Рішення від 06 квітня 2026 р. у справі №489/306/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/306/26 провадження №2/489/1018/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулось до суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 901081 від 25.07.2023 в розмірі 70412,81 грн. та понесені судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 25.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі-Кредит» (далі – ТОВ «Селфі-Кредит») та відповідачем укладений кредитний договір № 901081, згідно умов якого позичальник отримала в кредит в розмірі 20000,00 грн. із сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачено договором.

21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема по кредитному договору № 901081 від 25.07.2023.

Через невиконання відповідачем грошових зобов`язань станом на дату подання позову заборгованість становить 70412,81 грн., яка складається із 9894,99 грн. заборгованістю за тілом кредиту та 60517,82 грн. за процентами.

Посилаючись на наведені обставини та те, що відповідачем в позасудовому порядку борг не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Відповідача у відзиві на позов від 11.02.2026 в задоволені позовних вимог просить відмовити з одночасним зменшенням витрат на правничу допомогу та процентів за користування кредитом.

Позивач у відповіді на відзив, які надано до суду через систему «Електронний суд» 20.02.2026, вказав на безпідставність доводів відповідача та просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 15.01.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо емітованої на ім`я ОСОБА_2 платіжної картки та зарахування на неї 20000,00 грн.

Ухвалою від 05.03.2026 повторно витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо емітованої на ім`я ОСОБА_2 платіжної картки та зарахування на неї 20000,00 грн.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 25.07.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір № 901081 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 20000,00 грн. строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Відповідно до підпункту 1.5 договору стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосується в межах строку кредитування; знижена процентна ставка становить 1,65 % в день та застосовується якщо споживач до 2408.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

За умовами пункту 2.1 договору, кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім, випадку визначеного в пункту 5.3 Договору.

Порядок укладення договору та створення електронних підписів сторін, врегульовано пунктом 9.6 договору.

Договір підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А396».

Додатком № 1 до договору є Графік платежів.

До укладення договору відповідач ознайомилася і підписала паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію основні умови кредитування з урахувань побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Ідентифікація відповідача в ІТС ТОВ «Селфі Кредит» позивач підтвердив довідкою про ідентифікацію, згідно якої 25.07.2023 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 було направлено одноразовий ідентифікатор «А396».

Перерахування ТОВ «Селфі Кредит» кредитних коштів відповідачу в розмірі 20000,00 грн. позивач підтвердив листом ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 № 20251020-5024, яке здійснило успішний переказ коштів на 25.07.2023 на суму 20000,00 грн. на картку – НОМЕР_3 .

Відповідно до відповіді АТ КБ «Приват Банк» від 03.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260227/50555-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 05.03.2026, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 25.07.2023 було зараховано платіж в сумі 20000,00 грн.

21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21062024, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаними в реєстрах боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 на момент набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача заборгованість за кредитним договором від 25.07.2023 становить 70417,81 грн., яка складалася із 9894,99 грн. суми заборгованості тілом кредиту, 60517,82 грн. заборгованості за відсотками та 0,00 грн. штрафам

Вказаний розмір заборгованості відповідає розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Селфі Кредит станом на 21.06.2024 в межах строку кредитування та з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем, та який позивач просить стягнути з відповідача.

09.12.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості в сумі 70412,81 грн., яка залишена без виконання.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами статті 11 зазначеного Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.

Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що кредитний договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора шляхом його підписання відповідачем накладенням електронного підпису, відтвореним одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на його номер мобільний телефону.

Із доданого до позову розрахунку вбачається, що відповідач частково здійснювала погашення заборгованості.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується, виникнення між сторонами кредитних правовідносин та узгодження між сторонами кредитного договору всіх істотних умов такого договору, а доводи відповідача про ненадання позивачем доказів видачі їй кредиту спростовуються доказами, наданими позивачем, та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування 25.07.2023 на рахунок відповідача 20000,00 грн.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач просить стягнути проценти за користування кредитом, які нараховані за процентною ставкою, що не відповідає Закону України «Про споживче кредитування», яким встановлено процентну ставку в розмірі 1 % в день.

Такі доводи відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Так, стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Вказана стаття Закону була доповнена частиною п`ятою згідно Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

У даному випадку, кредитний договір укладено 25.07.2023, а тому наведенні положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до спірних правовідносин в частині обмеження процентної ставки застосуванню не підлягають.

Посилання у відзиві відповідача на те, що строк позики (строк дії кредиту) становить 30 днів не відповідає умовам кредитного договору, згідно якого строк кредитування становить 360 календарних днів, а кожні 30 днів – це періодичність сплати процентів.

Безпідставними є твердження відповідача і щодо неможливості стягнення неустойки (штрафу, пені) та комісії, оскільки таких вимог позивачем не заявлено.

Щодо доводів відповідача про стягнення з неї непропорційно великої суми відсотків.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, на яку зокрема посилається відповідач у своєму відзиві на позов.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до 10000,00 грн.,

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 19894,99 грн., у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Так як позов задоволено частково, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 752,13 грн. (2662,40 х 28,25%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яка понесена позивачем в розмірі 8000,00 грн., суд враховує вимоги статей 137, 141 ЦПК України та бере до уваги складність справи, перелік наданих адвокатом послуг, час, необхідний для складання позовної заяви, часткове задоволення позовних вимог, а також критерії розумності і співмірності.

При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Надавши оцінку доказам щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, невеликий обсяг наданих доказів у справі, її розгляд в порядку спрощеного провадження та часткове задоволення позовних вимог, а також врахування необхідність дотримання критеріїв розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути пропорційно задоволеному позову з відповідача 2260,00 грн. на відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу. Щодо клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн. суд не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 901081 про надання споживчого кредиту від 25.07.2023 в загальному розмірі 19894,99 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 99 коп.), а також судовий збір в сумі 752,13 грн. (сімсот п`ятдесят дві гривні 13 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2260,00 грн. (дві тисячі двісті шістдесят гривень 00 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, коп.28;.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 07.04.2026

Суддя І.В.Коваленко