Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №372/3066/25 — Обухівський районний суд Київської області

Суд: Обухівський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 03 березня 2026 р.

Справа: №372/3066/25

Суддя: Сташків Т. Г.

Справа № 372/3066/25

Провадження 2-165/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

при секретарі судового засідання Таценка Д.М.,

за участю:

представника позивача – адвоката Санченка Р.Г.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Костюка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_3 в особі свого представника – адвоката Санченка Р.Г., звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 142 628,35 грн, завдану внаслідок дорожньо-транспортної події (далі – ДТП), та судові витрати у цій справі.

На обґрунтування позову позивач зазначав, що 23 грудня 2024 року о 12 год. 45 хв. на автодорозі Н-01 водій ОСОБА_1 , відповідач у цій справі, керуючи автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , не обравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, виявивши небезпеку для руху або перешкоду не вжив усіх заходів для зменшення швидкості або повної зупинки автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачеві автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на проїжджій частині дороги (не рухався). Після цього водій, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власники транспортних засобів зазнали матеріальних збитків.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України транспортним засобам було завдано механічних ушкоджень, тобто ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення. Дане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до Висновку експерта № 2212 від 31.03.2025 року розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 становить 428 551,38 грн.

Крім того, за проведення Звіту про оцінку вартості збитку нанесеному власнику пошкодженого колісного транспортного засобу було сплачено 9 700,00 грн., що також підлягає стягненню з відповідача.

Цивільна відповідальність відповідача застрахована полісом обов`язкового страхування в страховій компанії ПРАТ «УПСК». Відповідно до договору страхова компанія відповідача – ПрАТ «УПСК, відшкодувало позивачу кошти, що передбачені лімітом відшкодування за полісом обов`язкового страхування на загальну суму 156 750 грн.

Відповідно до Висновку експерта № 2212 від 31.03.2025 року вартість залишків автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 становить 138 873,03 грн.

Загальна сума майнової шкоди, що підлягає до стягнення з відповідача ОСОБА_1 , становить 142 628,35 грн (428 551,38 грн + 9700,00 грн - 156 750,00 грн - 138 873,03 грн).

Отже, посилаючись на норми ст. 22, ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 142 628,35 грн.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 30 червня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків – 5 днів з дня отримання ухвали суду.

03.07.2025 року від представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Санченка Р.Г., до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 08 липня 2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання на 12 год. 30 хв. 01 жовтня 2025 року.

01 жовтня 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника відповідача – адвоката Костюка В.О., на 11 год. 00 хв. 06 листопада 2025 року.

14 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача у справі ОСОБА_1 на позов ОСОБА_2 , поданий представником відповідача – адвокатом Костюком В.О.

У відзиві відповідач частково не визнає позовні вимоги, обґрунтовуючи свою позицію таким.

У результаті ДТП позивачу була завдано матеріальної шкоди у розмірі 222 724,23 грн, розмір якої було визначено шляхом проведення оцінки пошкодженого автомобіля. Позивачем до позовної заяви долучено копію висновку транспортно-товарознавчого дослідження від 31.03.2025 року. За результатом оцінки було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищує його ринкову вартість до ДТП, а тому такий ремонт є економічно недоцільним. У зв`язку з чим оцінювач визначив розмір матеріального збитку у виді ринкової вартості автомобіля до ДТП.

Відповідач зазначив, що 23 грудня 2024 року працівником СРГГП ВП №1 Обухівського РУП в Київській області відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3715747 від 23.12.2024 року за ст. 125 КУпАП за порушення вимог п. 9.9 ПДР України та накладено стягнення у виді попередження.

Відповідач вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді 23 грудня 2024 року наявна вина виключно позивача.

Відповідно до п. 9.9. ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути увімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Дорожньо-транспортна пригода 23 грудня 2025 року сталася на автодорозі Н-01. Вказана ділянка автодороги Н-01 відноситься до категорії 1-Б, та має по дві смуги руху в кожному напрямку, розділені залізобетонною роздільною смугою. Дозволена швидкість руху на вказаній ділянці становить 110 км/год.

23 грудня 2024 року позивач здійснив аварійну зупинку свого автомобіля в лівій смузі автодороги Н-01, не увімкнувши при цьому аварійної сигналізації та не виставивши знак аварійної зупинки.

Перед тим, як сталася ДТП відповідач рухався з дозволеною швидкістю руху 90-100 км/год, та здійснював випередження вантажного автомобіля, який рухався попереду керованого ним автомобіля в правій смузі руху, при цьому дорожня розмітка (вузька переривчаста лінія, яка розділяє смуги руху в попутному напрямку) дозволяла відповідачу виконувати маневр випередження.

