Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №757/34315/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

Суд: Печерський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 25 січня 2026 р.

Справа: №757/34315/25-ц

Суддя: Хайнацький Є. С.

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34315/25-ц

пр. 2-4664/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представника відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), у якому просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті кошти в сумі 16 905,07 грн, в тому числі, 3 468,42 грн - інфляційне збільшення та 978,20 грн - 3% річних.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 8092 приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О., виданий 12 липня 2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 6 897,89 дол. США, що еквівалентно 181 759,67 грн.

Листом від 01 жовтня 2023 року № 75637/22.30-28 Другий відділ державної виконавчої служби в м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що на виконання виконавчого напису № 8092, вчиненого 12 липня 2017 року приватним нотаріусом КМНО Швець Р.О., в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з ОСОБА_1 стягнуто 16 905,45 грн.

Оскільки, виконавчий документ, за яким з ОСОБА_1 було стягнуто вказані грошові кошти, визнано таким, що не підлягає виконанню, то стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти підлягають поверненню в повному обсязі.

15 жовтня 2023 року, після набрання законної рішенням законної сили, позивач направив відповідачу вимогу, у якій просив повернути йому грошові кошти в розмірі 16 905,45 грн, проте вимога не була виконана, у звязку із чим позивач просить позов задовольнити, стягнути основний борг, 3% річних та індекс інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Ухвалою суду від 28 липня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.10.2025 року.

18 серпня 2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - Рура Н.В. подала до суду відзив на позов, у якому просить в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що оскільки кошти стягувались на виконання умов кредитного договору № б/н від 12 жовтня 2007 року, як заборгованість за діючим кредитним договором, то спірні грошові кошти не можуть бути поверненими на підставі приписів статті 1212 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

14 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якій вказує на безпідставність доводів відповідача про необґрунтованість позовних вимог.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2025 року відкладено судове засідання на 26.01.2026 року.

Представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов просила задовольнити.

Представник відповідача подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі; проти задоволення позовних вимог заперечувала з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 8092 приватного нотаріуса КМНО Швець Р.О., виданий 12 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 6 897,89 дол. США, що еквівалентно 181 759,67 грн.

Виконавчий напис перебував на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби в м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.

У рамках вищезазначеного виконавчого провадження, відповідно до листа від 01 жовтня 2023 року № 75637/22.30-28 Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з ОСОБА_1 стягнуто витрат виконавчого провадження в розмірі 117,65 грн, виконавчого збору в розмірі 1 891,09 грн, на користь АТ КБ «ПриватБанк» 14 896,71 грн.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У свою чергу, виконавчий лист/наказ суду видається за результатами судового розгляду та є виконавчим документом для примусового виконання судового рішення.

В разі визнання виконавчого напису нотаріуса або іншого виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню повинна відбуватися реституція сторін, тобто повернення в першочерговий стан.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула мано або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі №334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

В рамках даної справи, рішенням суду виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже суд приходить до висновку, що отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/16664/18.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відтак, наявні законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з частиною другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Однак, позивачем невірно визначено строк нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2023 року набрало законної сили 14 вересня 2023 року, а тому з наступного дня підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати.

Крім того, сума на яку підлягають дані нарахуванню становить 14 896,71 грн, а не 16 905,45 грн, як зазначає позивач, оскільки саме та сума була перерахована за виконавчим написом, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню на користь АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно розрахунку проведеного судом 3% річних за період з 14 вересня 2023 року по 19 липня 2025 року (дата по яку просить позивач) становлять 133,46 грн та інфляційні втрати в сумі 375,87 грн.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави в сумі 14 896,71 грн, 3% річних в сумі 825,24 грн та інфляційні втрати в сумі 3 247,79 грн.

Також, суд вважає за доцільне відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, оскільки вказані кошти були зараховані до державного бюджету, а тому відповідачем за таким позовом має бути Відділ виконавчої служби (приватний виконавець), а позивачем визначено лише одного відповідача, а тому заявлені ним в цій частині вимоги з неналежним суб`єктним складом не підлягають задоволенню.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, в той же час суду не надано доказів скасування постанов приватного виконавця, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також стягується сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 076,11 грн.

Керуючись статтею 1212 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 896 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість тисяч) грн. 71 коп., 3% річних в сумі 825 (вісімсот двадцять п`ять) грн. 24 коп. та інфляційні втрати в сумі 3 247 (три тисячі двісті сорок сім) грн. 79 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 076 (одна тисяча сімдесят шість) грн. 11 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001; код ЄДРПОУ 14360570.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua