Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №495/9104/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/629/26

Номер справи місцевого суду: 495/9104/25

Головуючий у першій інстанції Гелла С. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасанової Л.Я. кизи, за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Колєсніка Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Колєсніка Б.В. в інтересах ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської областівід 12.02.2026 року, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,

установив

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №012429Е від 21.11.2025 року ОСОБА_3 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною другою статті 204-1Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: 21.11.2025 о 02:10 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км. 600м.) на відстані 3900 м. від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_4 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного поза пунктом пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, спільно з громадянином ОСОБА_5 , який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного знаку №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені на території Білгород-Дністровського району Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 204 КУпАП.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить – 8500 грн (вісім тисяч п`ятсот грн) з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення. Також стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала

Не погоджуючись з постановою місцевого суду, представник ОСОБА_1 –адвокат Колєснік Б.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову та закрити провадження по справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує, що суддя місцевого суду безпідставно притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, не врахував відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не мав наміру на незаконний перетин державного кордону, а прямував у гості до свого родича ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Адвокат Колєснік Б.В. стверджує, що ОСОБА_1 з товаришем ОСОБА_5 під час поїздки легковим автомобілем на шляху прямування до м. Білгород-Дністровський були зупиненні нарядом прикордонників на блок-посту, розташованому на автошляху М15 «Маяки» (48 км 600 м автодороги М16 Одеса-Рені). Після зупинки, посадові особи Державної прикордонної служби України здійснили перевірку документів що підтверджують особи ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , військово-облікові документи, а також почали вимагати назвати причину перебування на даній ділянці дороги. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 пояснили мету своєї поїздки, її адресата, забезпечили комунікацію з ОСОБА_7 до якого вони прямували, який підтвердив ціль їх приїзду до м. Білгород-Дністровська, проте дані пояснення не влаштували посадових осіб ДПС України та останні розпочали складати адміністративні протоколи.

Крім того, апелянт зазначає, що відносно ОСОБА_5 було складено аналогічний протокол про адміністративне правопорушення, з аналогічним складом, однак постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2026 року (справа №495/9102/25) провадження по справі закрито, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Позиції учасників судового розгляду

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , та йогопредставник адвокат Колєснік Б.В. підтримали доводи апеляційної скарги, та просили її задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд приходить до висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП зазначених вимог закону належним чином дотримано не було, з огляду на таке.

За змістом ст.ст. 254, 256 КУпАП протокол об адміністративне правопорушення є найважливішим процесуальним документом в якому фіксується сутність вчиненого правопорушення, який у свою чергу є підставою для подальшого провадження справи у суді. У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Наведені обставини дають право уповноваженій особі складати протокол про адміністративні правопорушення невідкладно після вчинення правопорушення, а також за наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому, зокрема його суб`єктивної та об`єктивної сторони.

Оскарженою постановою ОСОБА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУПАП.

На підтвердження доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, місцевий суд послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №012429Е від 21.11.2025 року (а.с. 3), рапорти інспекторів прикордонної служби від 21.11.2025 року (а.с. 4, 6), схему виявлення порушника державного кордону України (а.с. 5), паспорт громадянина України (а.с. 7).

Згідно протоколу ПдРУ №012429Е від 21.11.2025 року, 21.11.2025 о 02:10 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км. 600м.) на відстані 3900 м. від лінії державного кордону, було виявлено громадянина України ОСОБА_4 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного поза пунктом пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, спільно з громадянином ОСОБА_5 , який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного знаку №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені на території Білгород-Дністровського району Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», ст. 5 Закону України «Про прикордонний контроль», тобто вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст. 204 КУпАП.

Рапорти офіцерів прикордонної служби від 21.11.2025 року (а.с. 4, 6), на який послався місцевий суд, містять аналогічні відомості про обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №012429Е від 21.11.2025 року.

Схема виявлення порушника державного кордону України ОСОБА_2 (а.с.5) містить помітки про ділянку автошляху територіально наближену до села Паланка на якій було виявлено особу.

Диспозиція ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачає перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, зокрема вчинені групою осіб.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Відповідно, досліджуючи докази по даній справі, суд повинен встановити чи мала особа намір здійснити спробу на перетинання державного кордону України у незаконний спосіб.

Охорона державного кордону України є невід`ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Державний кордон України – це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, визначає межі державної території України, просторові рубежі дії державного суверенітету України. Охороною Державного кордону України займається Державна прикордонна служба України.

З матеріалів провадження вбачається, що на підтвердження винуватості ОСОБА_2 , відповідальними особами державної прикордонної служби надано: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №012429Е від 21.11.2025 року; рапорти офіцерів прикордонної служби від 21.11.2025 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також схему виявлення порушника державного кордону України ОСОБА_2 .

Разом з тим, посадовою особою, яка складала відповідні матеріали та збирала докази по справі, не надано беззаперечних доказів щодо наявності умислу особи, які б свідчили про безпосередню спробу перетину кордону.

Апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорти службових осіб, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення.

Матеріали провадження не містять будь-яких доказів на спростування доводів апелянта щодо відсутності умислу у ОСОБА_1 щодо здійснення спроби на незаконний перетин державного кордону та прямування до місця мешкання родича ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, доводи сторони захисту відносно того, що подія мала місце на автошляху Одеса-Рені (48 км. 600м.), куди вони з товаришем ОСОБА_5 прямували, підтверджуються схемою виявлення правопорушника на ділянці автошляху (а.с.5), яка містить помітки про ділянку, на якій було виявлено особу.

Водночас жоден з доказів, покладених місцевим судом в основу оскаржуваної постанови не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема наявності у нього умислу на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

За наведених обставин, апеляційний суд констатує, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні та допустимі докази на підтвердження факту незаконної спроби ОСОБА_1 перетнути державний кордон України поза межами пункту пропуску через державний кордон України за викладеними в протоколі обставинами.

Вирішуючи питання щодо належності, допустимості та достатності доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема позицію Суду у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «…суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

Апеляційний суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146), в якому зазначено, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, суди не почали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у вину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутня суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, а саме умисел на спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску через державний кордон України, групою осіб.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на наведене, досліджені апеляційним судом докази, які вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова місцевого суду скасуванню, із закриттям провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Колєсніка Б.В. – задовольнити.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2026 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.204-1 КУпАП – скасувати.

Постановити нову, якою провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення передбаченого за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець