Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №706/751/25 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/751/25

2/706/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

представника позивачів ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через свого представника - адвоката Чернілевського В.Г. 02.06.2025 через систему «Електронний суд» звернулись до Христинівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П., про зняття арешту із права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.03.2017 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умовами якого, орендодавці надали, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,14 га, з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067, розташовану за адресою: Черкаська область, Христинівський район, адміністративні межі Пеніжківської сільської ради. Договір оренди укладений строком на 10 років.

Представник позивачів вказує, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір оренди землі з ОСОБА_5 , виходячи з особистої довіри саме до цієї особи та його добропорядності як орендаря, оскільки умови оренди повністю задовольняли власників землі. Однак, у зв`язку з тим, що у ОСОБА_5 виникли обставини, що унеможливили подальше використання безпосередньо ним земельної ділянки за призначенням, це зумовило ініціативу позивачів щодо дострокового розірвання договору оренди. Ключовою мотивацією позивачів при цьому стало категоричне небажання передавати свою земельну ділянку в обробіток будь-яким третім особам без власного, безпосереднього волевиявлення як власників, оскільки така передача не відповідатиме початковим намірам та особистісній довірі, закладеній в основу укладеного Договору оренди.

27.03.2025 між сторонами договору було укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання Договору оренди землі від 07.03.2017, згідно якої сторони дійшли згоди щодо розірвання згаданого Договору оренди землі, враховуючи істотні зміни обставин, які унеможливлюють його виконання на первісних умовах, керуючись частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України. На підтвердження факту повернення земельної ділянки орендарем та її прийняття орендодавцями, сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки від 27.03.2025, який є додатком до даної Додаткової угоди. Додаткова угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 07.03.2017. Укладення додаткової угоди є реалізацією законного права позивачів на припинення договірних відносин за взаємною домовленістю.

Представник позивачів стверджує, що здійснити реєстрацію припинення права оренди вони не мають можливості у зв`язку з тим, що за інформацією державного реєстратора на земельну ділянку накладено обтяження приватним виконавцем по виконавчому провадженню щодо відповідачів.

Як слідує із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни від 28.03.2025, що прийнята у виконавчому провадженні № НОМЕР_7, накладено арешт на право оренди належної позивачам земельної ділянки.

Представник позивачів наполягає, що оскільки договір оренди між власниками землі та ОСОБА_5 є розірваним за згодою сторін, тому право оренди на земельну ділянку не належить відповідачу, а тому відсутні підстави для арешту.

На підставі вищевикладеного позивачі просять суд зняти арешт з їх майна, що накладений постановою про арешт майна боржника № НОМЕР_7 від 28.03.2025 приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни, а саме - з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067, розташованої за адресою: Черкаська область, Христинівський район, Пеніжківська сільська рада та стягнути з відповідачів солідарно на їх користь судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Гонда О.Ю. 03.07.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що на момент арешту право оренди на зазначену земельну ділянку було зареєстроване за ФОП ОСОБА_5 , який є боржником у виконавчому провадженні, в ме жах якого такий арешт накладено. Позивачі добровільно передали майнове право оренди боржнику - ФОП ОСОБА_5 у 2017 році. Саме це право стало предметом арешту, оскільки є майновим активом боржника, який підлягає стягненню згідно із законом. Додаткова угода про розірвання договору оренди не має зворотної сили, оскільки вона була укладена до дати арешту, однак, державна реєстрація припинення права оренди не була здійснена. Таким чином, у публічному реєстрі залишалась чинною інформація про належність права оренди ФОП ОСОБА_5 , що давало підстави для його арешту в межах відкритого виконавчого провадження.

