Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №450/4907/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/4907/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/811/233/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скарга ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Райффайзен Банк», треті особи: Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до акціонерного товариства (далі – АТ) «Райффайзен Банк», треті особи: Пустомитівський відділ державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Пустомитівський ВДВС), Сьома Львівська державна нотаріальна контора Львівської області (далі – Сьома ЛДНК) про зняття арешту з майна.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, оскільки в даному випадку є неможливим вирішення спору у даній справі у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів для здійснення перевірки законності і обґрунтованості вимог позивача, які ним не надані на виконання вимог ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши через систему «Електронний суд» в січні 2026 року апеляційну скаргу, яка підписана представником Булановим О. М., в якій просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що залишаючи позов без розгляду суд не врахував, що неподані позивачем докази витребовувались у третіх осіб, а позивач лише уповноважувався на їх отримання та подання до суду, проте не зробив цього з поважних причин, а саме у зв`язку із ненаданням йому таких третіми особами. Поряд з цим позивачем, через свого представника вживались заходи щодо отримання таких доказів від третіх осіб в електронній формі, оскільки робоче місце представника позивача – адвоката Буланова О. М. знаходиться в м. Суми, що ускладнює його особисту явку до установ, від яких судом витребувано докази. Також не могло цього зробити і сама позивачка, оскільки після відкриття провадження у справі перебувала за кордоном. За таких обставин відсутня вина позивачки у неподанні нею витребуваних судом доказів, що не давало суду законних підстав залишати позов без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи, представник позивачки подав клопотання про розгляд справи за відсутності їхньої сторони, аналогічне клопотання надійшло від АТ «Райффайзен Банк».

Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі №182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя, четверта статті 12 ЦПК України).

Питання щодо витребування доказів врегульовані статтею 84 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої, сьомої – дев`ятої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї

У разі задоволення клопотання, суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону (частина п`ята статті 84 ЦПК України).

З матеріалів справи убачається, що у позовній заяві міститься клопотання про витребування доказів, а саме витребувати з:

- Пустомитівського відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином засвідчену копію постанови про накладення арешту від 20 травня 2013 року у виконавчому провадженні №38001882; та

- Сьомої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області належним чином засвідчену копію спадкової справи № 57803473.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року дане клопотання задоволено, витребувано відповідні докази.

Уповноважено позивача та її представника на отримання витребуваних доказів, які необхідно надати суду, а копії таких скерувати відповідачу.

Роз`яснено, що в разі невиконання вимоги суду про представлення доказів по справі винні особи несуть відповідальність встановлену законом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати суду докази.

Разом з тим, частиною десятою статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Водночас у пункті 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв`язку із положеннями частин сьомої – десятої статті 84 ЦПК України, а саме за умови з`ясування питання, яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з`ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Наведені висновки щодо застосування указаних норм процесуального права відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 01 серпня 2018 року в справі № 361/3196/16-ц, від 13 лютого 2019 року в справі № 592/10368/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі №560/904/15-ц, від 17 січня 2020 року в справі № 520/2609/17, від 02 вересня 2020 року в справі № 208/4288/18, від 29 травня 2023 року в справі №523/20414/21, від 10 січня 2024 року в справі № 753/16924/20, від 18 березня 2026 року в справі № 166/1029/25.

Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних питань.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 761/117393/19 зазначив, що положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року в справі № 331/2308/22.

Встановлено, що суд першої інстанції цих вимог не дотримався, не з`ясував причини неподання витребуваних доказів, зокрема, особами від яких вони витребовувались, незважаючи на те, що ухвала про витребування доказів була надіслана до їх електронних кабінетів та отримана ними, що підтверджується довідками про доставку, які містяться в матеріалах справи, та які мають процесуальний статус третіх осіб у справі, враховуючи наведене не розглянув питання про застосування заходів процесуального примусу до третіх осіб (у разі визнання причин неподання витребуваних доказів неповажними), з урахуванням того, що позивач бере участь у судовому процесі не особисто, а через представника, який має робоче місце в м. Суми, уповноваживши їх на отримання витребуваних доказів як у м. Києві, так і в м. Пустомити Львівського району Львівської області, де територіально знаходяться особи від яких витребовувались докази, діяв непропорційно, всупереч меті процесуальної економії, а відтак всупереч завданням цивільного судочинства, зробив передчасний висновок про залишення позову без розгляду.

Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).

Оскільки під час вирішення питання залишення позову без розгляду місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу клопотання ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 07 квітня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич