Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №496/5114/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6057/25

Справа № 496/5114/24

Головуючий у першій інстанції Буран В. М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року,

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що 30.06.2021 року позивач прибув до військової частини НОМЕР_2 і на підставі наказу № 126 від 30.06.2021 року призначений командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 . 05.07.2021 року звернувся за медичною допомогою до клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМК центру Південного регіону через загострення деформуючого артрозу лівого колінного суглобу з тимчасовим порушенням функцій, про що йому була видана довідка ВЛК № 1853 від 05.07.2021 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 15 календарних днів. Через захворювання, 05.07.2021 року позивач не зміг прибути на ранкове шикування до військової частини, при цьому отримавши вищевказану довідку № 1853 поставив до відома командира підрозділу. Незважаючи на це, на нього було накладено дисциплінарне стягнення «зауваження» на підставі наказу № 68 від 20.07.2021 року «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовцем військової служби за контрактом старшим сержантом ОСОБА_1 ».

З цим наказом позивач не погодився, та оскаржив його у суді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі № 420/24235/21 позов до військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 68 командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2021 року про накладення на старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «зауваження».

Позивач зазначив, що у зв?язку з тим, що в наказі від 20.07.2021 року № 68 позивача звинуватили в тому, що він самовільно залишив військову частину і йому довелося виправдовуватися перед його підлеглими військовослужбовцями частини при тому, що він цього не робив, змушений звернутися до суду з цім позовом про відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Зазначає, що він є публічною особою, займається громадською діяльністю, є членом Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України», тому йому довелося пояснювати членам організації, що він не коїв зазначеного порушення. Заподіяну моральну шкоду оцінює в суму у розмірі 10000 грн.

Посилається, що 14.10.2021 року, на День Захисника і Захисниць України відповідач – в/ч НОМЕР_2 на підставі протиправного наказу № 68 від 20.07.2021 року, не виплатив йому премію у розмірі 2500 грн, чим заподіяв йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 2500 грн.

Так діями відповідача порушено звичний ритм життя позивача, який був змушений звертатися до суду з приводу порушення його прав відповідачем. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні його честі, гідності, престижу та ділової репутації, моральних переживаннях, ушкодженню здоров`я у зв`язку із порушенням умов контракту та порядку проходження служби у Збройних силах України. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, усе вищевказане, негативно вплинули на стан здоров`я, викликало страждання та спричинило негативні наслідки, та моральну шкоду позивач оцінив у розмірі 5000 грн. Внаслідок винесеного відповідачем протиправного наказу, скасованого 10.04.2023 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду, позивачу, була заподіяна моральна шкода у розмірі 17500 грн.

Позивач зазначає, що був вимушений звертатися по допомогу до різних медичних закладів, проходив курс лікування з 15 по 22 листопада у лікарки ОСОБА_2 , яка поставила діагноз «ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступені, стадія II, ризик CН-0, дісциркуляторна енцефалопатія 2 ступені, хронічний холецистопанкреатит в стаді нестійкої ремісії». Заподіяну шкоду здоров`ю, внаслідок лікування та придбання ліків, повивач оцінює в суму у розмірі 8120 грн.

Позивач просив суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 17500 грн та шкоду, заподіяну його здоров`ю, у розмірі 8120 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Біляївський районний суд Одеської області рішенням від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, задовольнив частково. Стягнув з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000 грн та вирішив питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовив.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення з урахуванням обставин того, що дисциплінарне стягнення було скасовано рішенням суду, а негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України) дійшов висновку, що моральної шкоди було завдано у розмірі 2000 грн. Інші вказані позивачем суми моральної шкоди, позивачем не доведені, у розумінні доведення причино-наслідкового зв`язку з діями відповідача та наслідками для позивача. Суд також зазначив, що не підлягають відшкодуванню 8120 грн шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 . Так, суд погодився з твердженням представника відповідача, та вважав, що за часовим проміжком, подія притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 20.07.2021 року, та звернення до лікаря у період 15-22 листопада, відрізняються на чотири місяці. Отже, дійсно могло мати місце погіршення самопочуття ОСОБА_1 , не пов`язане з накладанням стягнення, а внаслідок погіршення загального самопочуття здоров`я з огляду на його вік.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року скасувати частково в частині відмови в задоволенні усіх позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану шкоду здоров`ю в розмірі 8120 грн та моральну шкоду в розмірі 15500 грн, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції всіх обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи. Суд не прийняв до уваги, що позивачу завдана моральна шкода у зв?язку з втратою авторитету серед членів «Спілки офіцерів України». Суд у своєму рішенні не мотивував свої висновки щодо відмови у задоволенні вимог за завдання ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2500 грн за те, що йому не було виплачено відповідачем премію на День Захисника і Захисниць України.

Скаржник посилається, що суд неправильно встановив обставини справи, щодо обізнаності позивача про накладення адміністративного стягнення. Суд встановив, що накладене стягнення різниться за часом мого звернення до лікаря, проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року було скасовано стягнення «зауваження». У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі № 420/24235/21 було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , оскаржуваний наказ про стягнення був доведений 10 листопада 2021 року і виданий на руки, а 15.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря в зв?язку з поганим самопочуттям, та був вимушений проходити курс лікування з 15 по 22 листопада.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено Військовій частині НОМЕР_1 її право на подання до Одеського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав 24.06.2025 року у відповідності п. 3 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги Військова частина НОМЕР_1 отримала 12.06.2025 року та 06.06.2025 року відповідно в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 діяла виключно у правовому полі, сумлінно дотримуючись вимог законодавства, протиправних дій відносно нього не вчиняла, а відтак у задоволенні його позову слід відмовити повністю, заподіяна моральна шкода та шкода, заподіяна здоров`ю позивача у сумі 25620 грн не має достатніх підтверджень та не пов`язана зі службовим розслідуванням за фактом своєчасного нез`явлення на службу старшим сержантом ОСОБА_3 05.07.2021, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.07.2021 року № 68 «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовцем військової служби за контрактом старшим сержантом ОСОБА_4 » та дисциплінарним стягненням, накладеним на нього у виді «Зауваження».

Відповідач просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_5 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовити.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення шкоди у розмірі 25620 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що дисциплінарне стягнення було скасовано рішенням суду, а негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України) дійшов висновку, що моральної шкоди було завдано у розмірі 2000 грн. Інші вказані позивачем суми моральної шкоди, позивачем не доведені, у розумінні доведення причино-наслідкового зв`язку з діями відповідача та наслідками для позивача. Суд також зазначив, що не підлягають відшкодуванню 8120 грн шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 . Так суд погодився з твердженням представника відповідача, та вважав, що за часовим проміжком, подія притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності 20.07.2021 року, та звернення до лікаря у період 15-22 листопада, відрізняються на чотири місяці. Отже, дійсно могло мати місце погіршення самопочуття ОСОБА_1 , не пов`язане з накладанням стягнення, а внаслідок погіршення загального самопочуття здоров`я з огляду на його вік.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що30.06.2021 року ОСОБА_1 прибув до військової частини НОМЕР_2 і на підставі наказу № 126 від 30.06.2021 року призначений командиром господарчого відділення взводу матеріального забезпечення 1 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .

05.07.2021 року клінікою амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМК центру Південного регіону видано довідку ВЛК № 1853, що 05.07.2021 року проведено медичний огляд ВЛК ОСОБА_1 командира відділення; діагноз та постанова ВЛК: деформуючий артроз лівого колінного суглобу, фаза загострення з тимчасовим порушенням функцій, в якій зазначено, що ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 15 календарних днів.

У зв`язку з неявкою на ранкове шикування, на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення «зауваження» на підставі наказу № 68 командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.07.2021 року «Про підсумки службового розслідування за фактом самовільного залишення частини військовослужбовцем військової служби за контрактом старшим сержантом ОСОБА_1 ».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 року у справі № 420/24235/21 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ № 68 командира військової частини НОМЕР_2 від 20.07.2021 року (з основної діяльності) про накладення на старшого сержанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «зауваження».

При вирішенні спору в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом обґрунтованого висновку, що позивач, зазнав негативних емоцій, змістом яких є занепокоєння, стрес, лікування, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, які досягли рівня страждання, а отже, моральної шкоди було завдано і суд оцінює її у розмірі 2 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з характеру протиправного діяння відповідача, глибини і тривалості завданих позивачу душевних страждань, врахував вимоги розумності і справедливості, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не обґрунтував розміру відшкодування моральної шкоди колегія апеляційного суду відхиляє.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв`язку між накладенням дисциплінарного стягнення «зауваження» на підставі наказу № 68 від 20.07.2021 року та погіршенням стану здоров`я, як наслідок, понесенням шкоди внаслідок лікування та придбання ліків, які позивач оцінив у розмірі 8120 грн, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , оскаржуваний наказ про стягнення був доведений 10 листопада 2021 року і виданий на руки, а 15.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до лікаря в зв?язку з поганим самопочуттям, не спростовують висновків суду.

Так і не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між не виплатою ОСОБА_1 премії в/ч НОМЕР_2 у розмірі 2500 грн 14.10.2021 року на День Захисника і Захисниць України та завданою шкодою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 02 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

О.Ю. Карташов