Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №602/550/24 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/550/24Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.

Провадження № 22-ц/817/440/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Панькевич Т.І.,

представників заявника та заінтересованої особи

Ометинської Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 602/550/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Костишин Василя Михайловича на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року (постановлена суддею Холявою Л.І., повна ухвала складена 13 лютого 2026 року) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Лановецька міська рада Кременецького району Тернопільської області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її проживання та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 30 листопада 2017 року.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Роз`яснено заявниці про право звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку позовного провадження.

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 суд виходив з того, що встановлення такого факту є спрямовано на набуття нею певного правового статусу, який оспорюється іншими особами, а відтак, між сторонами існує спір про право.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Звертає увагу на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, не дає їй права на отримання грошового забезпечення і тому це не є її метою для звернення до суду.

Наголошує, що підставою для звернення до суду із даною заявою стало лише те, що встановлення даного факту надасть їй можливість реалізувати своє право на отримання відомостей про місцеперебування безвісти зниклого ОСОБА_4 та отримання інформації про хід та результати проведення його розшуку.

У березні 2026 року представник Міністерства оборони України - Матяшук В.К. подав до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

У березні 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_2 - Онищак У.М. подала до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

У березні 2026 року представник ОСОБА_3 - адвокат Денисовський М.Д. подав до Тернопільського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду залишити без змін.

Вказує, що твердження представника заявниці в апеляційній скарзі про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю не пов`язане з отриманням грошових виплат, а лише спрямоване на отримання доступу до інформації на її переконання є оманою суду, оскільки суперечить матеріалам справи, у зв`язку з тим, що у первісній заяві прямо зазначено мету, а саме отримання пільг та виплат, що свідчить про наявність майнового інтересу, а зміна цієї позиції в апеляційному суді має ознаки процесуального зловживання.

Наголошує на те, що суд першої інстанції залишаючи заяву без розгляду, детально обґрунтував свою позицію, зазначивши, що розгляд справи в порядку окремого провадження неможливий через наявність спору про право, який потребує розгляду в позовному провадженні.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Костишин В.М. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 - адвокат Денисовський М.Д. вимоги апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Фактичні обставини справи.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Роз`яснено заявниці про право звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження (а.с. 257-259, т.1).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на положеннях Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт її проживання та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 30 листопада 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 686/11198/22 зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду в справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року).

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.

Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення та виключити можливість появи в майбутньому конкуруючого рішення з іншою заінтересованою особою, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.

Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки».

У даній справі заінтересованими особи є Лановецька міська рада Кременецького району Тернопільської області, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який є повнолітнім сином безвісти відсутнього військового та ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_4 .

У справі, яка переглядається, заявниця не оскаржує будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, а звернулася до суду цивільної юрисдикції, щоб встановити факт, який належить встановлювати в судовому порядку за правилами ЦПК України, оскільки в інший спосіб такі обставини встановити неможливо.

З пункту 106 викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 вбачається, що "між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги".

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Однак, як було встановлено судом першої інстанції у даній справі наявний спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що остання є матір`ю зниклого безвісти ОСОБА_4 та має право на отримання виплат, оскільки відсутні інші члени сім`ї військовослужбовня у розумінні п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (зі змінами від 30.01.2024 року). Крім того, вона заперечує факти спільного проживання її сина з заявницею, оскільки син з 2017 року постійно проживав лише з нею за іншою адресою.

Таким чином, обраний заявником спосіб захисту свого права не узгоджується із положеннями чинного законодавства та висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, що не спростовує відповідні доводи апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми процесуального права, які пдлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України.

Суд першої інстанції вірно прийняв до уваги те, що подана заява про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право між заявницею та заінтересованою особою - ОСОБА_3 .

Так, у справі яка є предметом перегляду, заявниця просить в порядку окремого провадження встановити факт спільного проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу.

Факт, встановити який просить заявниця, не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки із змісту заяви вбачається спір про право, який повинен вирішуватися в позовному провадженні, оскільки зачіпається питання про права та обов`язки заінтересованої особи в цій справі - ОСОБА_3 , яка є матір`ю зниклого безвісти військовослужбовця ЗСУ, що заперечує право заявниці на отримання грошових виплат і, відповідно, між ними виник (існує) спір, пов`язаний з доведенням заявницею наявності підстав для призначення та виплати їй коштів.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року про залишення заяви без розгляду постановлена судом з додержанням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржена ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07 квітня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.