Вважаючи, що порушення позивачем правил дорожнього руху перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, відповідач 24 вересня 2025 року звернувся до Державного підприємства «Центр Експертних досліджень» із заявою про проведення експертизи обставин та механізму ДТП (копія заяви додається).

Відповідно до висновку експерта № 041-25 від 10 жовтня 2025 року за результатами дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за матеріалами справи № 372/3066/25 встановлено, що:

1) у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.6 «г» та п. 12.3 ПДР України;

2) у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота», д.н.з НОМЕР_2 , ОСОБА_2 в разі вимушеної зупинки на дорозі повинен був увімкнути аварійну світлову сигналізацію, а у випадку її відсутності (несправності), позначити транспортний засіб відповідно до вимог п.п. 9.9 «а», 9.10 «б», 9.11, 15.14 ПДР України;

3) в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п.п.9.9 «а», 9.10 «б», 9.11, 15.14 ПДР України. В даній дорожній обстановці, водій автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 при вказаних характеристиках не мав технічної можливості уникнути ДТП з автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом своєчасного застосування гальмування, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України;

4) в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити дану ДТП шляхом виконання вказаних вимог п.п. 9.9 «а», 9,10 «б», 9.11, 15.14 ПДР України, а отже невідповідність його дій вказаним вимогам з технічної точки зору знаходилася в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

5) у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Тойота», НОМЕР_1 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п. 12.6 «г», 12.3, ПДР України згідно з якими він мав діяти в даній дорожній обстановці, а також невідповідностей вимогам п.п. 12.1 та 13.1 ПДР України, з технічної точки зору, не вбачається і його дії не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП;

6) в обставинах досліджуваної ДТП з технічної точки зору причиною її виникнення була невідповідність дій водія автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 вимогам п.п. 9.9 «а», 9.10 «6», 9.11, 15.14 ПДР України.

Таким чином, висновком експерта, на думку відповідача, встановлено невідповідність дій позивача у цій справі ОСОБА_2 . Правилам дорожнього руху України, що перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.

На переконання відповідача до правовідносин, які склались між сторонами у цій справі, застосуванню підлягає частина перша статті 1188 ЦК України.

При цьому відповідач наголошує, що суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідач наполягає, що незважаючи на відсутність стосовно позивача ОСОБА_2 постанови суду про притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП., суд повинен взяти до уваги наявність у діях позивача порушень ПДР України та наявність причинно-наслідкового зв`язку між допущеним позивачем порушенням ПДР і настанням ДТП, що встановлено у висновку експерта № 041-25 від 10 жовтня 2025 року.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду, а у разі наявності вини двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини), у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 447/1403/19 (відсутність складу злочину не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності, при цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України), у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно- правової відповідальності).

Ураховуючи викладене, а також те, що вина відповідача у цій справі ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області, та цією постановою, яка набрала законної сили, його притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП, відповідач просить суд визначити ступінь винуватості позивача ОСОБА_2 у настанні ДТП у розмірі 90%, а ступінь його винуватості у настанні ДТП – в розмірі 10 % та стягнути з нього на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду пропорційно встановленому ступеню вини у розмірі 13 292,83 грн.

15 жовтня 2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача – адвоката Костюка В.О., про долучення доказів, а саме відповіді начальника ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 16.06.2025 року № 128465-2025 на запит адвоката АО «ЛГК-ГРУП» Арсена Луцика, відповідно до якої повідомлено, що 23.12.2024 року під час оформлення ДТП за участі автомобілів «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 , працівником СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшим лейтенантом поліції Ковальчуком І.С. щодо громадянина ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 23.12.2024 року серії ЕНА № 3715747 за ст 125 КУпАП за порушення вимог п. 9.9 ПДР України та накладено стягненя у виді попередження.

06 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено за клопотанням представника позивача – адвоката Санченка Р.Г., на 14 год. 00 хв. 01 грудня 2025 року.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 22 грудня 2025 року об 11 год. 30 хв. в приміщенні Обухівського районного суду Київської області.

19 грудня 2025 року до суду від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача – адвокатом Санченком Р.Г., у якому позивач заперечує проти стягнення з відповідача на його користь матеріальної шкоди у розмірі 10% від визначеного експертом розміру матеріального збитку та просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у визначеному експертом розмірі у сумі 142 628,35 грн. На обґрунтування своєї позиції позивач вказує таке.

