Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №573/565/26 — Білопільський районний суд Сумської області

Суд: Білопільський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів

Дата: 01 квітня 2026 р.

Справа: №573/565/26

Суддя: Черкашина М. С.

Справа 573/565/26

Номер провадження 3/573/205/26

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

02 квітня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши матеріали, які надійшли із ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , командира роти в/ч НОМЕР_2

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Опис обставин, установлених під час розгляду справи.

До суду надійшов протокол серії КИС № 490 від 13.03.2026 про адміністративне правопорушення із якого встановлено, що капітан ОСОБА_2 , являючись військовою службовою особою військової служби, у порушення вимог ст. ст. 13, 59, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, виконуючи обов`язки військової служби за призначенням, в умовах воєнного стану, 12.03.2026 близько 17.00 год. знаходячись на місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 у районі АДРЕСА_2 перебував з ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння, а саме: неясна мова, запах з порожнини роту, хитка хода, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду у КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" м. Суми з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, відмовився у присутності двох свідків, про що свідчить акт від 12.03.2026.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

25.03.2026 від представника-адвоката Даценка А.М. надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, мотивована наступними доводами.

Зокрема, в порушення вимог ч.1 і ч.2 ст. 256 КУпАП в протоколі не зазначено, де саме було виявлено військовослужбовця ОСОБА_2 з підозрою на алкогольне сп`яніння - відсутня точна адреса. Тим більше, що в/ч НОМЕР_2 знаходиться як мінімум в 6 різних будівлях, які мають різні поштові адреси.

Протокол про адміністративне правопорушення складався без його участі, доказом чого є заповнення граф протоколу на комп`ютері (машинописним способом), протокол йому не зачитувався.

Про складання протоколу про адміністративне правопорушення йому повідомлено 13.03.2026 після 20 год. 00 хв., після чого його було відпущено до м. Білопілля для виконання завдань військової служби.

Протокол містить інформацію про свідків. Проте, ці особи не можуть бути свідками, а їх покази і складені ними документи є неналежними доказами, оскільки ці особи є військовослужбовцями начальницького складу в/ч, тобто, зацікавленими/ упередженими особами.

Відповідно до п.5 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 32 від 12.01.2024 не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

В розділі протоколу «До протоколу додаються» відсутнє посилання як на будь-які додатки так і на кількість аркушів таких додатків. Таким чином, презюмується, що протокол про адміністративне правопорушення не містить жодного додатку.

Так само, протокол не містить доказів відмови від проходження огляду 13.03.2026. Взагалі, зі змісту протоколу незрозуміло, за яке правопорушення він складений - те, що нібито вчинене 12.03.2026 чи 13.03.2026.

Виходячи з цього, будь-який документ, долучений до такого протоколу є неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, в даному випадку відсутній об`єкт правопорушення - порядок проходження військової служби, оскільки він перебував не на службі, а вдома.

Також, у вищезазначеному протоколі відсутній зміст (об`єктивна сторона), що виключає можливість кваліфікувати діяння я адміністративне правопорушення та, відповідно, притягнення його до відповідальності.

Цей протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ч.2 ст.254 КУпАП, оскільки його було складено уповноваженою посадовою особою пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила таке правопорушення.

За таких обставин, обґрунтовано слід вважати дії уповноваженої посадової особи непослідовними, оскільки належним було б складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення не пізніше двадцяти чотирьох годин після його виявлення та закріплення відповідних доказів про їх вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім цього, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять повноважень ОСОБА_3 на складання протоколу.

Жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення немає.

Посилаючись на викладені вище обставини, представник просить провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а. с. 20-21).

02.04.2026 року у судове засідання ОСОБА_2 не з"явився, направив заяву про подальший роззгляд справи без його участі, просить закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу правопорушення.

