Постанова від 05 квітня 2026 р. у справі №135/1557/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/1557/25

Провадження № 22-ц/801/779/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривешко І. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 рокуСправа № 135/1557/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Рибчинський В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 135/1557/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою Бодачевської Мирослави Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.01.2026, ухвалене у складі судді Кривешко І.В. в приміщенні суду в м. Ладижин, -

в с т а н о в и в :

29.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило : (1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3265638 від 09.11.2022 в розмірі 66914 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 56914 грн заборгованість за процентами; (2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 9.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638, відповідно до якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором. Сума кредиту 10000 грн. Договір укладений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

13.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-13092023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3265638 від 9.11.2022. На час звернення позивача до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.01.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3265638 від 9.11.2022 в сумі 66914 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Бодачевською М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,подано апеляційну скаргу (вх № 1975/26-вх від 16.02.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково в розмірі 20000 грн, з них 10000 грн заборгованість по тілу кредиту; 10000 грн заборгованість по процентам.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : (1) відповідач визнає, що дійсно ним отримано кошти в розмірі 10000 грн; (2) заявлена позивачем сума заборгованості по процентам 56914 грн не є співмірною сумі кредиту 10000 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому просить зменшити розмір процентів до розміру отриманого відповідачем кредиту.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Бодачевською М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області у справі з ціною позову (66914 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн)

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

9.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638. Указаний договір, паспорт споживчого кредиту, анкета-опитувальник, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно: T784

Умовами договору передбачено, що : товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2); параметри позики визначені кредитним договором, а саме: тип кредиту – кредит (п. 1.2); мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8); сума позики: 10000 грн (п. 1.2); строк кредиту 360 днів (п. 1.3); стандартна процентна ставка – 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4.1) знижена процентна ставка становить 0,80 % в день (п.1.4.2); знижена процентна ставка становить 0,80 % в день застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 09.12.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного а графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнту як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою; у випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п. 1.4.2); товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту (п. 2.1) /а. с. 6 зворот, 8 зворот, 9-19/.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3265638 від 9.11.2022 станом на 13.09.2023 заборгованість становить 66914 грн, з них : 10000 грн тіло кредиту; 56914 грн проценти (за період з 9.11.2022 по 13.09.2023). Період з 9.11.2022 по 8.12.2022 процентна ставка 0.8 %; з 10.12.2022 по 13.09.2023 процентна ставка 1,99 % /а. с. 20 зворотна сторона – 26/.

Згідно довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 4.03.2024 № 7317-0403, 9.11.2022 12:04:08 на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 178045594, призначення платежу: Зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 /а. с. 20/.

Відповідно до договору факторингу № ККЛУ-13092023 від 13.09.2023, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (фактор) укладено договір, у пункті 1.1 якого зазначеного, що на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Відступлення права вимоги за цим договором здійснюються без згоди боржників (п. 6.2.4). Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-13092023 від 13.09.2023, на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 66914.00 грн, з яких 10000,00 грн заборгованість по основному боргу; 56914 грн заборгованість по відсоткам /а. с. 26 зворотна сторона – 30/.

На аркуші справи 31 зворотна сторона міститься платіжна інструкція 72659 від 13.09.2023, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оплатило ТОВ «Лінеура Україна» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № ККЛУ-13092023 від 13.09.2023.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ..

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 9.11.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638. Указаний договір, паспорт споживчого кредиту, анкета-опитувальник, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписані відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно: T784 /а. с. 6 зворот, 8 зворот, 17 зворот, 18 зворот/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. В апеляційній скарзі відповідач визнає факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ..

Щодо відступлення права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ..

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

У справі встановлено, що 13.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-13092023, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило належне йому право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3265638 від 9.11.2022. Заборгованість не погашена.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-13092023 від 13.09.2023, на умовах договору клієнт відступає фактору наступні права вимоги до наступних боржників, зокрема ОСОБА_1 на загальну суму заборгованості 66914.00 грн, з яких 10000,00 грн заборгованість по основному боргу; 56914 грн заборгованість по відсоткам.

Доказів того, що договір факторингу № ККЛУ-13092023 від 13.09.2023, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» визнано недійсним суду не надано, а тому колегія суддів вважає, що позивачем доведено ту обставину, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статус нового кредитора за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 ..

Щодо доведеності розміру заборгованості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022 : товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункту 1.2); параметри позики визначені кредитним договором, а саме: тип кредиту – кредит (п. 1.2); мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8); сума позики: 10000 грн (п. 1.2); строк кредиту 360 днів (п. 1.3); стандартна процентна ставка – 1,99 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п. 1.4.1); знижена процентна ставка становить 0,80 % в день (п.1.4.2); знижена процентна ставка становить 0,80 % в день застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 09.12.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного а графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнту як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки (п. 1.4.2).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3265638 від 9.11.2022 станом на 13.09.2023 заборгованість становить 66914 грн, з них : 10000 грн тіло кредиту; 56914 грн проценти (за період з 9.11.2022 по 13.09.2023). Період з 9.11.2022 по 8.12.2022 процентна ставка 0.8 %; з 10.12.2022 по 13.09.2023 процентна ставка 1,99 %.

В апеляційній скарзі відповідач визнає факт отримання кредитних коштів, розмір заборгованості по тілу кредиту 10000 грн та по процентам 10000 грн (частина перша статті 82 ЦПК України).

Аргументи апеляційної скарги про те, що умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022 в частині встановлення розміру процентів є несправедливими, адже умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми процентів колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини п`ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заявлялось зустрічних вимог про визнання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3265638 від 9.11.2022 недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимогі на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено розмір заборгованості по процентам, який не спростовано відповідачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.01.2026 у даній справі залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.

Поновити дію рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.01.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. П. Рибчинський