Постанова від 06 квітня 2026 р. у справі №474/969/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.04.26

22-ц/812/710/26

Провадження № 22-ц/812/710/26 Суддя першої інстанції Сокол Ф.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Миколаїв Справа № 474/969/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Повертайленко Ю.В.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2026 року, повне судове рішення складено 27 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сокола Ф.Г., в залі судового засідання в с-ще Врадіївка, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

01 жовтня 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву від 10 січня 2013 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла від 10 січня 2013 року, на підставі заяви від 10 січня 2013 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 190 000 грн.

Відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії 10/16, тип «Універсальна». Після спливу строку дії першої картки відповідач додатково отримав наступні картки: № НОМЕР_2 , строк дії 08/15, тип «Універсальна World»; № НОМЕР_3 , строк дії 09/17, «Універсальна GOLD»; № НОМЕР_4 строк дії 06/18, «Універсальна GOLD»; № НОМЕР_5 строк дії 04/22 «Універсальна GOLD».

У процесі користування рахунком, 30 січня 2024 року, відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку № НОМЕР_6 строк дії 08/27, тип «Універсальна». Заяву відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 року № 151. На момент підписання заборгованість відповідача становила - 170 650 грн.

В зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з врахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 17 вересня 2025 року має заборгованість у розмірі 95 184.25 грн, з них: 76 43601 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 748.24 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2013 року у розмірі 95 184.25 грн з них: 76 436.01 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 748.24 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2013 року, станом на 17 вересня 2025 року, в сумі 29 896.51 грн - заборгованість за тілом кредиту.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2013 року, станом на 17 вересня 2025 року, в сумі 65 287.74 грн, з них: 46 539.05 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 748.24 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в сумі 760.87 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 661.53 грн покладено на позивача.

Рішення суду мотивовано тим, що у Анкеті-заяві від 10 січня 2013 року, на підставі якої позивач просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість, підписаній сторонами, відсутні умови договору про розмір та порядок надання кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, сплати комісій та інших платежів.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані банком «Умови та Правила надання банківських послуг» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 10 січня 2013 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (2025 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони, станом на 10 січня 2013 року. (дата підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 10 січня 2013 року) до 30 січня 2024 року (дата підписання відповідачем чергової Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, у якій було погоджено відсоткову ставку, порядок та строки нарахування процентів, інших платежів) обумовили у письмовому вигляді ціну договору на вказаний період кредитування, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, сплати комісій та інших платежів.

Щодо наданого позивачем паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, то він є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Позивачем, в порушення умов укладеного кредитного договору від 10 січня 2013 року, у період з 28 лютого 2013 року до 30 січня 2024 року нараховувалися відсотки за користування кредитом, комісії не передбачені умовами кредитного договору від 10 січня 2013 року.

З урахуванням умов кредитного договору, грошові кошти, які у період з 28 лютого 2013 року до 30 січня 2024 року були зараховані на погашення заборгованості за відсотками та за комісією підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами та основною сумою заборгованості за кредитом.

Не погодившись з рішення суду, в частині відмови у стягненні заборгованості у розмірі 65 287.74 грн АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило, рішення суду скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що 24 січня 2025 року Банк, діючи в межах законодавства щодо соціального захисту військовослужбовців та за особистим зверненням ОСОБА_1 , здійснив перерахунок заборгованості (повернення процентів за період мобілізації відповідача з 20 березня 2022 року). Банком було проведено операцію зарахування коштів у сумі 43 557.48 грн на картрахунок відповідача з призначенням платежу: «Повернення процентів, нарахованих за кредитом військовослужбовця». Вказана операція відображена у виписці по рахунку та у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за 24 січня 2025 року.

Суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо "неузгодженості" сум. Згідно з наданою випискою та детальним розрахунком заборгованості, розмір нарахованих відсотків у період з 28 лютого 2013 року до 30 січня 2024 року становить 53 237.12 грн. Дані нарахування проводились відповідно до тарифів, що діяли в Банку, та були відображені в щомісячних виписках, які відповідач отримував та не оскаржував, продовжуючи користуватися кредитними коштами.

Суд не надав належної оцінки тому факту, що заборгованість, яка є предметом даного позову (зокрема сума 10 400 грн), виникла 23 вересня 2022 року. При цьому, ще до моменту виникнення цієї заборгованості, а саме 25 серпня 2021 року, відповідач власноруч підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (копія додається до апеляційної скарги).

