Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №513/361/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4369/26

Справа № 513/361/25

Головуючий у першій інстанції Миргород В. С.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство «Сенс Банк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк»,

на заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Миргород В. С.,

за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна, в обґрунтування зазначивши, що 09.04.2020 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа банк» укладено кредитний договір №491022971, за умовами якого позивачу надано кредит. З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про внесення до реєстру божників інформації щодо нього у зв`язку із виконавчим провадженням №65101220, яке було відкрито на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. №7120 від 18.02.2021 року про стягнення на користь Акціонерного товариства «Альфа банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09.04.2020 року в розмірі 28 365,89 грн. В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки божника та звернуто стягнення на заробітну плату. 13.12.2022 року постановою приватного виконавця Одеської області Шевченко Т.С. в межах виконавчого провадження №65101220 змінено найменування стягувача, а саме з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк». Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12.11.2024 року у справі №513/67/24 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №7120 від 18.02.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення на корить стягувача Акціонерного товариства «Альфа Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09.04.2020 року в розмірі 28 365,89 грн. Однак, в межах виконавчого провадження №65101220 при примусовому виконанні виконавчого напису №7120 від 18 лютого 2021 року, з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» стягнуто кошти в загальному розмірі 15 000,00 грн. Зважаючи на те, що виконавчий напис, на підставі якого було відкрите виконавче провадження №65101220 визнано судом таким, що не підлягає виконанню, позивач просить стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Саратський районний суд Одеської області заочним рішенням від 19 червня 2025 року задовольнив позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Стягнув з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що підставою отримання відповідачем коштів у розмірі 15 000,00 грн стало стягнення з позивача на підставі виконавчого напису, який рішенням суду від 12.11.2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала. Відповідач не спростував відсутності підстав для подальшого утримання належних позивачеві коштів у розмірі 15 000,00 грн, а тому з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, які були утримані із доходів позивача в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом №7120, який вчинено 18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник відповідача Акціонерного товариства «Сенс Банк» просить скасувати заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 19.06.2025 по справі №513/361/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу у заочному порядку, порушивши вимоги ст. 280–281 ЦПК України, зокрема не постановив окремої ухвали про розгляд справи у заочному порядку, що є обов`язковою процесуальною дією; не перевірив наявність згоди позивача на такий порядок розгляду; не забезпечив належного повідомлення відповідача, адже банк не отримував повісток у передбачений законом спосіб, що позбавило права на участь у справі, подання відзиву та доказів.

Суд фактично став на бік позивача, не забезпечивши рівність процесуальних прав сторін, підмінив собою сторону у доказуванні, фактично створивши доказову базу замість позивача. Кошти, про які заявляє позивач, були внесені ним не безпосередньо на рахунок АТ «Сенс Банк», а у межах зведеного виконавчого провадження, де стягувачами виступають декілька кредиторів. Відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження», у разі надходження коштів у зведеному виконавчому провадженні вони розподіляються виконавцем між усіма стягувачами пропорційно до розміру заборгованості. Таким чином, сплата 15 000,00 грн позивачем не є безумовним підтвердженням факту перерахування цієї суми саме АТ «Сенс Банк». Для встановлення дійсного руху коштів суд мав витребувати у приватного виконавця постанову про відкриття зведеного ВП, постанову про розподіл коштів, акти перерахування коштів стягувачам. Проте суд цього не зробив, натомість безпідставно вважав, що всі кошти надійшли саме відповідачу. Це свідчить про неповне з`ясування фактичних обставин справи та порушення вимог ст. 263, 264 ЦПК України. Єдиним доказом позивача є виписка з банківського рахунку, однак вона не підтверджує перерахування саме на рахунок АТ «Сенс Банк»; відсутні документи приватного виконавця (постанови, акти, квитанції), що свідчать про зарахування саме 15 000,00 грн, натомість наявні дані про те, що фактично банку було перераховано лише 6 387,00 грн. Окрім того, у даній справі між сторонами існує кредитний договір, дійсність якого не оспорювалася, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України не було. Позивач намагається використати норми про безпідставне збагачення всупереч їх призначенню, ігноруючи існування договірних правовідносин.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної оцінки поданим доказам та фактично проігнорував обставини існування зведеного виконавчого провадження, що є визначальними для правильного вирішення спору. Посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини виникли з укладених сторонами кредитних договорів, застосування інституту безпідставного збагачення за наявності договірних зобов`язань прямо виключається відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.10.2025 року відкрито апеляційне провадження та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження від 27.10.2025 року та апеляційну скаргу отримав 15.11.2025 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуте на адресу суду. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження отримано АТ «Сенс Банк» 28.10.2025 о 12:43:07 та представником відповідача АТ «Сенс Банк» 28.10.2025 12:44:39 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу отримано третьою особою - приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. 28.10.2025 о 12:40:06 та 20.08.2025 о 0:16:30 відповідно в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу отримано третьою особою - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у відповідності до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 9 статті 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн., тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн.), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою отримання відповідачем коштів у розмірі 15 000,00 грн. було стягнення з позивача на підставі виконавчого напису, який рішенням суду від 12.11.2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому вищевказана сума вважається такою, що підлягає поверненню, оскільки правова підстава її набуття відповідачем відпала. Відповідач не спростував відсутності підстав для подальшого утримання належних позивачеві коштів у розмірі 15 000,00 грн., а тому з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, які були утримані із доходів позивача в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом №7120, який було вчинено 18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстрованим №7120 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09.04.2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Альфа Банк» у розмірі 27 715,89 грн та 650,00 грн за вчинення виконавчого напису, загальна сума, що підлягає стягненню – 28 365,89 грн.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. від 12.04.2021 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №7120 від 18.02.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованості в розмірі 28 365,89 грн.

