Вирок від 02 квітня 2026 р. у справі №156/1609/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1609/25

Провадження № 1-кп/156/48/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з секретарем судових засідань ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у режимі відкритих судових засідань у залі суду № 1 у сел. Іваничі Волинської області (із застосуванням засобів відеоконференції) кримінальне провадження (№ за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025) щодо обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу (КК) України:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Стара Лішня Іваничівського району Волинської області, є громадянином України, українцем за національністю, здобув неповну вищу освіту, працює монтажником конструкцій у ТОВ «Вітант Груп», є вдівцем, утримує одну малолітню дитину, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1.1. ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення проти правосуддя за таких обставин.

1.2.Обвинувачений постановою судді Сокальського районного суду Львівської області від 26.06.2025 у справі № 454/1198/25 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в грошовому вираженні – 17000,00 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Згадана постанова судді набрала законної сили 07.07.2025, предметом апеляційного оскарження не була, є чинною дотепер, відповідно до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковою до виконання.

1.3. ОСОБА_5 достовірно знав про наявність вказаної постанови судді, був ознайомлений зі змістом такого судового рішення, мав реальну можливість його виконувати, утримавшись від керування транспортними засобами, однак, підриваючи авторитет органів правосуддя, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (зі змінами), продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилився від виконання судового рішення.

1.4.Зокрема, обвинувачений 30.11.2025 о 14 год 20 хв, діючи умисно, керував автомобілем марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinter 213 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Миру у с. Стара Лішня Володимирського району Волинської області, де був зупинений співробітниками Сектору поліцейської діяльності № 2 (с-ще Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУ НП у Волинській області сержантом поліції ОСОБА_7 та капітаном поліції ОСОБА_8 , які того дня перебували на чергуванні (наряд «Проєкт-11») та зафіксували факт невиконання водієм судового рішення про позбавлення цієї особи права керування транспортними засобами.

1.5.У такому діянні обвинуваченого вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (умисне невиконання постанови суду (судді), що набрала законної сили).

2.Позиція обвинуваченого та його захисника

2.1.Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 382 КК України, щиро розкаявся у вчиненні протиправного діяння.

2.2.Обвинувачений пояснив, що він з 2021 року перебував у шлюбі, від шлюбу має малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наприкінці 2024 року дружина померла, на теперішній час ОСОБА_5 самостійно виховує дитину. Переживаючи горе від втрати дружини, обвинувачений іноді зловживав алкогольними напоями, в один з днів у березні 2025 року керував транспортним засобом, був зупинений співробітниками поліції, котрі з`ясували наявність на той час у ОСОБА_5 ознак алкогольного сп`яніння, склали щодо водія протокол за ст. 130 КУпАП, направили матеріали до суду. Обвинувачений не зміг особисто прибути до суду для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_5 , визнав останнього винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, до обвинуваченого було застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Про існування такої постанови судді від 26.06.2025 ОСОБА_5 дізнався, коли особисто отримав примірник цієї постанови у канцелярії суду, призначений йому штраф сплатив.

2.3.Обвинувачений 30.11.2025 перебував удома, дізнався, що його малолітній син захворів, у дитини піднялась висока температура. Того дня автобуси з с. Стара Лішня до м. Нововолинська ходили нерегулярно, мати ОСОБА_5 не має практичних навичок керування автомобілем, обвинувачений дзвонив до свого приятеля, просив його з`їздити до міської аптеки й привезти жарознижувальний препарат для дитини, але приятель відмовився. Тоді ОСОБА_5 вирішив сам поїхати до міста по ліки для сина на власному автомобілі, хоча і знав про те, що був позбавлений судом відповідного права. Коли обвинувачений виїздив з вул. Миру у с. Стара Лішня, він був зупинений поліцейським патрулем. Співробітники поліції під час перевірки документів у водія з`ясували, що ОСОБА_5 був позбавлений права керування транспортним засобом, викликали на місце події слідчо – оперативну групу з м. Нововолинська для фіксування злочину.

2.4.Захисник – адвокат ОСОБА_6 звернув увагу суду на те, що ОСОБА_5 щиро розкаявся у вчиненому, з часу позбавлення водія права керування транспортними засобами сів за кермо автомобіля лише один раз, учинив так під впливом життєвих обставин, маючи потребу придбати лікарські засоби для свого малолітнього сина, обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому, немає. Захисник просив суд застосувати до обвинуваченого найменш суворе покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

3.Досліджені під час судового розгляду справи докази на підтвердження встановлених судом обставин

3.1.Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

3.2.Стороною обвинувачення запропоновано здійснювати розгляд справи за скороченого порядку дослідження доказів, обмежитись лише допитом обвинуваченого, дослідженням у судовому засіданні матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат.

3.3.Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти розгляду справи за скороченого порядку дослідження доказів, йому було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки такого порядку розгляду кримінального провадження. Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію свого клієнта, надав згоду на розгляд справи за скороченого порядку дослідження доказів.

3.4.З огляду на це, суд визнав за доцільне допитати обвинуваченого, здійснити дослідження матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 , дозволяють визначити подальшу долю речових доказів у справі, підтверджують наявність процесуальних витрат; інші докази щодо тих обставин, які не оспорюються сторонами, суд не досліджував.

3.5.Зі змісту документів, наданих прокурором, убачається, що ОСОБА_5 є громадянином України, є працевлаштованим, має зареєстроване місце проживання, мешкає разом зі своєю матір`ю та малолітнім сином, у шлюбі не перебуває, посередньо характеризується територіальною громадою за місцем проживання, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має, фізично та психічно здоровий, на профілактичному обліку чи під медичним наглядом у лікарів - психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває.

3.6.Згідно з досудовою доповіддю, підготовленою за дорученням суду уповноваженим органом з питань пробації 24.02.2026, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення з боку ОСОБА_5 оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства (в тому числі – для окремих осіб) є середнього рівня, виправлення ОСОБА_5 є можливим без його ізоляції від суспільства.

4.Оцінка суду

4.1.Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

4.2.У розглядуваній справі зі змісту показань обвинуваченого та досліджених документів суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_5 в умисному невиконанні постанови суду (судді), котра набрала законної сили, доведена «поза розумним сумнівом». Зі змісту показань обвинуваченого також з`ясовано, що ОСОБА_5 30.11.2025, сідаючи за кермо автомобіля й усвідомлюючи при цьому існування відповідної заборони для нього керувати транспортним засобом, вчинив так умисно, хоча й діяв під впливом певних емоцій, прагнучи швидше дістати лікарський засіб для свого малолітнього сина, але не скористався можливістю звернутись до сімейного лікаря, викликати додому фахівців зі служби екстреної медичної допомоги, звернутись за допомогою до інших осіб, котрі мали право керувати транспортним засобом. Усі ці альтернативні способи отримати медичну допомогу для дитини були реальними й доступними для ОСОБА_5 , але він ними свідомо не скористався. Тож у розглядуваному випадку немає підстав стверджувати про те, що обвинувачений діяв у стані крайньої необхідності. Адже згідно з ч. 1 ст. 39 КК України не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

4.3.Суд прийшов до переконання, що винуватість ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, його діяння містить ознаки ч. 1 ст. 382 КК України.

5.Призначення покарання

5.1.При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання.

5.2. ОСОБА_5 з його слів у судовому засіданні – є фізично та психічно здоровою особою, не перебуває у шлюбі, після смерті дружини самостійно виховує на утримує малолітнього сина, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, судимості не має. Обвинувачений посередньо характеризується територіальною громадою, є працевлаштованим, отримує регулярний дохід у виді заробітної плати.

5.3.Обставинами, яка пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд в розглядуваному випадку вважає щире каяття обвинуваченого.

5.4.Обставини, які б обтяжували покарання згідно зі ст. 67 КК України, стороною обвинувачення в обвинувальному акті наведені не були.

5.5.У постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 679/783/17 (провадження № 51-8609км18) висловлена правова позиція, згідно з якою: «Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме. За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого…». Визнання судом обставини, яка не була зазначена прокурором в обвинувальному акті, такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.

5.6.Згідно із ч.2 ст.65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.

5.7.Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання повинно бути призначено необхідне та достатнє для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

5.8.Санкція ч. 1 ст. 382 КК України передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян позбавлення волі на строк до трьох років.

5.9.Прокурор ОСОБА_3 під час судового розгляду справи вважав справедливим та достатнім для виправлення засудженого застосування покарання у виді штрафу, оскільки обвинувачений має регулярні доходи, при цьому виправлення обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства. Обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник – адвокат ОСОБА_6 звернули увагу суду на щире каяття обвинуваченого з приводу вчинення ним правопорушення, матеріальний та сімейний стан обвинуваченого, ОСОБА_5 просив надати йому можливість виправитись без ізоляції від суспільства, не заперечував проти призначення йому покарання у виді штрафу, просив суд призначити йому штраф у найнижчому розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КК.

5.10.Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 (з огляду на наявність обставини, що пом`якшує покарання, самостійне виховання та утримання обвинуваченим малолітньої дитини, наявність у обвинуваченого регулярних доходів) покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження скоєння нових правопорушень.

6.Інші рішення щодо питань, які підлягають розв`язанню судом при ухваленні вироку

6.1.До обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування кримінального правопорушення № за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025 запобіжний захід не був застосований.

6.2.Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

6.3.Відповідні клопотання від прокурора щодо обрання запобіжного заходу до ОСОБА_5 на час завершення судового розгляду справи до суду не надходили, ОСОБА_5 упродовж судового розгляду справи сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки у кримінальному провадженні, підстав для застосування такого заходу суд не вбачає.

6.4.Потерпілих у кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025 немає.

6.5.Цивільний позов у кримінальному провадженні заявлено не було.

6.6.Про наявність процесуальних витрат у кримінальному провадженні сторони не заявляли.

6.7.У кримінальному провадженні № за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025 постановами слідчих від 01.12.2025, від 09.12.2025 визнані речовими доказами автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 213 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_5 , а також носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 30.11.2025.

6.8.Відповідно до ст. 100 КПК України суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили згаданий автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу залишити у володінні власника майна ОСОБА_5 , а носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 30.11.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025 протягом усього часу їх зберігання.

Керуючись ч.1 ст. 382 КК України, ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_5 не застосовувати.

Подальшу долю речових доказів у кримінальному провадженні після набрання цим вироком законної сили вирішити таким чином:

-автомобіль марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter 213 CDI», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, зареєстрований на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_5 - залишити у володінні власника майна ОСОБА_5 ;

-носій інформації – диск типу DVD, на якому збережені відеозаписи з нагрудних бодікамер поліцейських наряду поліції «Проєкт -11» за 30.11.2025 – залишити в матеріалах кримінального провадження № за ЄРДР 12025030520000721 від 01.12.2025 протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку для подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, якщо такі скарги не було подано. У разі подання апеляційних скарг учасниками кримінального провадження, вирок, якщо його не було скасовано за наслідками апеляційного провадження, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий у справі суддя ОСОБА_1