підставою для визнання недійсними зазначених електронних торгів.

17 липня 2023 року ухвалою господарського суду Запорізької області у справі №908/1880/23 задоволено клопотання про забезпечення позову, накладено арешт в межах ціни позову - 5 650 782,20 грн. (п`ять мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят дві грн. 20 коп.), окрім іншого на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1531588880000.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.09.2023 у справі № 908/1880/23 cтягнуто солідарно з Командитного товариства «ОСОБА_4. і компанія Комиш-зорянського елеватора», Желєвої Людмили Борисівни та ОСОБА_4 на користь Позивача заборгованість у загальному розмірі 5 650 782,20 грн. 01 травня 2024 року постановою приватного виконавця Бережного Я.В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 22.04.2024 у справі № 908/1880/23 про стягнення на користь Позивача заборгованості у загальному розмірі 5 650 782,20 грн. (ВП НОМЕР_5).

В ході здійснення виконавчого провадження стало відомо, що в межах виконавчого провадження № НОМЕР_6 призначені на 05.06.2025 торги нерухомого майна квартири, загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м. Разом з цим продовжує діяти арешт, накладений ухвалою господарського суду Запорізької області 17.07.2023 у справі № 908/1880/23, на квартиру загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1531588880000.

Отже арешт, накладений з метою виконання рішення суду у справі № 908/1880/23, має виконувати саме виконання рішення суду у цій справі, натомість приватним виконавцем проігноровано як саме рішення суду так і арешт щодо забезпечення його виконання.

Частиною 4 ст. 13 Закону Україрни «Про виконавче провадження» встановлено, що: «Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна». Як видно з фото лоту, виконавцем не проведено опис квартири зсередини, та не проводився опис майна (грошових коштів) наявного в квартирі, що порушує черговість реалізації майна боржника, а також викликає великі сумніви в вірному визначені вартості лота.

Такий порядок встановлено ч. 5 ст. 48 Закону Україрни «Про виконавче провадження»: у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Враховуючи дані обставини, а також те, що арешт у справі № 908/1880/23 було накладено 17.07.2023, лот (Реєстраційний номер лота: 577284 (уцінено лот № 575537)) не міг бути виставлений на торги.

В подальшому постановою Верховного Суду від 20.06.2025 у справі № 914/1663/23 постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №914/1663/23 скасовано, а справу № 914/1663/23 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Судове рішення, яким задоволено Подання (вх. №3396/24 від 11.09.2024) Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою у справі №914/1663/23, скасовано, також скасовано і визначення частки майна боржника ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частини.

Отже, як вважає позивач, немає правових підстав для завершення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв. м, житловою 14,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , а самі результати таких торгів підлягають скасуванню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, головуючим суддею у справі визначено Блащука А.М.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 15.07.2025, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.08.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вважає позов АТ «ОПБ БАНК» необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

01.08.2025 від Ляпіна Дмитра Валентиновича надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

19.08.2025 позивачем подано відповідь на відзиви.

26.08.2025 ОСОБА_1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

05.09.2025 Ляпіним Дмитром Валентиновичем подано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03.09.2025, у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував та просив суд у задоволені позову відмовити.

Представник ОСОБА_1 зазначив, що сторона позивача обрала неналежний та неефективний спосіб захисту та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ДП «СЕТАМ», в судове засідання не з`явився, жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Третя сторона або її представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлений належним чином, жодних клопотань на адресу суду не подавав.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин суд приходить до висновку про розгляд справи у відсутність інших учасників справи на підставі наявних в ній доказів.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідн до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (у редакції, чинній на момент передачі спірного майна на реалізацію) (далі - Порядок), організатор електронних торгів, торгів за фіксованою ціною (далі - Організатор) суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора (далі - Конкурс), передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення й постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Судовим розглядом встановлено, що ДП «СЕТАМ» 05.06.2025 були проведені електронні торги за лотом №573287, з реалізації майна, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29,3 кв.м, житловою 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1

Разом з тим, відповідно до п. 1 розділу ХІ Порядку електронні торги вважаються такими, що не відбулись, у разі: відсутності учасників електронних торгів; несплати всіма учасниками, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями електронних торгів, належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу Х цього Порядку; ненадходження від жодного учасника цінової пропозиції.

Згідно із п. 2 розділу IV Порядку для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок Організатора. Система автоматично завершує реєстрацію учасника та надає йому відповідний доступ до участі у торгах негайно після підтвердження Організатором сплати сум гарантійного внеску, а за лотами, де така сплата не вимагається, одразу після належного заповнення заявки учасника.

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку прийом заявок на участь в електронних торгах починається з моменту розміщення інформаційного повідомлення і закінчується не раніше ніж за одну годину до початку проведення електронних торгів. Організатор забезпечує реєстрацію та допуск до електронних торгів усіх учасників, які виконали вимоги щодо реєстрації та стосовно яких надійшло підтвердження щодо надходження суми гарантійного внеску на рахунок Організатора не пізніше ніж за одну годину до дати початку проведення електронних торгів, зазначеної в інформаційному повідомленні про електронні торги.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 21 липня 2023 року у справі №914/1663/23 судом було задоволено клопотання Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК» про забезпечення позову та накладено арешт в межах ціни позову -1036362,42 доларів США, що станом на дату складання заяви про забезпечення позову складало 37898322,80 грн., окрім іншого накладено арешт на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) загальною площею 29,3 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1531588880000.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01 лютого 2024 року у справі №914/1663/23 позов задоволено та вирішено:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1008160,64 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 28201,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом та 113695,00 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з поручителя ОСОБА_4 , як солідарного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" боржника на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1008160,64 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 28201,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом та 113694,96 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з поручителя Приватного підприємства "Цареводарівка", як солідарного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" боржника на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1008160,64 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 28201,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом та 113694,96 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з поручителя Командитного товариства " ОСОБА_4 і компанія "Комиш- Зорянського елеватора", як солідарного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" боржника на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1008160,64 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 28201,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом та 113694,96 грн витрат по сплаті судового збору;

- стягнути з поручителя Командитного товариства " ОСОБА_4 і компанія "Мелітопольського елеватора", як солідарного із Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" боржника на користь Акціонерного товариства "Прокредит Банк" 1008160,64 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 28201,78 доларів США заборгованості по процентах за користування кредитом та 113694,96 грн витрат по сплаті судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 апеляційні скарги ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод», Приватного підприємства «Цареводарівка», Командитного товариства «ОСОБА_4. і компанія Комиш - Зорянського елеватора» та Командитного товариства «ОСОБА_4. і компанія Мелітопольського елеватора» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2024 у справі № 914/1663/23 залишено без змін.

14 червня 2024 року було видано накази на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01 лютого 2024 року у справі №914/1663/23, а 16 липня 2024 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_7.

Постановою від 17 липня 2024 року приватним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 у тому числі і на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В свою чергу, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (№ витягу: 00046838313 від 05.09.2024) встановлено, що 01.03.1986 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено шлюб. Відомості про розірвання шлюбу відсутні. У зв`язку з вищезазначеним, квартира за адресою: АДРЕСА_1 вважається такою, що набута за час шлюбу.

Відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Приватним виконавцем Ляпіним Д.В. було надіслано на адресу Господарського суду Львівської області подання (вх.№3396/24 від 11.09.2024) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою, в якому Ляпін Д.В. просив суд визначити частку майна боржника - ОСОБА_4 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частини.

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2024 року у справі № 914/1663/23 подання приватного виконавця Ляпіна Д.В. про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншою особою у справі №914/1663/23 задоволено та визначено частку майна ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 1/2 частини.

В свою чергу постановою Західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 26 листопада 2024 року - без змін.

В подальшому постановою Верховного Суду від 20.06.2025 у справі № 914/1663/23 постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 та ухвалу господарського суду Львівської області від 26.11.2024 у справі №914/1663/23 скасовано, а справу № 914/1663/23 направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Порядком №2831/5 визначено, що електронний аукціон - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних аукціонів, за яким його власником стає учасник, який під час аукціону запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до розділу ІІ «Передача майна на реалізацію» Порядку № 2831/5 вартість майна, що передається на реалізацію, зазначається в заявці на реалізацію арештованого майна відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною). Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до розділу V «Проведення електронних аукціонів» Порядку переможцем електронного аукціону визнається учасник, від якого на момент завершення електронного аукціону надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу аукціону або через особливу ставку). Якщо один із учасників запропонував придбати майно за стартовою ціною і пропозицій щодо купівлі майна від інших учасників не надійшло, майно продається за стартовою ціною.

Так, відповідно до посилання ІНФОРМАЦІЯ_2, 24 квітня 2025 року мали пройти електронні торги по лоту №573287 з реалізації нерухомого майна у виконавчому проваджені НОМЕР_6, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

Однак, вказані торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів. Згідно із розділом ІХ «Повторний електронний аукціон» Порядку не реалізоване на електронному аукціоні нерухоме майно виставляється Організатором на повторний електронний аукціон за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, відповідно до посилання ІНФОРМАЦІЯ_4, 15 травня 2025 року мали пройти електронні торги по лоту №575537 з реалізації нерухомого майна у виконавчому проваджені НОМЕР_6, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29.3 кв.м, житловою 14.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, вказані торги не відбулися на підставі відсутності допущених учасників торгів.

Відповідно до розділу ІХ «Повторний електронний аукціон» Порядку у разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється Організатором на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, відповідно до посилання ІНФОРМАЦІЯ_3, 5 червня 2025 року відбулися електронні торги по лоту №577284 з реалізації нерухомого майна у виконавчому проваджені НОМЕР_6, а саме: 1/2 частина однокімнатної квартири загальною площею 29.3 кв.м, житловою 14.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із протоколом № 639075 проведення електронного аукціону (торгів) преможцем став учасник за № 4 ОСОБА_1 .

Відповідно до розділу Х «Порядок розрахунків» Порядку за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності» після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати податку на додану вартість та винагороди за організацію та проведення електронного аукціону) на підставі протоколу про проведення електронного аукціону та платіжного документа, що підтверджує сплату податку на додану вартість та додаткової винагороди за організацію та проведення електронного аукціону (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведений електронний аукціон. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведений електронний аукціон у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Акт про проведений електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведений електронний аукціон.

Отже, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем було передано на реалізацію шляхом проведення електронного аукціону на ДП «СЕТАМ» таке майно: 1/2 частина однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , яке належало ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до протоколу про проведення електронного аукціону від 05 червня 2025 року № 639075 ДП «СЕТАМ» (реєстраційний номер лота: №577284), було проведено електронний аукціон з реалізації вказаного майна (реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_7) , за результатами якого переможцем визнано ОСОБА_1 . Майно було придбане за суму 305 000,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 (переможець аукціону) на підставі вказаного протоколу протягом встановленого строку здійснив повний розрахунок за придбане на електронному аукціоні арештоване майно.

ОСОБА_1 як переможцем аукціону, було отримано свідоцтво від 23 червня 2025 року про придбання нерухомого майна з електронного аукціону, видане приватним нотаріусом Мазарчук Наталією Володимирівною на підставі акту про проведення електронного аукціону від 17 червня 2025 року.

На підставі зазначеного документа зареєстровано право приватної власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 із дотриманням чинного законодавства України, яке станом на теперішній час не припинене у встановленому порядку та є чинним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Правила проведення електронних торгів визначено Порядком.

Відповідно до вказаного Порядку організатор електронних торгів (ДП «Сетам») розміщує інформацію в системі електронних торгів, виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби.

Як зазначалось вище, відповідно до протоколу про проведення електронного аукціону від 05 червня 2025 року № 639075 ДП «СЕТАМ» (реєстраційний номер лота: №577284), було проведено електронний аукціон з реалізації вказаного майна (реєстраційний номер виконавчого провадження: НОМЕР_7), за результатами якого переможцем визнано ОСОБА_1 . Майно було придбане за суму 305 000,00 грн. У свою чергу, ОСОБА_1 (переможець аукціону) на підставі вказаного протоколу протягом встановленого строку здійснив повний розрахунок за придбане на електронному аукціоні арештоване майно.

Стаття 650 ЦК України закріплює такий спосіб реалізації майна, як укладення договорів на біржах, аукціонах (торгах), конкурсах, та відсилає до інших нормативних актів, якими повинні встановлюватись особливості укладення цих договорів. До цього зводиться і норма ч. 4 ст. 656 ЦК України, згідно з якою до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Порядок і особливості продажу арештованого майна на електронних торгах, визначений Порядком (п. 1 Розділу І).

Згідно з п. 4 розділу X Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди організатору) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди організатору (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.

Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством (п. 8 розділу X Порядку).

Отже, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17 зробив наступні висновки: "Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів".