На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. від 17.05.2021 про арешт коштів, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 57 432,17 грн.

Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. від 13.12.2022 про зміну назви сторони виконавчого провадження, змінено найменування стягувача з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12.12.2024 року, яке набрало законної сили 13.12.2024 року, виконавчий напис, вчинений 18.02.2021 рокуприватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №7120 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа Банк» заборгованості за кредитним договором №491022971 від 09.04.2020 року в розмірі 28 365,89 грн, скасований

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дослідив виписку по рахунку ОСОБА_1 від 06.03.2025 року та вказав, що з останнього стягнуто 15 000,00 грн на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк».

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

Для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Отже, встановивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнуті з позивача на підставі виконавчого напису нотаріуса, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, оскільки підставою отримання відповідачем коштів було стягнення з позивача на підставі виконавчого напису, вчиненого 18.02.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за №7120, який заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12.12.2024 року, яке набрало законної сили 13.12.2024 року, визнано таким, що не підлягає виконанню, то безпідставно отримані грошові кошти підлягають поверненню, адже правова підстава їх набуття відпала.

Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк» про те, що між сторонами виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, є необґрунтованими, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.

При цьому, обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором та її розмір можуть бути предметом окремого судового розгляду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20, від 08 вересня 2021 року у справі №206/2212/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 06 жовтня 2021 року у справі №623/363/20.

В той же час, слушними є доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що всі кошти у розмірі 15 000,00 грн переховані саме відповідачу – АТ «Сенс Банк».

Єдиним доказом, що наданий стороною позивача є виписка з банківського рахунку ОСОБА_1 від 06.03.2025 року за період з 20.09.2023 року по 06.03.2025 року, яка містить інформацію про те, що 27.09.2023 року о 11:12:39 з його рахунку здійснено відрахування у розмірі 15 000,00 грн, однак жодної інформації про спрямування цих коштів, їх отримувача, призначення вказаного платежу вказана виписка не містить. Жодних інших доказів на підтвердження обставин, викладених у позові про зарахування коштів саме у розмірі 15000 грн на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса, вчиненого 18.02.2021 року, матеріали справи не містять.

Натомість, при поданні до суду першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення відповідач надав виписку по особовому рахунку (позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 491022971 від 09.04.2020) за період з 09.04.2020 року по 09.07.2025 року, з якого вбачається, що 10.10.2023 року в рахунок погашення кредитної заборгованості до Акціонерного товариства «Сенс Банк» надійшли грошові кошти у розмірі 6 387,16 грн.

У постанові приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. від 17.05.2021 року про арешт коштів вказано, що арешт накладено у межах суми звернення стягнення у загальному розмірі 57 432,17 грн, проте позивачем не надано суду доказів про те, що кошти саме у розмірі 15000 грн були перераховані приватним виконавцем Шевченко Т. С. Акціонерному товариству «Сенс Банк».