Позивач стверджує, що наданий відповідачем до суду Висновок експерта № 041-25 10.10.2025 року не можна визнати належним та допустимим доказом, оскільки таку експертизу проведено на підставі неправдивих вихідних даних, наданих експерту відповідачем.

Так на місці ДТП позивач надав наступні пояснення такого змісту: «автомобіль зупинився у лівій смузі Дніпровського шосе в зв`язку з несправністю, зупинившись позивач відразу увімкнув аварійку, аварійного знаку у нього не було, тому він не мав можливості його виставити, та відразу вийшов із автомобіля і відкрив капот, щоб установити причину несправності, і в цей момент автомобіль під керуванням відповідача здійснив зіткнення з з належним йому автомобілем».

Позивач звертає увагу суду на те, що він перебував біля автомобіля і його було видно здалеку. Позивач побачив автомобіль, що на дуже великій швидкості наближається з правої смуги в ліву.

ДТП відбулося 23.12.2024 року о 12.45 год. тобто в світлу пору доби, і видимість не була нічим обмежена.

Позивач стверджує, що додаткові пояснення відповідача про те, що нерухомий автомобіль він побачив на відстані 40 - 50 метрів не відповідають дійсності.

Також позивач стверджує, до відомості, викладені у долученій відповідачем відповіді з Обухівського РУП ГУНП в Київській області про те, що на водія ОСОБА_2 23.12.2025 року було складно постанову ЕНА № 371574 та накладено стягнення у вигляді попередження не відповідають дійсності та не свідчать про складання працівниками поліції будь-яких процесуальних документів відносно позивача у вказану дату. А на відео з місця ДТП видно, що на автомобілі позивача увімкнена аварійна сигналізація.

Згідно з копією рапорту поліцейського Засухи Т.В. від 24.12.2024 року на ім`я начальника ВП №1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області, 23.12.2024 року на гарячу лінію служби 102 надійшов дзвінок, що о 12.30 год. на автодорозі Н-01 в районі с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області сталася ДТП. У графі рапорту «проведені дії» зазначено про складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 203309. Вказаний протокол складено щодо ОСОБА_1 . Про складання будь-яких інших процесуальних документів посадовими особами поліції, зокрема щодо ОСОБА_2 , вказаний рапорт інформації не містить.

Крім того, позивач стверджує, що під час здійснення маневру обгону, що передувало ДТП, водій ОСОБА_1 значно перевищив дозволену швидкість.

Також позивач стверджує, що у телефонній розмові з водієм вантажівки ОСОБА_4 він з`ясував, що водій вантажівки бачив автомобіль, який знаходився в лівій смузі руху з увімкненим сигналом аварійної зупинки, і те, що автомобіль не рухається було видно зі значної відстані, оскільки події відбувались у світлу пору доби та видимість була доброю.

Також позивач звернув увагу суду на те, що зі змісту постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2025р. видно, що ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні та визнав свою вину у вчиненні ДТП і вказане судове рішення має преюдиційне значення під час розгляду справи про відшкодування матеріальної шкоди між учасниками цієї ДТП.

Судового ж рішення, яким би у вчиненні 23.12.2024 року ДТП було визнано винним водія ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням ним ПДР, що б потягли за собою пошкодження транспортних засобів не існує.

Позивач наголосив, що довідка, надана відповідачем експерту, має неточності та не відповідає дійсності. Адвокатом позивача направлено відповідний адвокатський запит щодо отримання письмового підтвердження цієї інформації.

22 грудня 2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника позивача до 02 лютого 2026 року до 12 год. 00 хв.

22 січня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача – адвоката Санченка Р.Г., про долучення доказів, а саме:

1) Відповідь начальника управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Київській області від 29.12.2025 року № 301512-2025 на запит адвоката Санченка Р.Г., відповідно до якої, зокрема, повідомлено, що згідно з розділом IV наказу МВС України № 180 від 13.03.2023 «Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми «Адміністративна практика» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України»», зняття з обліку відомостей щодо осіб, яких притягнуто адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення здійснюється автоматично у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення або у разі, якщо після закінчення таких особа вважається такою, яка не була піддана адміністративному стягненню згідно зі статтями 38, 39 КУпАП.

У зв`язку з викладеним, станом на 29.12.2025 року, згідно з даними системи ІПНП, інформація щодо постанови про адміністративне правопорушення ЕНА № 3715747 від 23.12.2024 року відсутня.