30.03.2026 року у судовому засіданні ОСОБА_2 та представник останнього – адвокат Даценко А.М. письмові пояснення підтримали повністю та просили закрити провадження у справі з підстав, зазаначених у заяві. Зокрема, ОСОБА_2 повідомив, що 12.03.2026 він перебував у АДРЕСА_2 , коли до нього приїхали його командири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та сказали, що йому треба пройти медичний огляд на стан сп"яніння. Алкогольних напоїв він не вживав, тому не відмовлявся від огляду та поїхав до м. Суми у КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" з метою проходження огляду. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поїхали разом із ним в одному автомобілі. По приїзду до м. Суми між ними відбулася розмова і він вирішив не проходити огляд, оскільки жодних ознак для цього він не мав, після чого вони повернулися назад до м. Білопілля. На наступний день до нього приїхали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , якого він раніше на знав. ОСОБА_5 сказав йому, що треба їхати в м. Суми до ВСП для складення протоколу.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні 30.03.2026 повідомив, що він разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 13.03.2026 їздив до м. Суми до ВСП для складення протоколу, під чим він і підписався про те, що в його присутності було складено протокол. Щодо подій, які мали місце 12.03.2026 року йому нічого не відомо, оскільки він там присутній не був.

Свідок ОСОБА_5 повідомлявся про розгляд протоколу за вказаним у матеріалах справи номером телефона, проте абонент перебував не в мережі, тому зв"язок був відсутній.

Заслухавши ОСОБА_2 , його представника Даценка А.М., свідка ОСОБА_6 , дослідивши матеріали адміністративної справи, заперечення на протокол, надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного висновку.

Мотиви суду та оцінка наданих доказів.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно звимогами ст.ст.251,252 КУпАП доказамив справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до адміністративної відповідальності.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за дії передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Тобто, ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачає такі окремі кваліфікуючі ознаки:

1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів;

2) поява військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

3) виконання військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

4) відмова військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

За приписами ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Нормами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП визначено, що огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Нормами ст. 266-1 КУпАП визначено, що у разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, однак матеріали справи не містять відомостей про те, чи пропонувалось уповноваженими особами ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та тестів і від проходження того він відмовився, або що останній пройшов вказаний огляд і не погодився з його результатами, після чого останній був доставлений на огляд до закладу охорони здоров`я.

Так, в порушення вищевказаних норм, в протоколі про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалах не зазначено чи пропонувалося на місці огляд на стан сп`яніння військовослужбовця ОСОБА_2 з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, і що військовослужбовець відмовився від проведення такого огляду чи незгоден з результатами його проведення.

Крім того, із протокола серії КИС № 490 від 13.03.2026 про адміністративне правопорушення встановлено, що капітан ОСОБА_2 , в умовах воєнного стану 12.03.2026 близько 17.00 год. знаходячись на місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 у районі АДРЕСА_2 перебував з ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння та від проходження медичного огляду у КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" м. Суми відмовився у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про що свідчить акт відмови від 12.03.2026.

Проте, у судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що 12.03.2026 року до КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" м. Суми його повезли ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а не ОСОБА_6 .

Допитаний ОСОБА_6 зазначив, що дійсно 12.03.2026 до КНП Сумської обласної ради "Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань" м. Суми він не їздив. Наступного дня 13.03.2026 він поїхав разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ВСП для складення протоколу.

Таким чином сукупність зібраних у справі доказів не дозволяє суду зробити висновок про вчинення особою зазначеного правопорушення.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу належного органу правосуддя.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_2 тлумачаться на його користь.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому є суперечливими та не підтверджують вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Оскільки наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини викликають сумніви, тому не можуть бути достатньою підставою для висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, а надані до суду інші матеріали не містять доказів, які б могли підтвердити факт перебування його 12.03.2026 о 17.00 год. під час виконання обов`язків військової служби, "ймовірно" у стані алкогольного сп`яніння, про що йде мова в протоколі.

Крім того, відповідно до п.5 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ № 32 від 12.01.2024, не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленим законом.

Суд, ретельно дослідивши та перевіривши усі наявні в справі докази, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі серії КИС № 490 від 13.03.2026, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих по справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 06.04.2026.

Суддя