Колегія суддів зауважує, що в постанові про закінчення виконавчого провадження № 651011220 від 30.04.2025 року, яка приєднана судом до матеріалів справи, оскільки відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження є загальнодоступними, а отримання інформації з загальнодоступних державних реєстрів не є отриманням нових доказів, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. зазначено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 12.11.2024 року справа № 513/67/24, яке набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 491022971 від 09 квітня 2020 року в розмірі 28365,89 грн. Залишок несплаченої суми за виконавчим документом становить 21328,73 грн.

Як зазначено вище, здійснення особою захисту порушеного права шляхом застосування кондикційного позову можливе лише за умови наявності підстав, передбачених статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача відповідне майно (у тому числі грошові кошти).

При цьому, для правильного застосування статті 1212 ЦК України необхідно установити факт абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).

Із наявних у матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено, що в рахунок погашення заборгованості зазначеної у виконавчому написі, вчиненому 18 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., який перебував на виконані у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т. С. ВП №65101220, на рахунок Акціонерного товариства «Сенс Банк» надійшли 02.10.2023 року грошові кошти у розмірі 6 387,16 грн.

Позивачем не надано суду належних та достатніх доказів про сплату Акціонерному товариству «Сенс Банк» коштів у розмірі 8612,84 грн (15000 грн – 6387,16 грн) в межах ВП №65101220.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір про стягнення безпідставно набутих коштів в частині стягнення 8612,84 грн не мав законних підстав для їх стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк», оскільки доказів отримання Акціонерним товариством «Сенс Банк» в межах ВП №65101220 вказаних коштів матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу без належного повідомлення АТ «Сенс Банк» про дату, час та місце судового розгляду є безпідставними.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд із прав людини (далі ЄСПЛ) зазначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Згідно з частиною першою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Положеннями статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до пункту третього частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 11 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно набутих коштів, прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду на 29.04.2025 року о 10 год. 00 хвилин.

Розгляд справи відкладено на 19 червня 2025 року коли ухвалено оскаржуване заочне рішення суду.

Про розгляд справи призначеної на 19 червня 2025 року судом повідомлялись учасники справи, зокрема Акціонерне товариство «Сенс Банк» за адресою : м. Київ, вул. Велика Васильківська,100 і ця адреса вказана скаржником в апеляційній скарзі.

Акціонерне товариство «Сенс Банк» належним чином було повідомлено про судове засідання, призначене судом першої інстанції на 19 червня 2025 року, в якому було ухвалено оскаржуване заочне рішення, незважаючи на те, що надіслана товариству судова повістка-повідомлення про розгляд справи повернулася до суду з відміткою поштової служби від 06 червня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту третього частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки у день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток (див.: постанову Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23).

Зазначене спростовує доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сенс Банк» про те, що його належним чином не було повідомлено судом про розгляд справи.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції порядку ухвалення заочного рішення, а саме не постановлення окремо ухвали та не перевіривши згоди позивача щодо такого порядку розгляду, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

В позовній заяві позивачем зазначено, що у разі не явки в судове засідання позивача або його представника в судові засідання, розгляд справи провадити без їх участі. Проти винесення заочного рішення позивач не заперечує.

У мотивувальній частині оскаржуваного заочного рішення суду зазначено, що зі згоди позивача, який заявою не заперечував проти винесення заочного рішення, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Отже доводи апеляційної скарги про порушення судом порядку ухвалення заочного рішення спростовуються матеріалами справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих безпідставно набутих коштів з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 з 15 000,00 грн до 6 387,16 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією ID 4679-8110-1087-2628 від 10.03.2025 року.

Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції апеляційним судом встановлено наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру стягнутих безпідставно набутих коштів з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 з 15 000,00 грн до 6 387,16 грн., апеляційний суд змінює розподіл судових витрат.

Так, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково на 42,58 %, тому з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 515,73 грн (1 211,20 грн. х 42,58/100).

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №743375 від 19.08.2025 року.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на 57,42 %, то з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає стягненню 57,42 % від суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 738, 68 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 222,95 грн (1 738, 68 грн – 515,73 грн).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, ст. 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року змінити, зменшивши розмір стягнутих безпідставно набутих коштів з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 з 15 000,00 грн до 6 387,16 грн.

Заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 19 червня 2025 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150) судовий збір у розмірі 1 222,95 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Ю.П. Лозко