Верховний Суд у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17 також наголосив, що під час розгляду спору про визнання недійсними електронних торгів судами повинно бути встановлено: чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна та/або інших норм законодавства під час проведення електронних торгів і в чому таке порушення полягало; чи вплинули ці порушення на результат торгів; чи відбулося порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати торгів."

Отже, враховуючи викладене, позивач повинен довести належним та допустимими доказами, що: відбулося порушення вимог Порядку при проведенні електронних торгів; ці порушення вплинули на результати торгів; законні інтереси позивача порушенні.

Разом з тим, жодного порушення правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивача такими порушеннями не доведено.

Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними, судам необхідно встановити: чи мало місце порушення вимог встановленого порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів: чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до Порядку реалізація арештованого майна шляхом проведення електронних аукціонів (на торгах ДП «Сетам») здійснюється виконавцями на підставі їх заяв.

До предмета доказування в справі належить дотримання порядку проведення прилюдних торгів, правил, які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; оформлення кінцевих результатів торгів).

Відповідно до правового висновку, висловленого ВП ВС у постановах від 21.11.2018 №465/650/16-ц та від 23.01.2019 №522/10127/14-ц, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Таким чином правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст.ст. 203, 215 ЦК України), у разі невиконання вимог процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком.

Відтак, на стадії зупинення чи завершення торгів при відсутності факту оплати переможцем повної ціни, підписаного протоколу та акту виконавця торги не є проведеними.

У постанові від 08.07.2020 № 201/18443/17 судді КЦС ВС вказали на випадки відсутності підстав визнання електронних торгів недійсними, з огляду на деякі обставини:

"Так, державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.

Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Оскільки позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку реалізації арештованого майна, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними.

Тобто у визнанні недійсними електронних торгів та укладеного на них договору продажу майна позивачу треба довести порушення вимог Закону «Про виконавче провадження», ЦК України, Порядку, які порушили (або можуть у майбутньому порушити) його права чи законні інтереси.

Крім того, дії державного або приватного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Позивач не посилається на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку, а обґрунтовує свої вимоги діями державного виконавця, які мають самостійний спосіб оскарження, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними".

Відповідно до частини другої статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до статті 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Отже, витребування від особи, яка набула права власності на майно, що було реалізоване органами виконавчої служби в порядку, встановленому для виконання судових рішень, визначених Законом України «Про виконавче провадження» недопустиме в розумінні частини другої статті 388 Цивільного кодексу України, адже переможець електронних торгів ОСОБА_1 є добросовісним набувачем.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 зроблено наступний висновок: «39. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. 40. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. 41. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову».

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ОТП БАНК» просить суд визнати електронні торги недійсними та скасувати протокол електронних торгів і акт про проведення електронного аукціону.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах і визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їх переможець.

Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 (пункти 40-41) , від 07.07.2020 у справі № 438/610/14-ц (пункт 56), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 34)).

Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18, від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно, зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 та багатьох інших.

Отже, в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17, від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц, від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 522/8412/19 зазначено, що при розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема, на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ОТП БАНК» не є власником спірної 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 .

В свою чергу, ОСОБА_1 , як переможець аукціону, отримав свідоцтво від 23 червня 2025 року про придбання нерухомого майна з електронного аукціону на підставі акта про проведення електронного аукціону від 17 червня 2025 року та зареєстрував право приватної власності на 1/2 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 .

Отже, враховуючи факт реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 , вимога про визнання електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , які відбулися 05.06.2025, недійсними є неефективним способом захисту.

Щодо скасування протоколу електронних торгів та акту про проведення електронного аукціону.

У постановах від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги. Отже, скасування протоколу електронних торгів та акта про проведення електронного аукціону є неналежним і неефективним способом захисту прав АТ «ОТП БАНК».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, суд дійшов до висновку про необґрунтованість вимог позову і як наслідок, про відмову у задоволенні вимог позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені стороною позивача, покладаються на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81,137, 141, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Державного підприємства «СЕТАМ», Ляпіна Дмитра Валентиновича , ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_4 , про визнання електронних торгів недійсними - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивач - Акціонерне товариство «ОТП БАНК», адреса: вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033 ЄДРПОУ 21685166;

- відповідач 1 - Державне підприємство «СЕТАМ», адреса: вул. Стрілецька, 4-6, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 39958500;

- відповідач 2 - Ляпін Дмитро Валентинович , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- відповідач 3 - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- третя особа - ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Блащук