Окрім того, представник відповідача зазначає про можливу фіктивність дій щодо розірвання договору з огляду на те, що розірвання договору відбулося у період, коли стягнення вже мало бути виконане. На думку представника відповідача, існує обґрунтоване припущення, що дії сторін могли бути спрямовані на уникнення примусового виконання судового рішення, що прямо суперечить його обов`язковості (ст. 18 Конституції України). Такі дії мають бути оцінені судом із застосуванням положень ст. 234 ЦК України, які передбачають нікчемність удаваних або фіктивних правочинів. Відповідно до постанови ВП ВС від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 такі дії не повинні створювати наслідки для кредитора, інтереси якого захищає арешт. Покликаючись на ухвалені господарським судом у справі № 925/1467/22 рішення та наявність заборгованості у ФОП ОСОБА_5 перед ФОП ОСОБА_6 у розмірі 8 116 490 грн боргу, 121 747,35 грн судових витрат, стверджує, що додаткова угода від 27.03.2025 про дострокове розірвання Договору оренди землі від 07.03.2017 є фраудаторним правочином, тобто укладеним з метою нанести шкоду кредитору.

У судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про місце, дату та час його проведення. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судове засідання не з`явилась, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, а тому прийняте рішення про розгляд справи за відсутності відповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

27.03.2026 судом, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення у справі відкладено до 16 год 40 хв 06.04.2026.

Заслухавши представника позивачів, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 у справі №925/1467/22 стягнуто із ФОП ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_6 - 8 116 490 грн боргу, 121 747,35 грн судових витрат.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 заяву ФОП ОСОБА_6 про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто із ФОП ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_6 100 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 31 067,40 грн витрат на проведення експертизи.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 у справі №925/1467/22 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 скасовано в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 70 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В решті додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 13.06.2024 у справі №925/1467/22 в частині стягнення 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 31 067,40 грн витрат на проведення експертизи залишено без змін.

20 березня 2025 року Господарським судом Черкаської області видано накази і того ж дня, 20 березня 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. відкрито виконавче провадження НОМЕР_8.

28.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. винесено постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_7 та здійснено державну реєстрацію обтяження речового права, індексний номер: 59234305 від 28.03.2025, якою арештовано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067, площею 3,14 га, та в послідуючому виставлено на земельні торги.

Піддане арешту речове право на нерухоме майно ОСОБА_5 набув на підставі укладеного 07 березня 2017 року між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, за умовами якого, орендодавці надали, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,14 га, з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067, що розташована на території Пеніжківської сільської ради Христинівського району Черкаської області. Договір оренди укладений строком на 10 років з дати його державної реєстрації.

Земельна ділянка передана 07.03.2017 орендодавцями орендареві, про що складено відповідний акт.

27.03.2025 сторонами договору укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання Договору оренди землі від 07.03.2017.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,14 га, кадастровий номер - 7124685000:02:003:0067.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу.

Захист цього права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

Згідно з частинами першою, другою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах,

що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо

не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ч.1, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт може бути знятий за рішенням суду.

Встановлено, що власниками земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,14 га, кадастровий номер - 7124685000:02:003:0067, є позивачі, які уклали 07.03.2017 договір оренди, сторонами якого є: орендодавці - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та орендар - фізична особа-підприємець ОСОБА_5

27.03.2025 сторонами договору укладено Додаткову угоду про дострокове розірвання Договору оренди землі від 07.03.2017.

Здійснити державну реєстрацію припинення права оренди позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлені можливості, оскільки 28.03.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Чупис Т.П. винесено постанову про арешт майна боржника № НОМЕР_7 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59234305 від 28.03.2025, якою арештовано право оренди та в послідуючому виставлено на земельні торги.

Постанову про арешт майна боржника прийнято приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_8 про стягнення боргу з ФОП ОСОБА_5 за рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2024 у справі № 925/1467/22.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні, заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами та доповненнями) визначено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки є речовим правом, відмінним від права власності на земельну ділянку, та відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» таке речове право відноситься до об`єктів звернення для стягнення при примусовому виконанні судових рішень.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (ч. 5 ст. 93 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 135 ЗК України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 № 3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства/концесії).

Із договору оренди земельної ділянки від 07.03.2017 вбачається, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін (п. 36 Договору).

Додатковою угодою від 27.03.2025, укладеною між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , сторони дійшли згоди розірвати Договір оренди землі від 07.03.2017 ( п. 1 Додаткової угоди).

Також Додатковою угодою сторони узгодили, що у сторін відсутні претензії один до одного по умовах виконання зобов`язань за даним договором і орендар повернув, а орендодавці прийняли земельну ділянку, про що сторони підписали акт прийому-передачі ( п. 3, 4 Додаткової угоди).

Акт приймання-передачі земельної ділянки від 27.03.2025 долучений до матеріалів справи, що свідчить про виконання Додаткової угоди.

За клопотанням представника відповідача суд витребував та дослідив у судовому засіданні оригінали Договору оренди землі від 07.03.2017, Додаткової угоди від 27.03.2025 про дострокове розірвання договору оренди землі від 07.03.2017 та актів прийому - передачі землі (а.с. 210 - 217 Т. 1).

Позивачі на виконання ухвали суду надали оригінали правочинів та у поданій 14.11.2025 заяві підтвердили, що дійсно уклали із ОСОБА_5 договір оренди землі та ініціювали його розірвання у 2025 році. Договір укладено та розірвано в їх інтересах (а.с. 209 Т. 1).

З огляду на досліджені докази та встановлені обставини, суд виснує, що договір оренди землі між позивачами та ОСОБА_5 , в рамках якого накладено арешт на право оренди земельної ділянки боржника (орендаря), розірваний. Додаткова угода від 27.03.2025 про дострокове розірвання договору оренди землі є чинною, укладена за наявності волевиявлення сторін, а відтак приватний виконавець не мав права накладати арешт на право оренди земельної ділянки боржника орендаря (не власника земельної ділянки) та застосовувати такий захід примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки шляхом проведення електронних торгів, оскільки під час виконання рішення суду арештованими та реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику.

Крім іншого, суд зауважує, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 укладений 07.03.2017.

Його сторони передбачили право орендаря передавати у володіння та користування орендовану земельну ділянку або її частину (суборенду), обмінюватися із іншими орендарями належними їм правами користування земельними ділянками на період дії договорів оренди - лише за згодою орендодавців (п. 29 Договору). Передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки не допускається (п. 31 Договору).

Пунктом 34 Договору оренди сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Додаткових угод щодо зміни умов договору оренди сторони не укладали.

Оскільки договір оренди між сторонами укладений 07.03.2017, тобто до внесення змін Законами України від 28.04.2021 № 1423-IX, від 02.05.2023 № 3065-IX до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, орендар - боржник не набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки.

Обсяг прав орендаря у даній справі слід визначати, виходячи із погоджених сторонами умов договору оренди землі від 07.03.2017, зміст яких свідчить, що ОСОБА_5 не наділений повноваженнями відчужувати, передавати в заставу право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, тому у приватного виконавця були відсутні підстави для накладення арешту на право оренди землі.

Доводи відповідача ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7 про те, що додаткова угода від 27.03.2025 про дострокове розірвання до договору оренди є фраудаторним правочином, тобто укладеним з метою нанести шкоду кредитору, суд відхиляє як безпідставні, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд, за взаємною згодою прийняли рішення про розірвання договору оренди землі, а відповідач не довів наявності у спірних правовідносинах підстав недійсності Додаткової угоди від 27.03.2025 про дострокове розірвання договору оренди землі та не надав доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення сторін на укладення цієї угоди, її підроблення або підписання неуповноваженою особою.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Із позовом про визнання Додаткової угоди від 27.03.2025 недійсною ОСОБА_6 та його представник до суду не зверталися.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України урегульовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, сплачений позивачем ОСОБА_2 судовий збір за пред`явлення даного позову, підлягає стягненню з відповідачів на її користь у рівних частках. При цьому, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору із відповідачів у солідарному порядку, як про те клопотав представник позивачів у позовній заяві, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351 -352 354 - 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що накладений постановою про арешт майна боржника № НОМЕР_7 від 28.03.2025 приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 59234305 від 28.03.2025), а саме - з права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124685000:02:003:0067, розташованої за адресою: Черкаська область, Христинівський район, Пеніжківська сільська рада.

Стягнути із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок, по 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок із кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду складене та проголошене 06 квітня 2026 року.

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач - ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_6 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна, РНОКПП - НОМЕР_6 , місцезнаходження: вул. Смілянська, 118, офіс 201, м. Черкаси.

Суддя Альона ШКОЛЬНА