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник АТ КБ «ПриватБанк» надав до суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, ОСОБА_1 про причини своєї неявки суду не повідомив. Ураховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулвся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 10 січня 2013 року.

В Анкеті-заяві від 10 січня 2013 року зазначено, що відповідач згоден з тим, що Анкета-заява разом з пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, та тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були наданні для ознайомлення в письмовому вигляді.

Вказана Анкета-заява від 10 січня 2013 року містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію, сімейний стан, доходи. Умови про тип картки, яку відповідач має намір оформити, кредитний ліміт, умови кредитування, вид процентів, їх ставку та порядок нарахування, строк договору, вид та порядок нарахування штрафних санкцій, розмір санкцій, розмір комісії, тощо, у Анкеті-заяві від 10 січня 2013 року - відсутні.

30 січня 2024 року ОСОБА_1 підписав чергову Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, у якій зазначив, що її підписанням, на підставі статті 634 ЦК України, приєднується до розділів “Загальні положення”, підрозділів “Кредитні картки”, “Поточні рахунки”, “Використання картки”, “Віддалені канали обслуговування”, “Оплата частинами та Миттєва розстрочка”, “Система переказів PrivatMoney”, “Операції у відділеннях (умови та правила проведення операцій у відділеннях Банку)”, “Автоплатежі”, “Сервіс “BankID”” Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк”, що розміщені в мережі інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять договір банківського рахунку.

Підпис у вказаній заяві відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13 грудня 2019 № 151 “Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України”.

Заява від 30 січня 2024 року складається з розділу 9 “Істотні умови Договору “Кредитні картки”, розділу 10 “Істотні та інші умови Договору “Оплата частинами та Миттєва розстрочка” та інших розділів.

Розділ 1 Заяви від 30 січня 2024 року містить у собі наступну наявну інформацію про:

1) тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія;

2) суму/ліміт кредиту в грн. - не перевищує 200 000 грн для карт “Універсальна” та “Універсальна Gold”;

3) строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією;

4) мету отримання кредиту - споживчі цілі;

5) інформацію щодо реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача - 42,0% для карт “Універсальна” та 40,8% для карт “Універсальна Gold”;

6) тип процентної ставки - фіксована;

7) платежі за додаткові та супровідні послуги кредитодавцю, обов`язкові для укладення договору, на місяць - щомісячна комісія за обслуговування Золотої картки становить 20 грн;

8) реальну річну процентну ставку, відсотків річних - за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду 0% для карт “Універсальна”, 1,2% для карт “Універсальна Gold”, та за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашення кредиту мінімальними платежами - 51,09% для карт “Універсальна”, 51,76% для карт “Універсальна Gold”;

9) порядок повернення кредиту - 1) договірним списанням з рахунку клієнта (в т.ч. за рахунок кредитного ліміту); 2) внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу. Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн./міс, щомісячно; 10% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн/міс, щомісячно у разі прострочення починаючи з другого місяця прострочення;

10) наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором у виді: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання; підвищеної процентної ставки яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту, відсотків, річних - 84% для картки “Універсальна” та 81,6% для картки “Універсальна Gold”; інші платежі.

Як вбачається із пункту 14.1. Заяви від 30 січня 2024 року - сторони узгодили, що при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, платіж послуг, укладення між Сторонами кредитних договорів, будь яких інших правочинів, підписання електронних документів використання Простого електронного підпису.

За змістом 14.2. Заяви від 30 січня 2024 року, сторони визначають простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР-пароль, одноразовий ідентифікатор, QR-код, ПІН-код, підпис в IVR, біометричні дані клієнта (голосовий зліпок, відбиток пальця, Face ID), кнопки “підпис”, “підписав”, “підтверджую”, “ознайомився”, “сплатити”, “оплатити” тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, ініціювати платіжну операцію та підписати відповідну платіжну інструкцію, підписати електронний документ тощо, або якщо інтерфейс відповідного програмного комплексу дає клієнту змогу зробити одноразовий висновок про суть дії або платіжної операції, платіжну інструкцію на виконання якої клієнт підписує у спосіб, узгоджений сторонами.

До позовної заяви представник банку додав паспорт споживчого кредиту, підписаний позичальником 25 серпня 2021 року, в якому відсутні відомості про те, що він є складовою договору від 10 січня 2013 року чи від 30 січня 2024 року. Крім того, у цьому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Згідно з довідкою позивача від 19 вересня 2025 року № 0000004762604084, за кредитним договором підписаним між банком та ОСОБА_1 останньому були надані наступні кредитні картки: 13 серпня 2013 року картка типу “World” № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/15; 10 січня 2013 року картка типу “Універсальна” № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/16; 13 серпня 2013 року картка типу “Універсальна GOLD” № НОМЕР_3 з терміном дії до 04/17; 10 грудня 2015 року картка типу “Універсальна GOLD” № НОМЕР_4 з терміном дії до 06/18; 20 липня 2018 року картка типу “Універсальна GOLD” № НОМЕР_5 з терміном дії до 04\22; 30 січня 2024 року картка типу “Універсальна” № НОМЕР_6 з терміном дії до 08\27.

Відповідно до довідки від 19 вересня 2025 року № 0000004762619265 про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки на ім`я ОСОБА_1 умови кредитування змінювалися: 13 серпня 2013 року встановлено кредитний ліміт 2 200 грн; 13 вересня 2013 року кредитний ліміт збільшено до 2 600 грн; 01 квітня 2014 року кредитний ліміт збільшено до 3 100 грн; 26 травня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 9 000 грн; 29 серпня 2017 року кредитний ліміт збільшено до 11 000 грн; 05 вересня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн; 14 серпня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 1 000 грн; 14 серпня 2019 року кредитний ліміт збільшено до 2 300 грн; 20 лютого 2020 року кредитний ліміт збільшено до 5 000 грн; 17 листопада 2021 року кредитний ліміт збільшено до 50 000 грн; 17 листопада 2021 року кредитний ліміт зменшено до 8 000 грн; 14 березня 2024 року кредитний ліміт збільшено до 190 000 грн; 20 жовтня 2024 року кредитний ліміт зменшено до 190 000 грн; 01 листопада 2024 року кредитний ліміт зменшено до 0 грн.

Відповідач в період з 11 січня 2013 року по 22 червня 2024 року користувався кредитною карткою, здійснював зняття готівки, придбання послуг. Останнє використання кредитної картки здійснив 22 червня 2024 року (сума операції 8.20 грн - переказ на свою скарбничку 26*65).

Згідно з наданими банком розрахунками заборгованості станом на 31 травня 2015 року, станом на 30 червня 2019 року, станом на 17 вересня 2025 року, виписки за договором без номеру за період з 10 січня 2013 року до 19 вересня 2025 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 17 вересня 2025 року становить: 95 184.25 грн з них: 76 436.01 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 18 748.24 грн - заборгованість за простроченими відсотками. За увесь час користування кредитною карткою відповідач використав 579 344.87 грн кредитних коштів, та повернув 484 160.62 грн. При цьому, за час користування кредитними коштами, відповідачу нараховувалися відсотки: починаючи з 28 лютого 2013 року до 29 серпня 2014 року за ставкою 27,6% річних; з 01 вересня 2014 року до 31 березня 2015 року за ставкою 32,4% річних; з 01 квітня 2015 року до 31 травня 2015 року та в період з 18 червня 2016 року до 31 липня 2020 року, з 30 січня 2024 року до 17 вересня 2025 року за ставкою 42% річних; з 01 червня 2015 року до 17 червня 2016 року за процентними ставками 27,6% річних, 32,4% річних та 42% річних; з 01 серпня 2020 року до 28 лютого 2022 року та з 01 вересня 2022 року до 16 січня 2024 року за ставкою 40,8% річних; з 01 квітня 2022 року до 31 серпня 2022 року за ставкою 20,4% річних. У період кредитування, банком відповідачу були нараховані та стягнуті (списані) відсотки, починаючи з 28 лютого 2013 року (відкриття кредитного рахунку та користування кредитними коштами на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 10 січня 2013 року, у якій не були погоджені істотні умови кредитування, в.т.ч. щодо суми та процентів) до 30 січня 2024 року (дата підписання відповідачем чергової Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг, у якій було погоджено відсоткову ставку, порядок та строки нарахування процентів, інших платежів) у розмірі 53 823.28 грн. В цей же період відповідачу були нараховані та стягнуті (списані) комісії у сумі 11 464.46 грн.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Статті 525, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині, що оскаржується, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які додані до позовної заяви.

Між тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже в договорі між позикодавцем та позичальником повинні узгоджуватися умови щодо розміру та порядку сплати процентів, у разі не встановлення розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (стаття 1048 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції ні розмір процентів, ні порядок їх сплати, договором між сторонами не визначені. Також не визначено й сплату комісії, яка відповідно до наданих позивачем доказів стягувалась з ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом ( частина 3 стаття 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина 4 стаття 12 ЦПК України).

При зверненні до суду Банк у позові зазначив матеріально-правову вимогу до відповідача, що випливає зі спірних правовідносин (предмет позову), а також зазначив підстави позову, якими є обставини (юридичні факти), з наявністю яких або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.

В позовній заяві Банк зазначав як підставу позову укладення між сторонами кредитного договору від 10 січня 2013 року, а саме підписання відповідачем заяви та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, де не визначаються розмір процентної ставки, порядок сплати процентів, комісії. Саме за цим договором просив стягнути заборгованість.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування грошовим кредитом, комісії надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при обрахуванні процентів безпідставно не взяв до уваги як доказ заяву позичальника від 30 січня 2024 року є неприйнятною з огляду на таке.

Надані позивачем на підтвердження своїх вимог Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 30 січня 2024 року та Паспорт споживчого кредиту від 25 серпня 2021 року не є складовою договору про надання банківських послуг, підписаного сторонами 10 січня 2013 року, оскільки не містять будь-яких посилань на попередньо укладений сторонами договір.

За своїм змістом Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 30 січня 2024 року є окремим кредитним договором з відповідними умовами, які не можуть застосовуватися, зокрема, й щодо визначення сплати процентів, їх розміру, порядку їх сплати до договору сторін від 10 січня 2013 року, оскільки такі умови на той час відповідачем не погоджувалися.

Помилковим є також твердження скаржника в апеляційній скарзі, що Заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 30 січня 2024 року є продовженням правовідносин за кредитним договором від 10 січня 2013 року, з огляду на те, що 30 січня 2024 року відбувся перевипуск кредитної картки. Факт перевипуску кредитної картки пов`язується із заміною банком старої або втраченої картки, якщо строк придатності картки закінчився та якщо власник картки змінив ім`я/прізвище/по батькові, а отже не пов`язується зі зміною умов кредитного договору.

Щодо аргументів скарги про надання Банком і підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту від 25 серпня 2021 року, як підтвердження про ознайомлення з умовами кредитування, то апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки зміст паспорту споживчого кредиту носить ознайомчий характер і не підтверджує погодження конкретних умов кредитування щодо сплати процентів.

Паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19.

За такого суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги надані Банком Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг від 30 січня 2024 року та Паспорт споживчого кредиту від 25 серпня 2021 року.

В апеляційній скарзі, мотивуючи безпідставність відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості Банк посилається та долучає до апеляційної скарги Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг від 25 серпня 2021 року, підписану ОСОБА_1 , та витяг з комплексу Банку про повернення Банком клієнту процентів за період мобілізації.

Між тим зазначена Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг від 25 серпня 2021 року, підписана ОСОБА_1 , та витяг з комплексу Банку про повернення Банком клієнту процентів за період мобілізації не можуть бути прийняті як доказ з огляду на таке.

За приписами частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зазначені докази не надавалися суду першої інстанції як докази на підтвердження позовних вимог, в ході розгляду справи Банк будь-яких клопотань з цього приводу районному суду не заявляв та не посилався на ці письмові докази в обґрунтування своїх позовних вимог.

Більш того, в апеляційній скарзі Банк також не заявляє будь-яких клопотань про долучення зазначених доказів до матеріалів справи та не зазначає і не надає відповідних доказів щодо неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Банку, а тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для прийняття судом апеляційної інстанції цих письмових доказів.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховані обставини, що Банк перерахував та повернув ОСОБА_1 проценти за період мобілізації не можуть відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки такі обставини в позовній заяві не зазначались позивачем, докази на їх підтвердження суду першої інстанції не надавались та правова оцінка таким доказам судом не була зроблена. Крім того, матеріали справи взагалі не містять доказів про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

За встановлених обставин та наданих доказів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем безпідставно у період з 28 лютого 2013 року до 30 січня 2024 року нараховувалися проценти за користування кредитом, комісії, оскільки не були передбачені умовами кредитного договору від 10 січня 2013 року, а тому грошові кошти, які за цей період були зараховані на погашення заборгованості за процентами та за комісією підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за процентами та основною сумою заборгованості за кредитом.

Доводи апеляційної скарги таких висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості у розмірі 65 287.74 грн, тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу їх законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень статті 375 ЦПК України скасуванню в цій частині не підлягає.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без задоволення, судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 21 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10 січня 2013 року у розмірі 65 287 грн 74 коп. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 07 квітня 2026 року.