Для отримання запитуваної Вами інформації рекомендуємо звернутися до відділу поліції № 1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області;

2) Відповідь начальника ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 07.01.2026 року № 4322-2026 на запит адвоката Санченка Р.Г., відповідно до якої фабула (формулювання) правопорушення, яке інкримінувалось ОСОБА_2 при винесенні постанови від 23.12.2024 року серії ЕНА № 3715747 була викладена таким чином «23.12.2024 року о 15:12:55, м. Київ, шосе Дніпровське, км, під час вимушеної зупинки транспортного засобу не встановив знак аварійної зупинки, чим порушив п. 9.10 «а» ПДР – порушення встановлення ліхтаря або знаку аварійної зупинки у разі ДТП». Постанова про накладення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесена за ст. 125 КупАП. На особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, накладено стягнення у виді попередження;

3) Відповідь начальника ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області від 20.01.2026 року № 14003-2026 на запит адвоката Санченка Р.Г., відповідно до якої працівниками СРПП ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області відносно громадянина ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за ст. 125 КУпАП серії ЕНА №3715747 від 23.12.2024 року за порушення вимог п. 9.10. «а» ПДР України.

У відповіді № 128465-2025 від 16.06.2025 року на адвокатський запит адвоката Арсена Луцюка було допущено механічну помилку та зазначено про порушення ОСОБА_2 вимог п. 9.9 ПДР України.

22 січня 2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача – адвоката Санченка Р.Г., про долучення доказів, зокрема, відео на лазерному компакт-диску з місця ДТП за участю автомобілів «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2

02 лютого 2026 року судове засідання відкладено у зв`язку з несправностями технічних засобів до 04 березня 2026 року до 13 год. 00 хв.

04 березня 2026 року в судове засідання з`явились представника позивача, відповідач та його представник.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі. Просив врахувати всі надані стороною позивача докази.

Відповідач та його представник у судовому засіданні підтримали раніше висловлену позицію про часткове визнання позову, просили суд застосувати до позовних вимог п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України та сталу судову практику, визнати що ДТП сталася унаслідок порушення ПДР обома власниками джерел підвищеної небезпеки, визначити ступінь вини кожного з учасників ДТП, зокрема, ступінь вини відповідача визначити у частці 10%, та вирішити питання про відшкодування майнової шкоди з урахуванням визначеного ступеню вини учасників ДТП, тобто стягнути з відповідача на користь позивача 13 292,83 коп.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, визначившись із нормою закону, яка підлягає до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд встановив такі фактичні обставини у цій справі.

23 грудня 2024 року о 12 год. 45 хв. на автодорозі Н-01 сталася ДТП за таких обставин.

Водій ОСОБА_1 , відповідач у цій справі, керуючи автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , не обравши безпечну швидкість руху, не врахувавши дорожню обстановку, виявивши небезпеку для руху або перешкоду, не вжив усіх заходів для зменшення швидкості або повної зупинки автомобіля, внаслідок чого здійснив зіткнення з належним позивачеві автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який знаходився на проїжджій частині дороги (не рухався). Після цього водій, не дотримавшись безпечного бокового інтервалу, здійснив зіткнення з автомобілем «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, власники транспортних засобів зазнали матеріальних збитків.

Дорожньо-транспортна пригода сталася на автодорозі Н-01. Вказана ділянка автодороги Н-01 відноситься до категорії 1-Б, та має по дві смуги руху в кожному напрямку, розділені залізобетонною роздільною смугою. Дозволена швидкість руху на вказаній ділянці становить 110 км/год.

Позивач у справі ОСОБА_2 зупинив автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 у лівій смузі Дніпровського шосе в зв`язку з несправністю автомобіля.

Відповідач у справі ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху, вирішив здійснити обгін автомобіля «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 , для чого виїхав у ліву смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 .

Щодо ОСОБА_2 23.12.2024 року посадовою особою Національної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3715747 за ст. 125 КУпАП, про те, що під час вимушеної зупинки транспортного засобу він не встановив знак аварійної зупинки, чим порушив п. 9.10 «а» ПДР.

Висновком експерта № 041-25 від 10 жовтня 2025 року за результатами дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за матеріалами справи № 372/3066/25 встановлено, що:

Отже, висновком експерта встановлено невідповідність дій позивача у цій справі ОСОБА_2 ПДР України, а саме порушення:

- п.п. 9.9 «а» (у разі вимушеної зупинки на дорозі повинна бути увімкнена аварійна світлова сигналізація),

- п.п. 9.10 «б» (у разі вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними); а також п.п. 9.11 та п.п. 15.14 ПДР України.

При цьому експерт встановив, що такі порушення перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.

Позивач ОСОБА_2 заперечує результати вказаної експертизи, стверджує, що така експертиза проведена на підставі недостовірних відомостей.

Позивач стверджує, що аварійну світлову сигналізацію він увімкнув відразу після зупинки транспортного засобу, що, зокрема, зафіксовано на відеозаписі, диск з яким разом із клопотанням про долучення доказу, надано його представником до суду.

Однак, з переглянутого у судовому засіданні відеозапису, не вбачається за можливе встановити увімкнення аварійної світлової сигналізації відразу після зупинки автомобіля.

На підтвердження своїх доводів про те, що відразу після зупинки транспортного засобу він увімкнув аварійну світлову сигналізацію, позивач посилається на телефонну розмову з водієм з автомобіля «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 , у якій, зі слів позивача, останній підтвердив, що аварійну сигналізацію на автомобілі, який стояв у лівій смузі руху, було добре видно та водій ОСОБА_1 не міг її не помітити.

Однак такі доводи судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки водій автомобіля «VOLVO», д.н.з. НОМЕР_3 , з напівпричепом «СОDER», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_4 судом не допитувався, клопотань про виклик його в якості свідка до суду не надходило.

Отже, хоча ОСОБА_2 і не притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.п. 9.9 «а» ПДР (у разі вимушеної зупинки на дорозі повинна бути увімкнена аварійна світлова сигналізація), під час вирішення справи щодо відшкодування шкоди суд оцінює зібрані у справі докази і навіть непритягнення до адміністративної відповідальності або встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення не є підставою для висновку про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що порушення ПДР, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП, вчинили як відповідач, що доводиться постановою суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та не заперечується відповідачем, так і позивач, оскільки позивачем не надано та судом не здобуто доказів, які б беззаперечно підтверджували, що водій ОСОБА_2 відразу після зупинки транспортного засобу у лівій смузі автодороги Н-01, з дозволеною швидкістю руху 110 км/год, увімкнув аварійну світлову сигналізацію, що б давало можливість іншим водіям, які рухались вказаною автодорогою у цей час, своєчасно помітити аварійну ситуацію та запобігти негативним наслідкам. Факт невстановлення ОСОБА_2 аварійного знака підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3715747.

Доводи позивача про те, що відразу після зупинки керованого ним транспортного засобу він вийшов з автомобіля та перебував поряд з автомобілем, що також неможливо було не помітити, також ставляться судом під сумнів, оскільки судом так достовірно і не встановлено, в якому саме місці біля автомобіля перебував позивач. У відповіді на відзив позивач посилається на свої ж пояснення, надані на місці ДТП, та стверджує, що відкрив капот автомобіля, намагаючись встановити причину несправності, тобто знаходився перед автомобілем. У цьому випадку, по перше, водій ОСОБА_1 не зміг би його побачити відразу та зорієнтуватись у ситуації, а по друге, перебуваючи перед автомобілем, ОСОБА_2 неминуче отримав би травми внаслідок удару керованого ОСОБА_1 автомобіля.

Доводи позивача про перевищення відповідачем швидкості судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами, результатів трасологічного дослідження суду не надано, питання щодо призначення відповідної експертизи позивачем та його представником перед судом не ставилось.

Частиною першою статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543. 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК. а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

Отже, встановивши вину обох володільців джерел підвищеної небезпеки у вчиненні ДТП, суд приходить до висновку, що завдана внаслідок ДТП матеріальна шкода підлягає відшкодуванню як з позивача, так і з відповідача.

Визначаючи розмір відшкодування шкоди кожним із учасників ДТП, суд враховує встановлені у справі обставини, зокрема, щодо порушення ПДР, яких припустились учасники ДТП, та щодо причинно-наслідкового зв`язку таких порушень із завданням шкоди, приходить до висновку про відшкодування шкоди учасниками ДТП у розмірі 50% кожним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року № 328/2750/18.

Загальна сума майнової шкоди, завданої власнику автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, встановлена Висновком експерта № 2212 від 31.03.2025 року та становить 142 628,35 грн, що сторонами під час розгляду справи не заперечувалось.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає матеріальна шкода у розмірі 71 314,17 грн (50% від 142 628,35 грн).

Ураховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 713,14 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 79, 81, 89, 141, 258-268, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 71 314 грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 713 грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Г. Сташків

Оригінал: reyestr.court.gov.ua