Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №701/1437/25 — Маньківський районний суд Черкаської області

Суд: Маньківський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 05 квітня 2026 р.

Справа: №701/1437/25

Суддя: Маренюк В. Л.

Справа №701/1437/25

Номер провадження2/701/131/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Маренюка В.Л.

за участю секретаря - Філіпчак Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі Маньківка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", представника позивача: Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 як законного представника недієздатної ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На підставу своїх вимог спирається на те, що 18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 40860735) «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 1323024835442.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Кредитодавець передає Одноразовий ідентифікатор Клієнту засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його Інформаційно-телекомунікаційній системі (вказаний в Особистому кабінеті Клієнта), в тому числі, але не виключно, шляхом направлення йому СМС-повідомлення за номером телефону, вказаним Клієнтом під час заповнення Заявки.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі – «ЕПОІ») по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису, хоча в Законі України «Про електронну комерцію» так і не називається. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів.

Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила запит.

Договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч.1-2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Сума Кредиту, вказана в Договорі, це кошти, які протягом строку дії Договору одночасно можуть бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику кошти за Договором одразу після укладення Договору, які мають бути повернені у визначений кредитним договором строк. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Мета отримання кредиту: споживчі цілі.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти (тип процентної ставки – фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення Кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в передбаченому Договором порядку.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 1323024835442 від 18.08.2023 року із ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 40860735) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3000грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин – ст. 526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 22.07.2024р. між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 40860735) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №22072024). Згідно даного Договору факторингу 22.07.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1323024835442 від 18.08.2023року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 12000 грн., із яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.;

-заборгованість за відсотками становить 9000 грн., що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 31.12.2025 року по справі призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Після з`ясування обставин справи згідно яких рішенням Маньківського районного суду по справі № 701/904/17-ц від 14.12.2017р. за заявою ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначено ОСОБА_1 , опікуном ОСОБА_2 , ухвалою суду від 12.03.2026р. по даній справі було залучено до участі в справі як законного представника відповідача ОСОБА_1 .

Представник позивача по даній в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій уточнив позовні та просив стягнути на корить ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (реституції) з ОСОБА_1 як опікуна майно, одержане недієздатною особою за вказаним правочином, а саме суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 3 000,00 грн. Розгляд справи просив проводити в його відсутності та задоволити уточненні позовні вимоги.

Представник відповідач, законного представника ОСОБА_1 , адвокат Мельник В.В. в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, в якій не заперечував на задоволення уточнених позовних вимог з його довірителя, та клопотав про зменшення розміру правової допомоги до 500 грн. Розгляд справи просив проводити в його відсутності та відсутності його довірителя.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини:

18.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІВА КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 40860735) «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 1323024835442.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1323024835442 від 18.08.2023, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ».

22.07.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 40860735) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746) укладено Договір факторингу № 22072024, відповідно до якого відбулося відступлення права грошової вимоги за вказаним кредитним договором на користь Позивача.

Відповідно до умов Договору факторингу сума заборгованості перед новим кредитором становить 12 000 грн., з яких 3 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 000 грн - заборгованість за відсотками, заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею відсутня.

Рішенням Маньківського районного суду від 30 травня 2024 року по справі № 701/549/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнено від обов`язків опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому правочин - це правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону.

За змістом ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 41 ЦК України недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Оскільки фізична особа, яка визнана недієздатною, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, законодавець позбавив її права укладати будь-який правочин, а відтак і нести відповідальність за його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ЦК України передбачено, що опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому ст. 221 цього Кодексу. У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою, є нікчемним.

З урахуванням наведеного, правочини, які вчинені недієздатною особою є нікчемними (ст.ст. 41, 203, 215 ЦК України), за винятком схвалених в установленому порядку опікуном.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд.

Як вбачається згідно з Рішенням Маньківського районного суду від 14.12.2017 року по справі № 701/904/17-ц визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – недієздатною, та призначено опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що на дату виникнення спірних правовідносин – 18.08.2023р., опікун відповідача - ОСОБА_1 , надав згоду на укладення кредитного договору.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статтею 40 ЦК України передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

За змістом ст.ст. 41, 60 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (ст. 1184 цього Кодексу).

Кредитний договір, укладений недієздатною особою, опікуном якого не надано схвалення на укладення даного договору, в силу вимог ч. 1 ст. 226 ЦК України є нікчемним.

03 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 286/798/19 вказав, що згідно з ч. 3 ст. 226 ЦК України опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 41 ЦК України передбачено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до частини другої статті 64 ЦК України опікуном не може бути фізична особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки.

Згідно ст. 67 ЦК України передбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Оскільки оспорюваний кредитний договір укладений недієздатною особою, то в силу вимог частини першої статті 226 ЦК України він є нікчемним.

Як вбачається згідно з поданих разом з позовною заявою доказів, ОСОБА_2 на умовах кредитного договору № 1323024835442 від 18.08.2023 отримала від кредитодавця ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» кредит у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 226 ЦК України опікун зобов`язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на те, що на дату укладання кредитного договору опікуном ОСОБА_2 на підставі рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 14.12.2017 було призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , саме він повинен брати участь у справі як відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 226 ЦК України майно, одержане недієздатною фізичною особою за нікчемним правочином, підлягає поверненню, а обов`язок його повернення покладається на опікуна.

З огляду на зазначене, у даному випадку підлягає стягненню майно, одержане за нікчемним правочином, що становить суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 3 000,00 грн.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд дійшов висновку про необхідність у задоволенні уточнених заявлених вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору сплаченого при подачі позову до суду в сумі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача.

Що стосується стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги у розмірі 6000 грн., позивачем подано акт про надання правничої допомоги, деталізований розрахунок за кредитним договором 1323024835442, детальний опис робіт виконаних адвокатом, договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025року, додаткова угода № 1323024835442 до договору №42649746 від 01.01.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

Провівши детальний аналіз вищевикладеного та матеріалів справи, враховуючи заяву сторони відповідача щодо зменшення витрат на правничу допомогу, та враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної роботи адвокатом, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру та враховуючи обставини даної справи та відповідні спірні правовідносини, суд констатує, що є підстави до зменшення розміру витрат на правову допомогу і стягненню з відповідача підлягає розмір витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн., що в цілому буде відповідати принципу співмірності та розумності витрат.

Керуючись, ст. 10-12, 57-61, 76-83, 141, 158, 209, 210, 212-215, 223, 228, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 11, 13, 15, 16, 509, 525, 526, 543, 549, 550, 554, 572, 583, 585, 589, 590, 610-612, 624, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) як законного представника недієздатної ОСОБА_2 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 1323024835442 від 18.08.2023 року у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) як законного представника недієздатної ОСОБА_2 на користь Товариства з Обмеженою Відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя В.Л. Маренюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua