Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №299/8069/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/8069/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2025 року, ухвалене головуючим суддею Кашуба А.В., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

У листопаді 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що 02.05.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем було укладено Договір №448625-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою, встановлено різні процентні ставки (стандартна, знижена, денна) - 1,50000000, 1,15013259, 1,16 процентів за кожен день користування кредитом. Погоджено графік платежів.

ТОВ «Бізнес позика» виконало зобов`язання – надало позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . Позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором.

Станом на 14.11.2024 утворилася заборгованість за кредитним договором №448625-КС-003 в розмірі 108 240,88 грн, з яких 30 000 прострочене тіло кредиту, 73 740,88 грн прострочені проценти, 4 500 грн – прострочена комісія.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором в розмірі 108 240,88 грн, з яких 30 000 прострочене тіло кредиту, 73 740,88 грн прострочені проценти, 4 500 грн – прострочена комісія. Крім цього, просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.

Заочним рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №448625-КС-003 від 02.05.2024 у розмірі 84 900 гривень, з яких: 30 000 гривень – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 50 400 гривень – прострочена заборгованість за процентами, 4 500 гривень – комісія за надання кредиту та судові витрати позивача у розмірі 1 900,04 грн.

У задоволенні вимог позову у іншій частині – відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу в якій просить заочне рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 340,88 гривень – незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував положення п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно якого було введено перехідний період у 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та встановлено протягом перших 120 днів процентну ставку 2,5% та протягом наступних 120 днів – 1,5%, а в подальшому не більше 1%.

Суд помилково ототожнює поняття «денна процентна ставка», яка передбачена Законом України «Про споживче кредитування» та поняття «процентна ставка в день», яка зазначена в укладеному між сторонами кредитному договорі.

Вказує, що нараховані проценти позивачем включають в себе наступні нарахування: з 02.05.2024 по 23.05.2024 включно по ставці 1,15% в день від суми кредиту, що становить 9 183,90 грн.; з 24.05.2024 по 17.10.2024 включно за стандартною процентною ставкою 2% в день у сумі 66 150 грн.

У дане судове засідання учасники справи не з`явились.

Заяв чи клопотань від сторін спору до початку розгляду справи не надходило.

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» та представник позивача – Клименко Т.В. повідомлені про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання судової повістки в електронному вигляді на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 17.10.2025 (а.с.71, 73).

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання належним чином, зокрема шляхом отримання судової повістки в електронному вигляді на його офіційну електронну адресу, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа від 17.10.2025 (а.с.72).

Сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, тому таку цивільну справу слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.05.2024 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Бізнес позика» Договір №448625-КС-003 про надання кредиту.

Договір укладено та підписано у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 Договору ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору кредиту:

2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15013259, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

2.5. Комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 4 500,00 грн.

Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Супровідні послуги відсутні, тарифи не змінні в продовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі – Додаткова угода).

2.6. Загальний розмір наданого Кредиту: 30 000,00 грн.

2.7. Строк дії Договору: до 17.10.2024.

2.8. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 88 923,36 грн.

2.9. Загальні витрати за Кредитом: 58 923,36 грн.

2.10. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19 671,94 процентів.

2.11. Денна процентна ставка: 1,16 процентів.

Електронний договір підписано одноразовим цифровим ідентифікатором UA-0435 надісланим на вказаний позичальником мобільний номер телефону.

Договір укладено шляхом акцептування пропозиції (оферти), позичальником, тобто сторони обмінялися електронними копіями договорів, які в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» є оригіналами.

Разом з підписанням кредитного договору ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, погодився з графіком погашення заборгованості та підтвердив, що укладення такого договору відбулося з його власної волі, тобто без примусу чи обману.

В анкеті клієнта від 16.11.2024 ОСОБА_1 вказав свій фінансовий номер +380673774348 та номер банківського рахунку на який слід здійснити зарахування коштів №5375-4141-3234-6510.

Згідно інформаційної довідки наданої ТОВ «Платежі Онлайн», який є технологічним оператором платіжних послуг, такий повідомив, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Зокрема, транзакція №41464-56308-51073 від 02.05.2024 на суму 30 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 «Monobank» з призначенням платежу «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №448625-КС-003 від 02.05.2024 без ПДВ».

З розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 з Договором №448625-КС-003 про надання кредиту від 02.05.2024 станом на 16.11.2024 становить 108 240,88 гривень, з яких: 30 000 гривень – заборгованість за кредитом, 73 740,88 гривень – заборгованість по відсотках, 4 500 гривень – заборгованість по комісії та 0 гривень заборгованість по штрафам.

Перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» зводяться до незгоди із застосуванням судом першої інстанції положень п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» під час обрахування заборгованості по відсоткам. Також, позивач вважає, що суд помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день».

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.

За період з 23.04.2024 по 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.

Тобто, з 22.08.2024 по день звернення до суду з позовом максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

Згідно умов укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 кредитного договору №448625-КС-003 від 02.05.2024 строк, на який надається кредит становить 24 тижні (6 місяців).

Позивач нараховував проценти за користування кредитом за період з 02.05.2024 по 17.10.2024, що підтверджується розрахунком заборгованості доданим до позовної заяви. Також, з цього розрахунку вбачається, що з 02.05.2024 по 31.05.2024 нарахування відсотків здійснювалось за зниженою процентною ставкою в день 1,15%, що відповідає графіку погашення кредиту.

В подальшому, нарахування відсотків здійснювалося з 01.06.2024 по 17.10.2024 за стандартною процентною ставкою 1,5% в день.

На переконання позивача такий відсоток є фіксованим та не повинен змінюватись, що відповідає ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Так, згідно вищезазначеної норми Закону України «Про споживче кредитування» нарахування процентної ставки повинно відбуватись виходячи з припущенням, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21 касаційний суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Тому, враховуючи те, що законодавцем внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою щодо максимальної денної процентної ставки, то слід вважати, що такі положення прийняті Урядом задля забезпечення слабкого суб`єкта економічних відносин, а саме – позичальників, які відносно фінансових та банківських установ перебувають у більш вразливому становищі та запобігають стягненню непомірно великих відсотків.

Саме держава повинна забезпечувати захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин – позичальника, а тому внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» підлягають застосуванню з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки такі положення слід розцінювати як такі, що спрямовані на дотримання балансу інтересів та вирівняння положення позичальника відносно фінансової (банківської) установи.

Також, позивач посилається на роз`яснення НБУ «Щодо дотримання законодавства у сфері кредитування», в якому зазначається, що денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення перехідного періоду.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки роз`яснення НБУ носять рекомендаційний характер та не є обов`язковими для врахування судами під час розгляду кредитних спорів.

Таким чином, судом першої інстанції вірно застосовано положення п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та правомірно перерахував відсотки за користування кредитом, оскільки положення Договору про надання кредиту щодо нарахування денної процентної ставки у розмірі, який перевищує 1% (нараховані з 22.08.2024) не відповідають положенням ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо твердження позивача, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка в день», то слід зазначити, що дані поняття фактично є тотожними.

Згідно п. 1 прим. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Судом першої інстанції вірно зазначено та застосовано поняття саме про денну процентну ставку, а поняття «процентна ставка в день» є фактично тотожною до застосованого законодавцем «денна процентна ставка» та не змінює суті оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та такі не спростовують законного та обґрунтованого заочного рішення суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів керуючись положенням ст. 375 ЦПК України, залишає апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» без задоволення, а заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2025 року – без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», залишити без задоволення.

Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28 лютого 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: