Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №299/7666/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 299/7666/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 березня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2025 року, повний текст якого складено 25 березня 2025 року, ухвалене суддею Леньо В.В., в справі за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП

встановив:

У листопаді 2024 року ПІІ «Амік Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Уніка» про стягнення матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП.

Позов мотивує тим, що 08.12.2023 близько 21 години 20 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, який належить йому на правах приватної власності, марки «Івеко-Швацмюлер», д.н.з. НОМЕР_1 на Автозаправній станції (АЗС) №05-07, яка належить ПІІ «АМІК Україна» на правах приватної власності та використовується власником для роздрібної торгівлі паливом та супутніми товарами, що розташована за адресою Закарпатська обл., с. Неветленфолу, вул. Заставська, 3, буксируючи причіп, не був уважний, не дотримався безпечного інтервалу, допустив зіткнення з бензоколонкою, внаслідок чого бензоколонка та транспортний засіб отримали механічні пошкодження, що завдало Позивачу матеріальні збитки, які виражаються у витратах, які Позивач поніс на відновлення робочого стану бензоколонки.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується письмовими доказами які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №341765 від 08.12.2023р., а також даними схеми ДТП щодо слідової картини зазначеної події, рапортів поліцейських, письмовими поясненнями самого правопорушника, згідно з якими беззастережно доведено, що саме водій ОСОБА_1 , близько 21.20 години, керуючи автомобілем марки «Івеко-Швацмюлер», д.н.з. НОМЕР_1 на АЗС «Амік» в с. Неветленфолу по вул. Заставська, 3, буксируючи причіп, не був уважний, не дотримався безпечного інтервалу, допустив зіткнення з бензоколонкою, внаслідок чого бензоколонка та транспортний засіб отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно з постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.01.2024 по справі 299/8500/23 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до якого було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

ОСОБА_1 , який є власником та водієм транспортного засобу на момент події ДТП, був застрахований у ПАТ «СК «УНІКА». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 100 000 грн. Розмір франшизи 2 600,00 грн. Строк дії договору з 02.09.2023 до 01.09.2024.

Представник позивача, з метою відшкодування збитків, звернувся з відповідною заявою до ПАТ «СК «УНІКА». Відповідно до висновку про вартість майна, страхового Акту/наказу № 15201513026/1 вартість матеріального збитку що визначена з використанням витратного методу склала без урахування ПДВ 11 465,30 грн, з урахуванням ПДВ 13 758,36 грн. Позивачу від ПАТ «СК «УНІКА» було 12.02.2024 перераховано на банківський рахунок 11 158,36 грн без ПДВ, що підтверджується листом АТ «СІТІБАНК» вих. № 240869/0401-1 від 28.10.2024 р. з призначенням платежу «Страхове вiдшкод. зг. дог. 008015/4440/0002450 вiд 01.09.2023 без ПДВ. Пiдприємство з iноземними iнвестицiями «АМІК Україна» - АЗС №07-05».

Однак, вказана сума не узгоджується з фактичним розміром заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди та є лише частковою виплатою страхового відшкодування.

Проведення будівельно-монтажних робіт капітального характеру, пов`язаних з відновленням придатності пошкодженого майна здійснювало ТОВ «СТРОЙ ТЕК», відповідно до умов договору підряду № 23/292 від 09.03.2023 та специфікації № 34 від 11.12.2023 до договору.

Згідно з комерційною пропозицією підрядника № 131-23 від 11.12.2023 загальна вартість всіх складових відновлювальних робіт, акту прийому-передачі виконаних робіт №147 від 29.12.2023 склала 69 043,62 грн з ПДВ.

По факту виконання ремонту позивач сплатив рахунок ТОВ «СТРОЙ ТЕК» №413 від 29.12.2023 платіжним дорученням №141494713 від 11.01.2024 на суму 69 043,62 грн з ПДВ з призначенням платежу «Оплата за ремонтні роботи згідно з договором № 23/292 від 09.03.2023, рахунок № 413 від 29.12.23 СП 34АЗС 07-05, в т.ч. ПДВ 11 507,27».

Як вбачається з акту прийому-передачі виконаних робіт № 147 від 29.12.2023 вартість робіт по ремонту пошкоджено майна значно вища, ані ж отримане страхове відшкодування. На день подачі позовної заяви невідшкодованими залишилися 57 885,26 грн з ПДВ (69 043,62 грн з ПДВ – 11 158,36 грн без ПДВ з урахуванням недоплати суми франшизи).

Позивач не погоджується з виплаченим розміром страхового відшкодування за страховим випадком, оскільки виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України № 1961-ІУ покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вважає, що має право на повне відшкодування понесених ним збитків.

Відтак, відповідач здійснив розрахунок суми страхового відшкодування з порушенням вимог чинного законодавства та зобов`язаний доплатити позивачу несплачену частку суми страхового відшкодування.

Відтак, вважає, що відповідач здійснив розрахунок суми страхового відшкодування з порушенням вимог чинного законодавства та зобов`язаний доплатити йому несплачену частку суми страхового відшкодування, в зв`язку з чим просить стягнути з ПАТ «СК «УНІКА» на користь ПІІ «Амік Україна» 55 285,26 грн недоплаченої суми страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також з ОСОБА_1 суму франшизи по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216581791, яка становить 2 600,00 грн, та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В ході розгляду справи, представник позивача уточнив (зменшив) позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 , 2 600 гривень суми франшизи по полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 216581791, у зв`язку з добровільним виконанням відповідачем ОСОБА_1 , позовних вимог.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2025 року, повний текст якого складено 25 березня 2025 року уточнені позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «СК «Уніка» на користь ПІІ «Амік Україна» недоплачене страхове відшкодування у розмірі 55 285,26 гривень.

Стягнуто з ПАТ «СК «Уніка» на користь ПІІ «Амік Україна» 2 885,60 гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПІІ «Амік Україна» 142,40 гривень судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПАТ «СК «Уніка», подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вважає оскаржуване рішення є неправомірним та необґрунтованим, судом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Вказує, що ПАТ «СК «Уніка» виконано свої зобов`язання за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі.

На переконання відповідача, звіт №31077 від 28.12.2023 є належним засобом доказування, адже виконаний професійним оцінювачем, так як ФОП ОСОБА_2 має статус суб`єкта оціночної діяльності, що прямо випливає зі змісту звіту.

Суд в оскаржуваному рішенні не вказав чому відхилив як неналежний Звіт №31077 від 28.12.2023 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна. Натомість задовольнив позовні вимоги виходячи з рахунку та платіжного доручення, наданого позивачем, які не є належним доказом розміру шкоди в розумінні ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд першої інстанції стягнув страхове відшкодування на підставі комерційної пропозиції підрядника №131-23 від 11.12.2023, однак з таким погодитись не можна, оскільки виконавці робіт не є оцінювачами, експертами, та не наділені повноваженнями оцінювати розмір матеріальної шкоди та визначати розмір збитку.

Договір підряду, на який посилається позивач, укладено 09.03.2023, а ДТП сталася 08.12.2023, тобто після укладення договору. В платіжному дорученні вказано призначення платежу «Оплата за ремонтні роботи згідно з договором №23/292 від 09.03.2023, рахунок №413 від 29.12.2023». В рахунку №413 від 29.12.23 зазначено посилання на специфікацію №34 від 11.12.23, яка у матеріалах справи відсутня. Тобто, неможливо встановити, за що саме платив позивач, та чи відповідає перелік оплачених робіт пошкодженням, завданим страхувальником за полісом страхування саме в результаті ДТП.

Тобто, документи на підставі яких було стягнуто страхове відшкодування є неналежними доказами розміру страхового відшкодування. Позивач не був позбавлений можливості клопотати про призначення судової експертизи.

У відзиві на апеляційну скаргу ПІІ «Амік Україна» зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції законне та скасуванню не підлягає.

Вказує, що відповідач помилково зазначає, що судом неправомірно не враховано №31077 від 28.12.2023, який виконано ФОП ОСОБА_2 , оскільки позивач ще в суді першої інстанції вказував чому такий звіт до уваги не може братися, зокрема через наявні помилки в описовій частині звіту, висновках експерта та в датах проведення звіту.

Зазначає, що ТОВ «Строй Тек» виконує будівельні та ремонтні роботи по всій країні незалежно від місця розташування АЗС позивача. Тобто, до діючого на той час договору підряду у разі необхідності виконання ремонтних робіт на будь-яких АЗС сторони укладають окремі специфікації, які є додатками до договору.

До початку розгляду справи від учасників справи заяв чи клопотань не надходило.

У судове засідання з`явився адвокат Старик Ю.С., який діє в інтересах позивача ПІІ «Амік Україна» та просив подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Щодо розгляду справи у відсутності сторін, які не з`явились не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом отримання судової повістки на офіційну електронну адресу, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 19.11.2025 (а.с.187).

Відповідач ПАТ «СК «Уніка» та представник відповідача – Бортник Л.В. повідомлені належним чином про судове засідання шляхом доставки електронних судових повісток на їх офіційні електронні адреси (а.с.185, 188).

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 08.12.2023 близько 21 год 20 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, який належить йому на правах приватної власності, марки «Івеко-Швацмюлер», д.н.з. НОМЕР_1 на Автозаправній станції (АЗС) № 05-07, яка належить ПІІ «АМІК Україна» на правах приватної власності та використовується власником для роздрібної торгівлі паливом та супутніми товарами, що розташована за адресою Закарпатська обл., с. Неветленфолу, вул. Заставська, 3, буксируючи причіп, не був уважний, не дотримався безпечного інтервалу, допустив зіткнення з бензоколонкою, внаслідок чого бензоколонка та транспортний засіб отримали механічні пошкодження, що завдало Позивачу матеріальні збитки, які виражаються у витратах, які Позивач поніс на відновлення робочого стану бензоколонки.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується письмовими доказами які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №341765 від 08.12.2023, а також даними схеми ДТП щодо слідової картини зазначеної події, рапортів поліцейських, письмовими поясненнями самого правопорушника, згідно з якими беззастережно доведено, що саме водій ОСОБА_1 , близько 21:20 год, керуючи автомобілем марки «Івеко-Швацмюлер», д.н.з. НОМЕР_1 на АЗС «Амік» в с. Неветленфолу по вул. Заставська, 3, буксируючи причіп, не був уважний, не дотримався безпечного інтервалу, допустив зіткнення з бензоколонкою, внаслідок чого бензоколонка та транспортний засіб отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно з постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.01.2024 по справі 299/8500/23 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, до якого було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 08.12.2023, є встановленим і доказуванню не підлягає.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено майно, що належить ПІІ «АМІК Україна».

ОСОБА_1 , який є власником та водієм транспортного засобу на момент події ДТП, був застрахований у ПАТ «СК «УНІКА». Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 100 000 грн. Розмір франшизи 2 600,00 грн. Строк дії договору з 02.09.2023 до 01.09.2024.

Страховий випадок: майнові інтереси Страхувальника, які не суперечать закону пов`язані з відшкодуванням Страхувальником або іншою особою, відповідальність якої застрахована згідно з цим договором, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого ТЗ марки Івеко д.н.з. НОМЕР_1 . Франшиза у разі заподіяння шкоди майну третьої особи 0 (нуль) грн. Субліміт в межах загальної страхової суми за шкоду, заподіяну майну третіх осіб 100 000,00 грн.

Представник Позивача, з метою відшкодування збитків, звернувся з відповідною заявою до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА»

Відповідно до висновку про вартість майна, страхового Акту/наказу № 15201513026/1 вартість матеріального збитку що визначена з використанням витратного методу склала без урахування ПДВ 11 465,30 грн., з урахуванням ПДВ 13 758,36 грн.

Позивачу від ПАТ «СК «УНІКА» було 12.02.2024 перераховано на банківський рахунок 11 158,36 грн без ПДВ, що підтверджується листом АТ «СІТІБАНК» вих. № 240869/0401-1 від 28.10.2024 з призначенням платежу «Страхове вiдшкод. зг. дог. 08015/4440/0002450 вiд 01.09.2023 Без ПДВ. ПІІ «АМІК Україна» - АЗС №07-05».

В свою чергу проведення будівельно-монтажних робіт капітального характеру, пов`язаних з відновленням придатності пошкодженого майна здійснювало ТОВ «СТРОЙ ТЕК», місцезнаходження Київська область, Києво-Святошинський район, селище Чайка, вул. Антонова, буд. 3, відповідно до умов договору підряду № 23/292 від 09.03.2023 та специфікації № 34 від 11.12.2023 до договору. Згідно комерційною пропозицією підрядника № 131-23 від 11.12.2023 загальна вартість всіх складових відновлювальних робіт, акту прийому-передачі виконаних робіт № 147 від 29.12.2023 склала 69 043,62 грн. з ПДВ.

По факту виконання ремонту Позивач сплатив рахунок ТОВ «СТРОЙ ТЕК» № 413 від 29.12.2023 платіжним дорученням № 141494713 від 11.01.2024 на суму 69 043,62 грн. з ПДВ з призначенням платежу «Оплата за ремонтні роботи згідно з договором № 23/292 від 09.03.2023, рахунок №413 від 29.12.23 СП 34АЗС 07-05, в т.ч. ПДВ 11 507,27».

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. 1ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року №1961-ІV, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 31.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Положенням статті 1192 ЦК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20), зроблено висновок про те, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У своїх доводах апеляційної скарги ПАТ «СК «Уніка» зазначає, що суд першої інстанції стягнув суму 55 285,26 гривень недоплаченого страхового відшкодування ґрунтуючись на договорі підряді №23/292 від 09.03.2023 та на специфікаціях №34 від 11.12.23, однак такі не є експертними висновками та не можуть підтверджувати наявний розмір завданої майнової шкоди.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Так, позивач не заперечує факт настання страхового випадку, факт вини водія ОСОБА_1 у заподіянні майнової шкоди бензоколонці ПІІ «Амік Україна» та факт наявності правовідносин, які регулюються положенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно полісу добровільного страхування цивільної відповідальності власника наземного транспорту №008015/4450/0001495 від 01.09.2023 п. 8.2. визначено, що субліміт в межах загальної страхової суми за шкоду, заподіяну майну третіх осіб становить 100 000 гривень. На момент вчинення ДТП, а саме 08.12.2023 даний поліс був чинним та зберігав чинність до 01.09.2024 включно.

Відповідно до ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик обмежений у виплаті страхового відшкодування в межах суми страхового ліміту, який, в цьому випадку, становить 100 000 гривень. Дана обставина не заперечується позивачем.

Відповідачем надано в суді першої інстанції звіт №31077 від 28.12.2023 ТОВ «СЗУ Україна» підготовлений експертом ФОП ОСОБА_2 , згідно якого вартість матеріального збитку склала 11 465,30 гривень без ПДВ.

Тобто, вищезгаданий звіт підготовлений експертом ФОП ОСОБА_2 на замовлення ПАТ «СК «Уніка» для визначення матеріального збитку, у зв`язку з чим такий не підготовлений для подання до суду і в такому відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність у разі надання неправдивого висновку, а тому звіт №31077 від 28.12.2023 слід вважати тільки таким, що відображає позицію страховика щодо визначеного розміру матеріального збитку на підставі якого і було здійснено страхову виплату.

Позивач у суді першої інстанції для підтвердження фактично понесених витрат на усунення завданих пошкоджень надав докази сплати рахунку ТОВ «Строй Тек» №413 від 29.12.2023, а саме платіжне доручення №141494713 від 11.01.2024 на суму 69 043,62 грн. з ПДВ, з призначенням платежу: «Оплата за ремонтні роботи згідно з договором №23/292 від 09.03.2023, рахунок №413 від 29.12.23 СП 34АЗС 07-05, в т.ч. ПДВ 11 507,27». Така вартість виконаних робіт відповідає комерційній пропозиції підрядника №131-23 від 11.12.2023.

Правовідносини між ТОВ «Строй Тек» та ПІІ «Амік Україна» врегульовані Договором підряду №23/292 від 09.03.2023.

Тому, фактично виконані роботи з відновлення бензоколонки відповідача склали суму 69 043,62 грн. з ПДВ, що становить менше суми страхового відшкодування.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційному суді сторонами спору не заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо оцінки вартості пошкодженого майна. Відповідач хоч і не погоджується з сумою, яку позивач оплатив ТОВ «Строй Тек» за відновлення бензоколонки, однак не спростував, що така сума не відповідає реально завданим збиткам.

Саме позивач, який, безсумнівно, зобов`язаний доводити загальний розмір завданої шкоди, також має доводити, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим і страховиком, є меншим ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією.

Слід погодитись з судом першої інстанції, що статті 2, 22, 29, 36 Закону №1961-IV не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.

Саме страховик, після отримання повідомлення про страховий випадок має направити експерта для складання звіту про оцінку вартості пошкодженого майна. Експерт ОСОБА_2 здійснив огляд майна 13.12.2023, коли датою складання комерційної пропозиції підрядника №131-23 є 11.12.2023. Тобто, на момент огляду майна експертом позивач знав вартість відновлювальних робіт бензоколонки та правомірно очікував, що вартість страхового відшкодування покриє дану суму, оскільки така знаходиться в межах суми 100 000 гривень, однак сума страхового відшкодування не покрила суму завданої шкоди.

Позивач, як третя особа майну якої завдано шкоди незаконними діями ОСОБА_1 , довів, що розмір майнової шкоди визначений страховиком не відповідає фактично завданій шкоді.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності обставин на які посилається позивач та щодо обґрунтованого розміру різниці страхового відшкодування, який задоволено судом у сумі 55 285,26 гривень.

Щодо факту укладення Договору підряду №23/292 від 09.03.2023, тобто до моменту вчинення ДТП - 08.12.2023, то як зазначив представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, до діючого на той час договору підряду у разі необхідності виконання ремонтних робіт на будь-яких АЗС сторони укладають окремі специфікації, які є додатками до договору.

Законодавство не містить заборони щодо укладення одного (генерального) договору підряду щодо виконання будівельних (ремонтних) робіт та укладення окремих специфікацій у разі виникнення такої необхідності безпосередньо на місці тої АЗС де в цьому є потреба, а тому слід погодитись з такими доводами відзиву на апеляційну скаргу.

Вищезгаданий договір підряду №23/292 від 09.03.2023 (та/або його окремі положення) в судовому порядку не визнавався нечинним, а тому діє презумпція правомірності правочину. В матеріалах справи позивачем додано даний договір підряду та специфікації до нього, що підтверджує фактичний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів констатує, що вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», залишити без задоволення.

Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24 березня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 03 квітня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: